Справа № 823/2593/18 Суддя (судді) першої інстанції: А.В. Руденко
28 травня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Лічевецького І.О., Кучми А.Ю.,
за участю секретаря Лебедєвої Ю.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу , без фіксування технічними засобами, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного кадастрового реєстратора Міськрайонного управління у Смілянському районі та м. Сміла Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Мірошника Сергія Васильовича та Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання неправомірним рішення та зобов'язання провести державну реєстрацію земельної ділянки,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до державного кадастрового реєстратора Міськрайонного управління у Смілянському районі та м. Сміла Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Мірошника Сергія Васильовича, в якому просить:
- визнати неправомірним рішення за №РВ-7100578182018 від 27.04.2018 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;
- зобов'язати відповідача провести державну реєстрацію земельної ділянки площею 18,7335 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Ташлицької сільської ради.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20 березня 2019 року в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та інші наявні у справі докази, колегія суддів приходить до наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, 16 квітня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до державного кадастрового реєстратора Міськрайонного управління у Смілянському районі та м. Смілі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки площею 18,7335 га, розташованої в адміністративних межах Ташлицької сільської ради Смілянського району Черкаської області.
27 квітня 2018 року державним кадастровим реєстратором Міськрайонного управління у Смілянському районі та м. Смілі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області прийнято рішення №РВ -7100578182018 від 27.04.2018 про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з таких підстав:
- невідповідність поданих документів вимогам, установленим Законом України "Про Державний земельний кадастр" та Порядку ведення Державного земельного кадастру, а саме: відповідно до пункту 3 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки звернулася особа, яка не може бути заявником. Документація із землеустрою не відповідає вимогам статті 55 Закону України «Про землеустрій» та постанові Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру»;
- подання заявником документів не в повному обсязі;
- із заявою звернулася особа, яка не може бути заявником відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру.
Позивачу рекомендовано: звернутись до розробника документації із землеустрою (ТОВ «Теодоліт») для приведення документації із землеустрою у відповідність до чинного законодавства України та подати заяву про державну реєстрацію земельної ділянки відповідно до ст. 24 «Закону України «Про Державний земельний кадастр».
Не погоджуючись з рішенням про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, позивач звернувся до суду.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що що у позивача станом на час звернення до відповідача (16.04.2018) було відсутнє рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою земельної ділянки площею 18,7335 га щодо встановлення меж земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Ташлицької сільської ради, та проект землеустрою на земельну ділянку, тому у відповідача були відсутні правові підстави для проведення державної реєстрації земельної ділянки площею 18,7335 га.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Як було встановлено судом позивач звернувся до відповідача із заявою про реєстрацію земельної ділянки.
Колегія суддів зазначає, що внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр" та Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17 жовтня 2012 р. № 1051.
Пунктом 67 зазначеного Порядку передбачено, документи, які є підставою для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, мають відповідати вимогам Закону України "Про Державний земельний кадастр" та цього Порядку.
Разом з цим, ч. 3 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" від 07.07.2011 № 3613-VI встановлено, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється, зокрема, за заявою: особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.
Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються:
заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин;
оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки;
документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.
Відповідно до вимог статті 21 вказаного Закону, відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру, зокрема, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.
У свою чергу, вимоги до технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) визначено статтею 55 ЗУ «Про землеустрій» від 22.05.2003 № 858-IV. Так, вказаною нормою передбачено, що у разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом).
Згідно з приписами вказаної норми, технічна документація повинна включати, зокрема, рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом).
З урахуванням того, що позивач просить надати йому в оренду земельну ділянку, колегія суддів зазначає, що аналогічна правова норма визначена ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, якою передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Приписами статті 122 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент виготовлення технічної документації позивачем) встановлено, що районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб.
Водночас, як було встановлено судом, вбачається з матеріалів справи та не заперечується і самим позивачем, рішення місцевого органу виконавчої влади про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою подана ним державному кадастровому реєстратору технічна документація із землеустрою - не містить.
Проте, на переконання позивача, відповідний дозвіл йому було надано уповноваженим на те органом за принципом «мовчазної згоди».
Колегія суддів вважає вказані доводи позивача безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2, 3 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Як вбачається з матеріалів справи, 15 червня 2016 року позивач звернувся до Голови Смілянської районної державної адміністрації із заявою про надання дозволу на складання документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки площею 18,7 га в натурі (на місцевості) для передачі в оренду терміном на 49 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (до моменту отримання власниками державних актів на право власності на цю земельну ділянку) за рахунок нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок в адміністративних межах Ташлицької сільської ради (за межами населеного пункту) Смілянського району Черкаської області.
Проте, не отримавши відповіді на вказане звернення в межах визначеного законодавством строку, позивач у липні 2016 року звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (справа № 823/1006/16) в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив суд:
- визнати незаконними дії Смілянської районної державної адміністрації в частині не задоволення заяви ОСОБА_1 про надання дозволів на складання документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок площею 14,5 га, 16,5 га, 25,6 га, 13,5 га, 8,0 га, 10,0 га, 20,1 га, 12,0 га, 8,5 га, 14,0 га, 20,0 га, 11,0 га, 35,8 га, 15,0 га, 9,8 га, 11,01 га, 12,2 га, 10,2 га в оренду терміном на 49 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (до моменту отримання власниками державних актів на право власності на цю земельну ділянку) в адміністративних межах Ташлицької сільської ради Смілянського району Черкаської області (за межами населеного пункту), - в повному обсязі, як такі, що не відповідають вимогам Закону та порушують права ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Смілянську районну державну адміністрацію розглянути заяви ОСОБА_1 про надання дозволів на складання документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок площею 14,5 га, 16,5 га, 25,6 га, 13,5 га, 8,0 га, 10,0 га, 20,1 га, 12,0 га, 8,5 га, 14,0 га, 20,0 га, 11,0 га, 35,8 га, 15,0 га, 9,8 га, 11,01 га, 12,2 га, 10,2 га в оренду терміном на 49 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (до моменту отримання власниками державних актів на право власності на цю земельну ділянку) в адміністративних межах Ташлицької сільської ради Смілянського району Черкаської області (за межами населеного пункту) - та прийняти одне з відповідних рішень, передбачених ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України;
Водночас, листом Смілянської районної державної адміністрації від 04 серпня 2016 року № 01-14/1947 позивача було повідомлено про те, що оскільки заявником не надано жодного документа для ідентифікації і визначення правового статусу земель, на які він претендує, районна державна адміністрація не має правових підстав для задоволення клопотання. У листі позивачу також роз'яснено, що на сьогодні єдиним можливим ідентифікатором земельних ділянок у відповідності до норм пункту 2 ст. 16 Закону України «Про земельний кадастр» є їх кадастровий номер.
Тобто з наведеного вбачається, що фактично позивачу було надано відповідь на його звернення, а саме про відмову у наданні дозволу на складання документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки.
Не зважаючи на це, позивач, 08 серпня 2016 року уклав договір про розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки площею 18,7 га в адміністративних межах Ташлицької сільської ради (за межами населеного пункту) Смілянського району Черкаської області та 10 серпня 2016 року направив до Смілянської районної державної адміністрації повідомлення про те, що ним замовлено розроблення землевпорядної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для передачі в оренду терміном на 49 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Як вбачається з матеріалів справи, 07 листопада 2016 року Черкаським окружним адміністративним судом було розглянуто справу № 823/1006/16 (за позовом ОСОБА_1 , поданого у липні 2016 року) та встановлено, що позивачу фактично було відмовлено у задоволенні його заяви не з підстав, визначених частиною 3 статті 123 Земельного кодексу України, а з інших підстав, не передбачених земельним законодавством, що є неприпустимим.
З огляду на зазначене, адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено та зобов'язано райдержадміністрацію надати позивачу відповідний дозвіл на виготовлення документації із землеустрою, зокрема, щодо встановлення меж земельної ділянки площею 18,7 га для передачі в оренду терміном на 49 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (до моменту отримання власниками державних актів на право власності на цю земельну ділянку) в адміністративних межах Ташлицької сільської ради Смілянського району Черкаської області (за межами населеного пункту).
Вказане рішення (постанова) суду набрала законної сили 03 грудня 2016 року.
Водночас, як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, станом на час розгляду даної адміністративної справи, сторонами не надано доказів прийняття Смілянською районною державною адміністрацією рішення на виконання вимог вказаної постанови суду від 07.11.2016 у справі № 823/1006/16.
Отже, наведені обставини свідчать про те, що рішення суду, яке набрало законної сили Смілянською районною державною адміністрацією фактично не виконано та відповідного дозволу позивачу так і не надано.
При цьому, будь яких інших заяв про надання дозволу на складання документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки площею 14,5 га для передачі в оренду терміном на 49 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва позивачем до Смілянської районної державної адміністрації не направлялось.
Таким чином, станом на момент звернення позивача до відповідача із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки, ОСОБА_1 не було отримано відповідного дозволу місцевого органу виконавчої влади, та підстави для застосування принципу мовчазної згоди у останнього були відсутні, оскільки Смілянською районною державною адміністрацією позивачу було надано відповідь про відмову у наданні дозволу на складання документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, а рішенням суду зобов'язано районну адміністрацію прийняти рішення про надання позивачу такого дозволу.
Разом з цим, судом встановлено, що 13 січня 2017 року позивач вже звертався до державного кадастрового реєстратора управління Держгеокадастру у Смілянському районі з заявою провести державну реєстрацію земельної ділянки площею 18,7335 га, згідно технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Ташлицької сільської ради.
Рішенням від 27.01.2017 № РВ-7100229902017 державним кадастровим реєстратором було відмовлено позивачу у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру у зв'язку з тим, що у заявника відсутнє рішення органу виконавчої влади/органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.
Судом також встановлено, що не погоджуючись із вказаною відповіддю позивач звертався до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив: визнати неправомірним дане рішення суб'єкта владних повноважень та зобов'язати державного кадастрового реєстратора управління Держгеокадастру у Смілянському провести державну реєстрацію земельної ділянки площею 18,7335 га, згідно технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Ташлицької сільської ради.
Водночас, постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 23 березня 2018 року у справі № 823/177/17, яка набрала законної сили 16 травня 2017 року, позивачу було відмовлено у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що станом на час його звернення до відповідача (13.01.2017) було відсутнє відповідне рішення органу виконавчої влади (органу місцевого самоврядування) про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення документації із землеустрою. При цьому, у вказаному рішенні судом зазначено, що посилання позивача на те, що ним застосовано принцип мовчазної згоди до уваги судом не прийнято.
Колегією суддів також встановлено, що після набрання вказаним рішенням законної сили, позивач до районної державної адміністрації про надання дозволу на складання документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки площею 18,7 га для передачі в оренду терміном на 49 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не звертався.
Таким чином, з огляду на те, що рішення відповідного органу виконавчої влади про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою позивачем разом із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки не надавалось, а підстави для застосування до вказаних правовідносин принципу мовчазної згоди щодо надання такого дозволу - відсутні, колегія суддів приходить до висновку, що рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру № РВ-7100578182018 від 27 квітня 2018 року
При цьому, посилання апелянта на чисельну судову практику не приймається судом до уваги, оскільки відповідно до приписів статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями частини 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Колегією суддів під час розгляду справи не встановлено порушень відповідачем вимог чинного законодавства.
Відповідно до вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який відповідачем в даному випадку виконаний.
Враховуючи принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а також у доведенні перед судом їх переконливості, суд зазначає, що обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем не звільняє позивача від обов'язку доказування протилежного.
Разом з цим, позивачем не надано належних та допустимих доказів які б свідчили про протиправні дії суб'єкта владних повноважень або протиправність прийнятих ним рішень. Не встановлено судом відповідних обставині в ході розгляду справи.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, яким повно і правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.
Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 січня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді І.О. Лічевецький
А.Ю. Кучма