Справа № 560/708/19
Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.
Суддя-доповідач: Франовська К.С.
30 травня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Франовської К.С.
суддів: Шидловського В.Б. Кузьменко Л.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2019 року (час ухвалення ухвали та дата складання повного тексту ухвали суду першої інстанції - не зазначено, місце ухвалення ухвали - м.Хмельницький) у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП ФАВОР" про накладення арешту,
14 березня 2019 року Головне управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області звернулось в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП ФАВОР" про накладення арешту.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2019 року відмовлено у відкритті провадження з підстав, визначених п.2 ч.4 ст.283 КАС України.
Не погоджуючись з ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій порушує питання про її скасування та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що поза увагою суду залишилось те, що позовна заява Головним управлінням Державної фіскальної служби у Хмельницькій області подана в порядку загального позовного провадження, а не в порядку ст.283 КАС України.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ ТОП "ФАВОР" заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає їх безпідставними та неаргументованими, оскільки судом першої інстанції при прийнятті ухвали правильно визначив правове регулювання спірних правовідносин та виніс ухвалу з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Як встановлено з матеріалів справи, наказом начальника Головного управління ДФС у Хмельницькій області № 452 від 25.02.2019 року прийнято рішення "Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "ТОП ФАВОР".
На підставі наказу та виданих направлень, посадові особи контролюючого органу для проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ТОП ФАВОР" 06 березня 2019 року вийшли за юридичною адресою платника податків, проте не були допущені до проведення перевірки .
07.03.2019 року заступником начальника Головного управління ДФС у Хмельницькій області прийнято рішення про застосування адміністративного арешту.
12.03.2019 Головне управління ДФС у Хмельницькій області звернулось в суд із заявою в порядку статті 283 КАС України, в якій заявник просив суд підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП ФАВОР", застосованого заступником начальника Головного управління ДФС у Хмельницькій області 07.03.2019 року рішенням про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ( справа № 560/650/19).
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року у відкритті провадження у даній справі відмовлено з підстав, визначених пунктом 2 частини 4 статті 283 КАС України ( наявності спору про право). Суд встановив, що ухвалою від 11 березня 2019 року Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП ФАВОР" до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДФС у Хмельницькій області вих.№452 від 25.02.2019 "Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "ТОП ФАВОР" (справа №560/615/19).
На підставі підпункту 94.19.1 пункту 994.19 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт припинився у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10 статті 94 цього Кодексу, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.
15 березня 2019 року у зв'язку з відмовою платника податків у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки, на підставі підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України контролюючий орган звернувся в суд з цим позовом до ТОВ "ТОП ФАВОР" та просило застосувати арешт коштів, що знаходяться на рахунках цього платника податків у банківських установах. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач неправомірно не допустив посадових осіб органу державної податкової служби до проведення позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства на підставі наказу позивача.
Відмовляючи у відкритті провадження у даній справі (№560/708/19) суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами існує спір про право, предметом якого є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для подання відповідної позовної заяви по даній справі та застосування умовного адміністративного арешту, передбаченого статтею 283 КАС України, оскільки платник податків фактично ставить під сумнів правомірність проведення перевірки та оскаржує в судовому порядку наказ Головного управління ДФС у Хмельницькій області №452 від 25.02.2019 року ( справа №560/615/19).
Проте, колегія суддів вважає, що висновки суду, до яких він прийшов з неповним з'ясуванням обставин справи та з порушенням норм процесуального права, не відповідають обставинам справи, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 78.5 ст. 78 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Пунктом 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи
- платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки;
- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
У п. 81.2 ст. 81 ПК України визначено, що в разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.
Відповідно до п. 94.1 ст. 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин, зокрема, платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу. (пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України).
Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 283 КАС України провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів, зокрема щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що спір про право в контексті ст. 283 КАС України має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у вказаній законодавчій нормі.
При цьому, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання.
Помилковою є позиція суду відносно того, що скарга на дії посадових осіб податкового органу щодо проведення перевірки в порядку досудового (адміністративного) оскарження має розумітись як спір про право. Оскарження наказу про проведення перевірки, дій податкового органу щодо її проведення є по суті запереченням обставин, що зумовили звернення податкового органу з відповідним поданням, не є спором про право.
Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 28 серпня 2018 року у справі № 804/19780/14.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним звернути увагу на те, що при прийнятті норми про можливість застосування адміністративного арешту майна платника податків, зокрема в разі не допуску такою особою працівників податкових органів до проведення перевірки, законодавець виходив з того, що застосування арешту є особливим видом забезпечення повноти та об'єктивності проведення податкової перевірки, оскільки ухилення платника податків від проведення перевірки може вказувати на його бажання приховати певні докази, що вказують на його недобросовісність.
В свою чергу, запровадження судової перевірки обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків вказує на необхідність контролю за діями податкового органу та захист прав платника податків від можливих зловживань з боку податкового органу.
Специфіка виконання податковими органами своїх повноважень та особливості ведення господарської діяльності окремих платників податків викликають необхідність у оперативності застосування адміністративного арешту майна та перевірки його обґрунтованості.
Отже, саме з метою оперативної перевірки наявності підстав для застосування адміністративного арешту і гарантування як прав та інтересів платника податків так і належного здійснення повноважень податковими органами законодавцем передбачено право податкових органів звертатись до суду із поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Саме тому, статтею 283 КАС України встановлено особливий, оперативний, порядок розгляду такого подання та імперативно приписує необхідність негайного виконання судового рішення за результатами такого розгляду.
Суд при розгляді вказаного подання здійснює функцію контролю за правомірністю дій податкового органу щодо застосування арешту, в той час як розглядаючи позовні вимоги податкового органу щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, суд розглядає публічно-правовий спір в загальному порядку.
Що стосується обґрунтованості позовних вимог, заявлених у цій справі, то це питання не може вирішуватись при відкритті провадження у справі.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 320 КАС України, неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання є підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції .
З огляду на наведене, порушення судом першої інстанції норм процесуального права є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області задовольнити.
Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2019 року скасувати.
Справу направити до Хмельницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Постанова суду складена в повному обсязі 30 травня 2019 року.
Головуючий Франовська К.С.
Судді Шидловський В.Б. Кузьменко Л.В.