ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
13 жовтня 2009 року 17:55 № 2а-1411/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Арсірія Р.О. , суддів Блажівської Н.Є. Кочана В.М. при секретарі судового засідання Поліщук О.А. вирішив адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до
третя особа Служби безпеки України Шевченківський районний в м. Києві військовий комісаріат
прозобов'язання вчинити певні дії
Представники:
від позивачаОСОБА_1, особисто
від відповідача
від третьої особиКозак В.М., Пелюховський О.В.., за довіреністю
Не прибув
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління роботи з особовим складом Служби безпеки України про зобов'язання визнати свої дії щодо затягування та невиконання протягом трьох місяців вказівки керівництва Служби безпеки України неправомірним та скасувати накладене на позивача стягнення.
Одночасно позивач подав до Окружного адміністративного суду міста Києва до Управління роботи з особовим складом Служби безпеки України з позовом про зобов'язання направити до Шевченківського районного у місті Києві військового комісаріату скорочену особову справу позивача та інформацію про його звільнення.
Також позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України про зобов'язання визнати свої дії по не розгляду рапорту свого співробітника неправомірними та зняти відповідні стягнення в зв'язку з не розглядом рапорту позивача.
Крім того, позивачем було подано до суду позовну заяву до Служби безпеки України, в якій він просив змусити відповідача надати відповідний припис для постановки на військовий облік
Судом було відкрито провадження у справах № 2а-1411/09/2670, № 2а-1406/09/2670, № 2а-1413/09/2670, № 2а-11248/09/2670.
Ухвалами суду від 03.07.09 та від 14.09.09 зазначені справи були об'єднані для спільного розгляду в єдину справу № 2а-1411/09/2670.
Крім того, зважаючи, що відповідачі - Управління роботи з особовим складом Служби безпеки України, Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України не є юридичними особами, суд за клопотанням представників Служби безпеки України, відповідно до ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи відсутність заперечень з боку позивача, суд замінив неналежних відповідачів на належного -Службу безпеки України.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що після звільнення позивача з військової служби накладені на нього дисциплінарні стягнення були втратили чинність з дня звільнення, позивач не оскаржував у встановлений для цього Дисциплінарним статутом Збройних Сил України річний строк (ст.106) накладене на нього дисциплінарне стягнення, також позивач не розрахувався зі Службою безпеки України, а тому відповідач не має підстав для оформлення скороченої особової справи позивача та подальшого її направлення до військового комісаріату.
Також відповідач зазначив, що позивачу було видано військовий квиток, а тому він повинен був особисто у семиденний строк з'явитися до військового комісаріату для постановки на військовий облік. Таким чином, відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову.
Судом відповідно до ст.53 Кодексу адміністративного судочинства України було залучено до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача -Шевченківський районний в м. Києві військовий комісаріат.
За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:
Як вбачається зі змісту об'єднаного позову до позивача під час перебування на військовій службі у 2006 році були застосовані два дисциплінарні стягнення, які позивач оскаржував своїм рапортом від 01.09.06 № 14/4/2-6245, який вважає й досі не розглянутим.
Відповідно до ст.88 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.
Зважаючи на те, що відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей складається з цього Закону, інших актів законодавства України, а також військових статутів Збройних Сил України, суд вважає за можливе керуватися положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Позивач не надав доказів оскарження накладених на нього дисциплінарних стягнень до суду, а також бездіяльності відповідача щодо не розгляду рапорту від 01.09.06 № 14/4/2-6245.
Відповідно до ч.4 п.45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України усі дисциплінарні стягнення, крім позбавлення військового звання, накладені на військовослужбовців і не скасовані до дня звільнення їх у запас чи відставку, втрачають чинність з дня звільнення.
Як свідчать матеріали справи позивач був звільнений зі служби наказом Голови Служби безпеки України від 30.09.2008 № 1290-ос.
Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо дисциплінарних стягнень, накладених на нього у 2006 році є необґрунтованою.
Також позивач не надав доказів оскарження бездіяльності відповідача щодо не переведення його на неоперативну роботу. Зазначену вимогу позивачем було заявлено без урахування положень ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому, зважаючи що позивач мав можливість у встановленому порядку та строки оскаржити бездіяльність відповідача, та враховуючи, що відповідач наполягав на застосування до позивача наслідків пропуску строку на звернення до суду, суд вважає, що підстави для задоволення вказаної позовної вимоги відсутні.
Розглянувши вимогу позивача про зобов'язання направити до Шевченківського районного у місті Києві військового комісаріату скорочену особову справу позивача та інформацію про його звільнення та вимогу змусити відповідача надати відповідний припис для постановки на військовий облік, суд зазначає наступне.
Позивач, обґрунтовуючи свою вимогу про обов'язок відповідача повідомити Шевченківський районний у місті Києві військовий комісаріат про його звільнення, керувався ст.38 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Відповідно до вказаної статті, в редакції, чинній на момент звільнення позивача з військової служби в адміністративно-територіальних одиницях, де немає військових комісаріатів, відповідні органи місцевого самоврядування, керівники підприємств, установ та організацій, у тому числі навчальних закладів, незалежно від підпорядкування і форм власності зобов'язані на вимогу військових комісаріатів сповіщати призовників і військовозобов'язаних про їх виклик до військових комісаріатів, забезпечувати своєчасне прибуття за цим викликом, у семиденний строк повідомляти районні (міські) військові комісаріати про прийняття на роботу (навчання) та звільнення з роботи (навчання) призовників і військовозобов'язаних.
Як випливає з даної статті обов'язок про який зазначає позивач стосується саме органів місцевого самоврядування лише за умови, якщо в адміністративно-територіальній одиниці відсутні військові комісаріати. Матеріалами справи підтверджується, що позивач проживає у місті Києві, де військові комісаріати створені відповідно до розподілу міста на райони.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»військовий облік поділяється на облік призовників і облік військовозобов'язаних.
Загальне керівництво роботою, пов'язаною з організацією та веденням військового обліку призовників і військовозобов'язаних, контроль за станом цієї роботи в органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування і форм власності здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України. Функціонування системи військового обліку забезпечується органами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, іншими міністерствами та центральними органами виконавчої влади, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.
Військовий облік усіх призовників і військовозобов'язаних ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Військовий облік військовозобов'язаних за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.
Військовий облік призовників і військовозобов'язаних ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.34 цього Закону персонально-якісний облік призовників і військовозобов'язаних передбачає облік відомостей (біографічні дані, стан здоров'я, результати співбесід тощо) щодо призовників і військовозобов'язаних, які узагальнюються в особових справах призовників або в облікових картках військовозобов'язаних. Ведення персонально-якісного обліку покладається на районні (міські) військові комісаріати.
Персонально-якісний облік військовозобов'язаних Служби безпеки України покладається на відповідні облікові органи Служби безпеки України.
Персонально-первинний облік призовників і військовозобов'язаних передбачає облік відомостей щодо призовників та військовозобов'язаних за місцем їх проживання. У сільській місцевості, а також у містах і селищах, де відсутні військові комісаріати, облік ведеться органами місцевого самоврядування.
Персональний облік призовників і військовозобов'язаних передбачає облік відомостей щодо призовників і військовозобов'язаних за місцем їх роботи або навчання та покладається на керівників підприємств, установ, організацій і навчальних закладів незалежно від підпорядкування і форм власності.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 37 Закону взяттю на військовий облік військовозобов'язаних підлягають звільнені з військової служби в запас.
Відповідно до наказу Голови Служби безпеки України від 30.09.2008 № 1290-ос позивача було направлено на військовий облік в Шевченківський районний у м. Києві військовий комісаріат.
Тому, вказана вимога заявлена позивачем безпідставно, без урахування змісту ст.ст.34,37, 38 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Крім того, як зазначив відповідач та не заперечується позивачем, останньому був виданий військовий квиток, а тому перешкоди для постановки позивача на військовий облік відсутні.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З зазначеного вище вбачається, що позивачем було пропущено по частині позовних вимог строк на звернення до суду за захистом своїх прав. В іншій частині позивач не обґрунтував допущених проти нього порушень з боку відповідача.
Керуючись ст. ст. 69-71, 99, 100, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У позові ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Головуючий Суддя Арсірій Р.О.
Судді Блажівська Н.Є. Кочан В.М.
Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови 09.11.09