ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
09 грудня 2009 року 12:07 № 2а-10603/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. вирішив адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державна податкова інспекція у Оболонському районі м.Києва
про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.08.2009р. №0002841704/0
За участю представників:
позивачаОСОБА_1, ОСОБА_2
відповідача Павлюк А.Д., Косякевич Ю.С.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 09.12.2009р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення -рішення №0002841704/0 від 14.08.09р.
Через відділ документального обігу та контролю Окружного адміністративного суду м. Києва позивачем подано заяву (№03-15/13319 від 27.10.09) про збільшення позовних вимог та просить суд скасувати податкове повідомлення -рішення від 14.08.09р. №0002841704/0 та скасувати першу податкову вимогу від 01.09.09р. №1/5139 та другу податкову вимогу від 15.10.09р. №2/5918.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем безпідставно визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 62640,00 грн., оскільки висновки акту суперечать п. 1.15 ст. 1, ст. 8, ст. 9 Закону України від 22.05.2003р. №889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб»(далі -Закону № 889). Позивач у перевіряємий період не був податковим агентом у розумінні Закону №889, тобто особою відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів фізичних осіб. А тому вважає що оскаржуване податкове повідомлення -рішення та надіслані перша та друга податкові вимоги є протиправним та підлягають скасуванню.
Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що позивачем в порушення п.п 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. 17.1 ст. 17, п.п. «а»п. 19.2 ст. 19 Закону №889 приватний підприємець ОСОБА_1 протягом 2008 -2009 року без попереднього нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб виплачував особам грошові кошти за сировину шипшини. На підставі п.п. 7.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-ІІІ відповідачем винесено податкове повідомлення -рішення №0002841704/0 від 14.08.2009р. про визначення суми податкового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників у розмірі 62 640,00 грн., яке вважає правомірним та таким що відповідає вимогам чинного законодавства.
Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва була проведена планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за період з 01.04.2006р. по 31.03.2009р.
За результатами перевірки складено Акт №426/17-4-2630118597 від 03.08.2009р.
Перевіркою встановлено порушення п.п 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. 17.1 ст. 17, п.п. «а»п. 19.2 ст. 19 Закону №889 в результаті чого позивачем занижено податок з доходів фізичних осіб у 2008-2009 рр. у розмірі 20880,00 грн.
Згідно акту перевірки, приватний підприємець протягом перевіряємого періоду займався виробництвом нерафінованих олій. Сировину для виробництва олії шипшини він закуповував у фізичних осіб (громадян), але документально підтвердити факт закупок не має можливості. СПД -фізична особа ОСОБА_1 здійснював грошові виплати за сировину шипшини громадянам (4 грн. за 1 кг.) Загальна вага сировини склала 34 800 кг., вартість сировини складає 13920 грн. за весь перевіряє мий період. Таким чином, податковий орган прийшов до висновку, що при розрахунках за сировину шипшини з громадянами СГД - фізична особа ОСОБА_1 виступає як податковий агент.
На підставі п.п. «б»пп. 42.2 п. 4.2 ст. 4 та п.п. 7.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181-ІІІ відповідачем винесено податкове повідомлення -рішення №0002841704/0 від 14.08.2009р. про визначення суми податкового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників у розмірі 62 640,00 грн., в тому числі: основний платіж -20880,00грн., штрафні (фінансові) санкції -11760,00 грн.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд з висновками, викладеними в акті перевірки не погоджується та бере до уваги наступне.
Згідно із приписами п. 1.15 ст. 15 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р. N 889-IV із змінами податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.
Підпунктом 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 вказаного Закону №889 встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.
Підпунктом 9.12.1 пунктом 9.12 статті 9 Закону № 889 передбачено, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством із цих питань, з урахуванням норм цього пункту
Згідно з Указом фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, при додержанні ними умов, визначених статтею 1 цього Указу, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів від здійснення такої підприємницької діяльності за єдиним податком шляхом отримання Свідоцтва про сплату єдиного податку, у розмірі, встановленому місцевою радою, залежно від виду підприємницької діяльності за місцем державної реєстрації такої особи.
Відповідно до статті 2 Указу дохід, отриманий від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включається до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань платника єдиного податку.
Згідно із статтею 6 Указу платник єдиного податку не є платником податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян) саме від здійснення того виду підприємницької діяльності, дохід від якої обкладається єдиним податком.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 як суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа зареєстрований Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією 11.08.2005р. за НОМЕР_2, адреса реєстрації: АДРЕСА_1.
Як платник податків позивач взятий на облік Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва 15.08.2005р., ідентифікаційний номер НОМЕР_1.
В періоді що перевірявся позивач перебував на спрощеній системі оподаткування та був платником єдиного податку, про що було видано свідоцтво НОМЕР_3 від 01.01.2009р., вказані види діяльності : виробництво нерафінованих олій та жирів; виробництво харчових продуктів, не віднесених до інших групувань; інші види оптової торгівлі; роздрібна торгівля поза магазинами; рекламна діяльність; дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки; консультування з питань комерційної діяльності та управління.
В процесі розгляду справи встановлено, а також вбачається з акта перевірки, що у господарській діяльності праця найманих працівників не використовувалась, окрім того, в п.п.1.7 п. 1 акту перевірки зазначається, що члени сім'ї також не приймають участь у здійсненні підприємницької діяльності суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1
Інших порушень, зокрема порушень ведення книги доходів та витрат, відповідачем, під час складення акту перевірки позивача, не встановлено, не встановлено таких порушень і під час розгляду справи Окружним адміністративним судом м. Києва.
З огляду на зазначене, а також те, що відповідачем не подано до суду жодних доказів в обґрунтування висновків акту перевірки, Окружний адміністративний суд м. Києва приходить до висновку, що визначення податкового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників у розмірі 20880,00 грн. та застосування до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 11760,00 грн. є неправомірним, а податкове повідомлення -рішення №0002841704/0 від 14.08.2009р підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" апеляційне узгодження - узгодження податкового зобов'язання у порядку і строки, які визначені цим Законом за процедурами адміністративного або судового оскарження.
За змістом пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду м. Києва була подана в строки, що не перевищують строків передбачених статтею 15 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 20.12.2000 р. № 2181-ІІІ.
Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що сума є неузгодженою в силу Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а тому відповідач не може здійснювати заходи по стягненню податкового зобов'язання визначеного оскаржуваним податковим повідомленням -рішенням.
Однак, ДПІ у Оболонському районі м. Києва, на підставі ст. 6 Закону №2181-ІІІ, надіслано на адресу позивача першу податкову вимогу №1/5139 від 01.09.2009р. та другу податкову вимогу №2/5918 від 15.10.2009р., згідно яких, станом на 01.09.09р., сума податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями становить 62 640,00 грн.
Враховуючи те, що судом встановлена неправомірність винесення податкового повідомлення-рішення №0002841704/0 від 14.08.2009р., то і надіслані на підставі такого податкового повідомлення-рішення перша податкова вимога №1/5139 від 01.09.2009р. та друга податкова вимога №2/5918 від 15.10.09р. є також такими, що підлягають скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення - рішення.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Скасувати податкове повідомлення - рішення від 14.08.2009р. №0002841704/0 ДПІ у Оболонському районі м. Києва.
3. Скасувати першу податкову вимогу від 01.09.09р. №1/5139 та другу податкову вимогу від 15.10.09р. №2/5918.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя Григорович П.О.