ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
11 грудня 2009 року 09:19 № 2а-10168/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. вирішив адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м.Києва
про скасування податкових повідомлень-рішень
За участю представників:
позивачаОСОБА_2 (довіреність від 26.08.2009р.)
відповідача Лиман В.М.(дов. від 16.10.09р.), Єгорова О.С. (дов. №125 від 26.09.08р.)
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 11.12.2009р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень - рішень №0002351704/0, №0002361704/0 від 11.08.09р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем безпідставно визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість, висновки акту перевірки суперечать фактичним обставинам, оскільки в періоді що перевірявся позивач перебував на спрощеній системі оподаткування із сплатою єдиного податку, при цьому не перевищував встановлений максимально допустиму межу виручки від реалізації фізичною особою -підприємцем продукції (товарів, робіт). А тому вважає що оскаржувані податкові повідомлення -рішення є протиправним та підлягають скасуванню.
Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що позивачем в порушення ст. 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів «Про прибутковий податок з громадян»№13-92 від 26.12.1992р., п.п «а»п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок на доходи фізичних осіб»№889-ІV від 22.05.2003р. (із змінами та доповненнями) (далі -Закон № 889) занижено податкові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за 2008-2009р. в сумі 56884,44 грн. та встановлено неналежне ведення обліку доходів та витрат. Крім того встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за 2008-2009р., несвоєчасне проведення реєстрації платником ПДВ, неподання податкових декларацій з ПДВ за період з квітні 2008р. по березень 2009 р., чим порушено п. 2.1, п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п. 9.3, п. 9.4, п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР. На підставі п.п. 4.2.2 ст. 4, п.п. 7.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (далі -Закон №2181) відповідачем винесені податкові повідомлення -рішення №00022361704/0, №0002351704/0 від 11.08.2009р., які вважає правомірними та такими що відповідають вимогам чинного законодавства.
Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва була проведена планова виїзна перевірка суб'єкта господарювання -фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 26.03.2007р. по 31.03.2009р.
За результатами перевірки складено Акт №8180/17-4-2945103323 від 10.07.2009р.
Згідно висновків акту перевірки встановлено, що:
в порушення ст. 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів «Про прибутковий податок з громадян», п.п «а»п. 19.1 ст. 19 Закону № 889 занижено податкові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за 2008-2009р. в сумі 56884,44 грн. та встановлено неналежне ведення обліку доходів та витрат.
в порушення п. 2.1, п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п. 9.3, п. 9.4, п. 9.6 ст. 9 Закону №168 о занижено податкові зобов'язань з податку на додану вартість за 2008-2009р. та встановлено несвоєчасне проведення реєстрації платником ПДВ, неподання податкових декларацій з ПДВ за період з квітні 2008р. по березень 2009 р.,
На підставі п.п. «б»пп. 42.2 п. 4.2 ст. 4 та п.п. 7.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181-ІІІ відповідачем винесено податкове повідомлення -рішення №0002361704/0 від 11.08.2009р. про визначення суми податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, що є СПД у розмірі 56884,44 грн.; №0002351704/0 від 11.08.2009р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 69670,00 грн., з яких 45200,00 грн. -основний платіж, 24470,00 грн. -штрафні (фінансові санкції).
В акті перевірки зазначено, що в період з 26.03.2007р. по 312.03.2009р. СПД - фізична особа ОСОБА_1 здійснювала діяльність за спрощеною системою оподаткування шляхом сплати єдиного податку. При цьому, згідно виписок банку з 01.01.2008р. по 31.12.2008р., довідки про рух грошових коштів та даних за формою 1-ДФ встановлено отримання доходу на загальну суму 1 003 639,50 грн. без ПДВ, тобто з перевищенням максимально допустимої межі обсягу виручки, встановленої ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03.07.98р. №727 (далі - Указу №727).
Відповідно до ст. 5 Указу №727 у разі порушення вимог, встановлених статтею 1 Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
Таким чином, оскільки за висновками податкового органу позивач перевищив встановлений розмір загальної виручки в І квартал 2008 р. (дохід 653 885,44 грн.), то з ІІ кварталу 2008 році повинен перейти на загальну систему оподаткування та зареєструватися платником податку на додану вартість. Обсяг виручки у 2009 році у розмірі 2 000,00 грн. повинен оподатковуватися за загальною системою оподаткування.
Відповідно, в порушення п.п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону №168, пп. «а»п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону №2181, не подавалися податкові декларації з податку на додану вартість за період з 20.04.2008р. по 31.03.2009р.
З огляду на зазначене, відповідачем було здійснено перерахунок податку з доходів фізичних осіб та визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд з висновками, викладеними в акті перевірки не погоджується та бере до уваги наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 як суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа зареєстрована Соломянською районною у м. Києві державною адміністрацією 26.03.2007р. за №2 073 000 0000 010966, адреса реєстрації: м. Київ, вул. Миронівська, 70
Як платник податків позивач взятий на облік Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва 27.03.2007р. за №19589, ідентифікаційний номер фізичної особи -платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1.
Позивач за період з 26.03.2007р. по 31.03.2009р. здійснював діяльність за спрощеною системою оподаткування шляхом сплати єдиного податку (без реєстрації платником ПДВ), доказом чого є подані позивачем звіти з відміткою податкового органу про прийняття та свідоцтво серія Є № 617687 від 01.01.2009р. про сплату єдиного податку. Вказані види діяльності : управління нерухомим майном, діяльність у сфері права (крім нотаріальної та адвокатської); дослідження кон'юнктури ринку та вивчення суспільної думки; оптова торгівля.
Згідно з Указом фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, при додержанні ними умов, визначених статтею 1 цього Указу, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів від здійснення такої підприємницької діяльності за єдиним податком шляхом отримання Свідоцтва про сплату єдиного податку, у розмірі, встановленому місцевою радою, залежно від виду підприємницької діяльності за місцем державної реєстрації такої особи.
Відповідно до статті 2 Указу дохід, отриманий від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включається до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань платника єдиного податку.
Згідно із статтею 6 Указу платник єдиного податку не є платником податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян) саме від здійснення того виду підприємницької діяльності, дохід від якої обкладається єдиним податком.
Згідно книги обліку доходів та витрат позивача № 615/17-02/1 від 11.04.2007 р. обсяг виручки позивача від продажу продукції (товарів, робіт, послуг) за 2007 рік склав 209 380,00 грн., за 2008 рік - 439 310,50 грн., за 2009 рік-2 000,00 грн.
У 2008 році позивачем за 6 (шістьма) договорами купівлі-продажу земельних ділянок (які позивач підписував як повірений на підставі договору доручення та довіреності, діючи від імені та в інтересах довірителів - продавців земельних ділянок) отримано на власний поточний рахунок транзитні кошти, які, в подальшому, були передані позивачем довірителям (продавцям земельних ділянок).
Так, згідно договору доручення між позивачем та гр. ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, СПД -фізична особа ОСОБА_1 як повірений взяла на себе зобов'язання від імені та в інтересах довірителів (власників земельних ділянок) продати будь-яким третім особам визначені у п. 1.2 договору доручення належні їм на праві власності земельні ділянки за грошову суму, взагалом не меншу : 188 102,00 грн. - ОСОБА_5, 188 125,00 грн. - ОСОБА_6, 188 102,00 грн. - ОСОБА_7
У п. 5.3. договору доручення сторонами передбачено, що винагорода повіреного (позивача) становитиме позитивну різницю між сумою, за яку фактично будуть продані земельні ділянки за договорами купівлі-продажу та сумою, зазначеною у п. 1.2 договору доручення .
На виконання договорів доручення позивач 25 грудня 2007 року від імені та в інтересах довірителів ОСОБА_1 підписала (як повірений на підставі довіреності) шість договорів купівлі-продажу земельних ділянок, передбачених договором доручення. Відповідно до п. 3 договорів купівлі-продажу продаж земельних ділянок було вчинено загалом за (281 088,00 грн. - ОСОБА_5, 188 125,00 грн. - ОСОБА_6, 188 102,00 грн. - ОСОБА_7
Ці кошти були отримані позивачем від покупця (ТОВ „Київ-Дніпро-Холдінг") на підставі п. З обох договорів купівлі-продажу, де зазначено, що кошти за придбані земельні ділянки покупець сплачує продавцю особисто або представнику продавця (тобто позивачу як повіреному) на поточний рахунок позивача. В договорах купівлі-продажу продавцем земельних ділянок зазначено саме довірителя (ОСОБА_5В.), який і передав їх покупцю (ТОВ „Київ-Дніпро-Холдінг") у власність.
Позивач передав кошти довірителям -продавцям земельних ділянок : ОСОБА_5 у сумі 188 102,00 грн., ОСОБА_6 -188 125,00 грн., ОСОБА_7 -188 102,00 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі наданих послуг, складеним сторонами відповідно до договору доручення.
Відтак, позивач вважає, що в результаті виконання нею договорів доручення з її сторони мало місце продаж послуг і обсяг виручки позивача від виконання договорів доручення, укладеного між позивачем та гр. гр. ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 за результатами підписаних позивачем 25.12.2007 р. від імені в інтересах довірителів договорів купівлі-продажу земельних ділянок, становить 278 935,00 грн. (92 986,00 грн. + 92 963,00 грн. + 92 986,00 грн.)
Відповідно до Указу виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахункових рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Отже, виручкою є кошти, отримані за продаж продукції.
Відповідно до ч. 1. ст. 1000 Цивільного кожексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя
В силу ч. 1 ст. 1002 ЦК України повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.
Виручкою в даному випадку є сума, фактично отримана позивачем на розрахунковий рахунок або (та ) в касу за здійснення операцій з продажу послуг -плата за договором доручення, а не вся виручка що надійшла за договором доручення.
Тому, кошти у розмірі 564 329,00 грн., отримані позивачем на власний поточний рахунок від покупця (ТОВ „Київ-Дніпро-Холдінг") не є виручкою позивача, оскільки є транзитними і адресовані продавцям земельних ділянок, які, позивачем і передані кожному з продавців.
Виходячи із вищевказаних норм та встановлених обставин, у позивача відсутній факт перевищення обсягу виручки позивача від продажу продукції (товарів, робіт, послуг), встановленого ст. 1 Указу №727, відтак відсутній обов'язок переходу на загальну систему оподаткування та зареєструватися платником податку на додану вартість.
Відповідно до ст. 6 Указу №727 суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності), а тому суд вважає, що позивач не порушував вимоги п.п. 19.1 «а»ст. 19 Закону №889.
З огляду на зазначене, а також те, що відповідачем не подано до суду належних доказів в обґрунтування поданого заперечення, Окружний адміністративний суд м. Києва приходить до висновку, що визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, що є СПД у розмірі 56884,44 грн. та податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 45 200,00 грн. та застосування до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 24470,00 грн. є неправомірним, а податкове повідомлення -рішення №0002351704/0, №000236170/0 від 11.08.2009р підлягають скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень - рішень.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Скасувати податкові повідомлення -рішення від 11.08.2009р. №0002351704/0, №0002361704/0 ДПІ у Солом'янському районі м. Києва.
3. Судові витрати у розмірі 3,40 грн. присудити на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя Григорович П.О.