ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № 7/12
м. Київ
08.09.2009 р. 12:30 № 2а-712/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Поліщук О.А. вирішив адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Командування управління Північного територіального командування внутрішніх військ МВС України (військова частина 3001) Військової частини 3066 ВВ МВС
про стягнення 236513,52 грн.
Представники:
від позивачаОСОБА_1, особисто
від відповідача-1
від відповідача-2Не прибув
Не прибув
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення невиплачених грошей з вини відповідача, вихідного грошового забезпечення, страхової суми за інвалідність ІІ групи, компенсації за продовольче та речове забезпечення.
Позовні вимоги мотивовані наступним.
Відповідачем під час звільнення позивача не було виплачено при звільненні грошове забезпечення в сумі 67 130 грн., одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 114 366 грн., грошову компенсацію за не отримане продовольче забезпечення в сумі 51 190,02 грн. та за речове майно в сумі 3 827,50 грн. Враховуючи викладене, позивач просить суд визнати неправомірними та незаконними дії відповідача та стягнути з відповідача суму в розмірі 236 513,52 грн.
Ухвалою суду від 02.02.09 було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судовий розгляд справи.
Судом було залучено до участі у справі у якості відповідача-2 Військову частину 3001, відповідно до вимог ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач під час розгляду справи подавав заяви про зміну позовних вимог та просив суд стягнути компенсацію за завдану моральну шкоду в сумі 26 400 грн., а також індексацію за несвоєчасно виплачене вихідне грошове забезпечення -в сумі 56 467,62 грн., страхової суми за інвалідність -6 754,11 грн., за продовольче забезпечення всього сумі 51 189,92 грн. Крім того, позивач наполягав на позовних вимогах про стягнення компенсації за речове майно та за продовольче забезпечення з урахуванням індексу інфляції (розрахунок інфляційної за продовольче забезпечення складової склав 51189,92 грн., а за речове майно -3 827,50 грн.).
В остаточному вигляді позовні вимоги позивачем сформульовані усно в судовому засіданні 08.09.2009 р.
Відповідачі проти задоволення позову заперечували, посилаючись на те, що після виплати позивачу допомоги по інвалідності та вихідної допомоги при звільненні у них відсутня будь-яка заборгованість перед позивачем. В судове засідання 08.09.2009 р. представники відповідачів не з'явилися хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи. Наведена в клопотанні причина нез'явлення в судове засідання судом поважною не визнана, справа розглянута за наявними у справі доказами без участі відповідачів.
За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:
Позивач був звільнений з військової служби у запас та виключений із списків особового складу та всіх видів забезпечення відповідно до наказів командувача ВВ МВС України № 88 о/с від 03.10.2008 та наказу начальника Управління Північного територіального командування ВВ МВС України.
Позивач надав суду довідки про невиплату йому відповідачем допомоги по інвалідності та вихідної допомоги при звільненні.
Під час розгляду справи відповідач надав суду довідку про виплату допомоги по інвалідності в сумі 114 366 грн. та вихідної допомоги при звільненні -в сумі 66 869,09 грн. (нараховано в сумі 67 130 грн., утримано -260,91 грн.). Позивач проти факту погашення заборгованості в цьому розмірі не заперечував.
Щодо вимог про стягнення з відповідачів компенсації за завдану моральну шкоду в сумі 26 400 грн. слід зазначити наступне. Відповідно до ч.2 ст.21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Згідно з п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відшкодування компенсації за завдану моральну (немайнову) шкоду за своє правовою природою є негативним наслідком для особи, що вчинила правопорушення. Тому стягнення такої компенсації має бути обумовлено наявністю складу правопорушення. Зважаючи на те, що під час розгляду справи не було встановлено у діях відповідача всіх ознак правопорушення, підстави для стягнення моральної шкоди відсутні.
Також суд звертає увагу, що позивач не довів факту заподіяння йому моральної шкоди, не обґрунтував в чому саме полягали його моральні чи фізичні страждання, а отже не довів наявність права на отримання компенсації за завдану моральну шкоду.
Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення компенсації за неотримані продовольче забезпечення та речове майно, то суд зазначає наступне. Позивач не зазначив за який саме період виникла заборгованість з невиплаченої йому компенсації за неотримане продовольче забезпечення та речове майно, а також не надав доказів, які б свідчили про наявність заборгованості перед ним у будь-кого з відповідачів.
Суд відхиляє посилання позивача на накладну № 936 від 04.11.2008, за якою через позивача з речового складу передбачалася видача майна замість належних предметів речового майна. Зазначена накладна не містить доказів, що б свідчили про пред'явлення її позивачем для отримання предметів речового майна, а тому відсутні підстави вважати, що відповідач має будь-яку заборгованість перед позивачем.
Проаналізувавши вимогу позивача про індексацію належних йому виплат, суд звертає увагу на таке.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про індексацію доходів громадян»індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.
Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об'єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті.
Соціальні виплати, що мають цільовий і разовий характер (допомога при народженні дитини, допомога на поховання, матеріальна допомога, одноразова допомога при виході на пенсію тощо), а також допомога у зв'язку з вагітністю і пологами індексації не підлягають. Підтримка купівельної спроможності провадиться шляхом підвищення розміру зазначених виплат.
Підтримка купівельної спроможності соціальних виплат, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму, здійснюється шляхом перегляду їх розміру у зв'язку із зростанням прожиткового мінімуму відповідно до законодавства.
Заявлені позивачем до стягнення виплати не належать до тих, що є об'єктами індексації, згідно зі ст.2 Закону України «Про індексацію громадян».
Відповідно до ч.1 та 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивач не надав суду достатніх та належних доказів, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У позові ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови -10.09.09
Суддя Арсірій Р.О.