ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № 7/1709
м. Київ
16.09.2009 р. 12:45 № 2а-1709/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Поліщук О.А. вирішив адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до
третя особа Української військово-медичної академії Управління Начальника робіт
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
Представники:
від позивачаОСОБА_1, особисто
від відповідача
від третьої особиАнікеєва Л. А., представник за довіреністю,
Корнійчук А. Г., Михайлик В. П., за довіреністю
Позивач звернувся до суду з позовами про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії та просив суд визнати дії (бездіяльність) відповідача з ненадання позивачу відповіді на його письмове звернення щодо відшкодування 50 % фактичних витрат оплати за користування житлом (квартирної плати) і за комунальні послуги протиправними, визнати дії відповідача з відмови позивачу в реалізації пільги -50 % знижки плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) протиправними; зобов'язати відповідача з березня 2008 року відшкодувати позивачу 50 % фактичних витрат за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги); визнати дії відповідача з відмови у виплаті матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань протиправними; зобов'язати відповідача виплатити позивачу матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2009 рік в розмірі місячного грошового забезпечення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що діями відповідача були порушені гарантовані державою права позивача.
Ухвалами суду від 01.04.09 та 05.05.09 було відкрито провадження у справах № 2а-3076/09/2670 та № 2а-1709/09/2670 та призначено судове засідання.
Відповідач надав суду заперечення на позовні заяви, в яких зазначив, що позивач не має права на компенсацію, про отримання пільги позивач повинен був звернутися до свого ЖЕКу, вимога позивача про компенсацію не відповідає положенням Постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.03 № 426. Також відповідач зазначив про те, що позивачу була надана відповідь на його звернення від 09.02.09. Зважаючи на викладене відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Представник третьої особи зазначив, що позивач займає двокімнатну службову квартиру, однак ордер на заселення позивачу не надавався, тому підстави для надання позивачу пільг та компенсацій відсутні.
Ухвалою суду від 01.07.09 справи № 2а-3076/09/2670 та № 2а-1709/09/2670 були об'єднані для спільного розгляду відповідно до вимог ст.116 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, - встановив:
Позивач проходить дійсну військову службу в Українській військово-медичній академії.
З доданих до матеріалів справи рахунків-фактур та квитанцій вбачається, що позивач починаючи з лютого 2008 року до лютого 2009 року сплачував за надані йому житлово-комунальні послуги.
09.02.09 позивач звернувся до Тимчасово-виконуючого повноваження начальника Української військово-медичної академії про відшкодування 50 % фактичних витрат оплати за користування житлом (квартирну плату) і за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) за період з 15 березня по дату звернення (в заяві позивачем вказано «пор теперішній час»), а також відшкодовувати у майбутньому 50 % фактичних витрат оплати за користування житлом (квартирну плату) і за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги), за копіями квитанцій, які подаватиме позивач.
Зазначена заява була подана позивачем з посиланням на ч.5 ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Обґрунтовуючи протиправність дій відповідача, позивач посилався на те, що відповідач не надав йому відповіді на заяву від 09.02.09.
Разом з тим, як встановлено за наданими відповідачем доказами, а саме засвідченою копією витягу з Журналу реєстрації вихідних документів Української військово-медичної академії, 20.02.09 позивачу була надіслана відповідь №119 на його лист.
Зважаючи на це, суд не вбачає у діях відповідача протиправної бездіяльності та необхідності зобов'язувати його вчинити дії, оскільки судом встановлено, що відповідач діяв з дотриманням вимог законодавства України про звернення громадян.
Щодо позовних вимог, які стосуються визнання дії відповідача з відмови позивачу в реалізації пільги -50 % знижки плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) протиправними та зобов'язання відповідача з березня 2008 року відшкодувати позивачу 50 % фактичних витрат за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги), то суд зазначає наступне.
Згідно з ч.5 ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»військовослужбовцям, а також звільненим з військової служби особам, які стали інвалідами під час проходження військової служби, та членам їх сімей, які перебувають на їх утриманні, батькам та членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, надається 50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) в жилих будинках усіх форм власності в межах встановлених норм, передбачених законодавством.
Пільги, передбачені цим пунктом для військовослужбовців, надаються за умови, якщо розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом із середньомісячним сукупним доходом військовослужбовця за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Як випливає з даної статті пільга про яку зазначає позивач надається за таких умов:
1) за користування житлом та комунальними послугами;
2) пільга надається у формі 50-відсоткової знижки;
3) якщо розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом із середньомісячним сукупним доходом військовослужбовця за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Як встановлено під час розгляду справи, позивач не звертався до відповідача з заявою про надання йому передбаченої ч.5 ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»пільги. Разом з тим, оскільки зазначена норма не передбачає повернення чи компенсації надміру сплачених коштів, суд вважає, що відповідач не мав підстав для прийняття рішення про компенсацію позивачу сплачених ним коштів на оплату житлово-комунальних послуг та квартирної плати. Більш того, в матеріалах справи міститься відповідь Управління праці та соціального захисту Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя, надана брату позивача ОСОБА_5, в якій зазначено що з питання про надання пільг необхідно звертатися до фінансово-економічного відділу військової частини.
Крім того, позивачем не доведено факту проживання в помешканні, за яке сплачувалася квартирна плата та плата за житлово-комунальні послуги. Як зазначив представник третьої особи, позивачу не видавався ордер на проживання у помешканні, який є єдиною підставою для вселення.
Суд також звертає увагу на те, що вимога про визнання дій відповідача з відмови у виплаті матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань протиправними та про зобов'язання відповідача виплатити позивачу матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2009 рік в розмірі місячного грошового забезпечення є необґрунтованою з огляду на таке.
Відповідно до п.п. 3 п.5 Постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 р. №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу»керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надається право надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при щорічній основній відпустці у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Відповідно до ч. 2 та ч.3 п.12 Наказу Міністра оборони України від 24.01.09 № 30 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України»під час виплати грошового забезпечення у 2009 році слід дотримуватися такого порядку: у першу чергу -щомісячне грошове забезпечення, у другу -розрахунки зі звільненими військовослужбовцями, у третю -виплата сум індексації грошових доходів військовослужбовцям, у четверту -інші одноразові додаткові види грошового забезпечення (за наявності коштів). Видання наказів про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснюється після розгляду заяв військовослужбовців, поданих за підпорядкованістю, та прийняття за ними рішення заступниками Міністра оборони України, начальником Генерального штабу -головнокомандувачем Збройних Сил України . Сума цієї допомоги не повинна перевищувати розмір місячного грошового забезпечення військовослужбовця.
Таким чином, виплата зазначеної допомоги не може бути віднесена до грошового забезпечення виплата якого безпосередньо пов'язання з проходженням публічної служби. Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення видається на розсуд відповідного керівника. Право керівників державних органів є дискреційним, тому суд не може підміняти функції державного органу. Таким чином, довід позивача про незаконну бездіяльність керівництва з питання невиплати допомоги до уваги судом не приймається.
Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги і заперечення.
Відповідно до ч.2 цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач повністю виконав покладений на нього обов'язок та спростував доводи позивача.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
У позові ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -18.09.09
Суддя Арсірій Р.О.