Справа № 2а-747/10/2570
04 березня 2010 р.
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді Житняк Л.О.
при секретарі Григор'євій О.В.
за участі представника позивача Багрової В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу № 2а-747/10/2570
за позовом Державного підприємства «Чернігівторф»
до Відділу Державної виконавчої служби Чернігівського районного управління юстиції
про скасування постанови про арешт коштів боржника від 31.12.2009 та зняття арешту коштів, -
23.02.2010 позивач (ДП «Чернігівторф») звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу Державної виконавчої служби Чернігівського районного управління юстиції (далі - ВДВС) про скасування постанови про арешт коштів боржника від 31.12.2009 та зняття арешту коштів з коштів Державного підприємства «Чернігівторф» в особі філії «Смолинський торфозавод», код 26467698, що містяться на рахунках: № 260018855, № 260038851 в ЧЧОД «Райффайзен Банк Аваль», м. Чернігів, МФО 353348, № 26006301181 в Філії Чернігівського відділення ВАТ «Ощадбанк» м. Чернігів, МФО 343239 в межах суми 74 573,18 грн.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що ВДВС при вчиненні виконавчих дій, допустили грубі порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», так як ДП «Чернігівторф» було включено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу для здійснення процедури погашення заборгованості. Окрім цього, зазначає позивач, що згідно ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» - накладений державним виконавцем арешт на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших фінансових установах, не знімається, але відповідно до ст. 59 цього ж Закону у всіх інших випадках по незакінчених виконавчих провадженнях арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.
Отже оскільки було здійснено виконавчу дію - арешт коштів боржника з очевидними порушеннями вимог чинного законодавства, таким чином на думку позивача, з метою захисту прав та законних інтересів ДП «Чернігівторф», постанова про арешт коштів боржника від 31.12.2009 підлягає скасуванню і арешт необхідно зняти. При цьому позивач заявив клопотання про поновлення строку звернення до суду, та наполягав на відкладені розгляду справи з метою надання доказів причини пропуску такого строку.
В судовому засіданні 02.03.2010 представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що постанова про арешт коштів боржника від 31.12.2009 відповідає вимогам чинного законодавства і не підлягають скасуванню, зазначивши про пропущений строк звернення до суду.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Частиною 2 ст. 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, суд враховує, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову лише за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін (ч 1 ст. 100 КАС України). А згідно ч. 1 ст. 181 КАС України - учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Таким чином, досліджуючи підстави поновлення строку звернення до суду, враховано, що ДП «Чернігівторф» 18.01.2010 отримано копію постанови про арешт коштів боржника від 31.12.2009. При цьому представник позивача Багрова В.В. працює на посаді начальника відділу кадрів з виконання обов'язків юрисконсульта, має кваліфікацію юриста і є представником ДП «Чернігівторф» в усіх судових інстанціях. Перебувала у щорічній відпустці з 30.12.2009 по 31.01.2010, в період відпустки перебувала на лікарняному з 11.01.2010 по 15.01.2010 та з 25.01.2010 по 03.02.2010. Відповідно до наказу від 05.02.2010 № 6-к Багровій В.В. було продовжено щорічну відпустку на період з 08.02.2010 по 19.02.2010. Враховуючи встановлене, суд прийшов до висновку, що строк звернення до суду пропущено з поважних причин і підлягає поновленню.
В силу ст. 19 Конституції України - правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 2 КАС України - завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. 3. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. А згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України - в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем ВДВС винесено постанову про арешт коштів боржника від 31.12.2009 в межах суми 74 573,18 грн. при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження щодо виконання виконавчих листів № 2а-8572/09/2570, виданих 18.05.2009 Чернігівським окружним адміністративним судом про стягнення на користь держави 67 559,20 грн.; 1 856,06 грн.; 2 198,38 грн., та 2 959,54 грн. Зазначені обставини справи позивачем не заперечуються.
Листом від 17.12.2009 № 370 ДП «Чернігівторф» було повідомлено про внесення підприємства до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», відповідно до виписки від 08.04.2009 № 105/61 із вказаного реєстру станом на 01.04.2009 з наданням копій платіжних доручень (а. с. 11, 21-34). Згідно досліджених в судовому засіданні матеріалів виконавчого провадження, судом встановлено, що даний лист ДП «Чернігівторф» від 17.12.2009 ВДВС було отримано 18.01.2010, що представником позивача не заперечується.
18.01.2010 заступником начальника Відділу Державної виконавчої служби Чернігівського районного управління юстиції Веремій І.М. було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження у зв'язку з надходженням листа ДП «Чернігівторф» зареєстрованого за вх. 18.01.2010 ВДВС, та виписки про включення боржника до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».
Досліджуючи правомірність дій суб'єкта владних повноважень - органу Державної виконавчої служби, суд враховує, що примусове виконання рішень в Україні відповідно до Законів України «Про державну виконавчу службу» та «Про виконавче провадження» покладено на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Суд враховує норму ч. 1 та с. 2 ст. 7 Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (зі змінами та доповненнями) (далі Закону України «Про виконавче провадження») - якою встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб. Особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, повинні бути роз'яснені державним виконавцем їх права відповідно до вимог цього Закону. Так ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» визначає особливості виконання рішень у разі відкриття кількох виконавчих проваджень щодо одного боржника, - у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження.
Заходами примусового виконання рішень відповідно до ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» є, зокрема: звернення стягнення на майно боржника; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням. З огляду нанаведене та враховуючи норму ст. 5 вказаного Закону, державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом. Державний виконавець при здійсненні провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 55 цього Закону - арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
В силу п.2 глави 11 Прикінцевих положень Закону України «Про виконавче провадження» - на строк участі підприємств паливно-енергетичного комплексу, які внесені до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу та беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», щодо таких підприємств зупиняється дія статей 4, 5 цього Закону.
А згідно ч. 4 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» - впродовж строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться. Накладений державним виконавцем арешт на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших фінансових установах, не знімається. У період зупинення виконавчого провадження державний виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому статтями 28, 32, 33, 78, 79, 80 цього Закону, а також вживати заходів щодо розшуку боржника або його майна. Тільки відповідно до ч. 5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що у всіх інших випадках по незакінчених виконавчих провадженнях арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.
Виходячи із системного аналізу Закону України «Про виконавче провадження» судом визнано дії ВДВС в частині винесення постанови про арешт коштів боржника від 31.12.2009 при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження правомірними, оскільки державний виконавець виніс постанову про арешт коштів боржника від 31.12.2009 у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження», а отже вказана постанова не підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог в частині зняття арешту з коштів Державного підприємства «Чернігівторф» в особі філії «Смолинський торфозавод», суд встановив, що відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» - позивача було внесено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, а отже згідно ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» такі вимоги підлягають задоволенню.
З огляду на встановлене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Керуючись статтями 100, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати Відділ Державної виконавчої служби Чернігівського районного управління юстиції зняти арешт з коштів Державного підприємства «Чернігівторф» в особі філії «Смолинський торфозавод», код 26467698, що містяться на рахунках: № 260018855, № 260038851 в ЧЧОД «Райффайзен Банк Аваль», м. Чернігів, МФО 353348, № 26006301181 в Філії Чернігівського відділення ВАТ «Ощадбанк» м. Чернігів, МФО 343239 в межах суми 74 573,18 грн. (сімдесят чотири тисячі п'ятсот сімдесят три гривні 18 коп.).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанову виготовлено в повному обсязі 12.03.2010.
Суддя Л.О. Житняк