01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий у першій інстанції: Соломко І.І.
29 травня 2019 року Справа № 620/4046/18
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Літвіної Н.М.,
за участю секретаря Лісник Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України,
третя особа, яка не заявляє
самостійні вимоги
на предмет спору: Чернігівський обласний військовий комісаріат
про визнання бездіяльності протиправною,
визнання протиправним та скасування рішення,
зобов'язання вчинити дії,
Історія справи.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Чернігівський обласний військовий комісаріат про:
- визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України щодо порушення строків розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, визначених абзацом 2 пункту 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, у зв'язку з не розглядом заяви більше чотирьох місяців;
- визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України від 23.11.2018 № 117, прийнятого у формі протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, у частині відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії;
- зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Також у своєму позові ОСОБА_1 просив суд встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання Міністерства оборони України подати у місячний термін, з моменту набрання рішенням законної сили, звіт про виконання рішення суду.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року адміністративний позов задоволено.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив строки розгляду заяви позивача про призначення спірної допомоги, а також з того, що позивач набув право на вирішення питання щодо призначення йому одноразової грошової допомоги відповідно до законодавства, чинного на час встановлення інвалідності ІІІ групи, внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, на підставі ст. 16 Закону № 2011-ХІІ та постанови КМУ № 975, однак заява позивача з приводу реалізації вказаного права відповідачем по суті не розглянута.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач мав би право на призначення допомоги лише в разі настання інвалідності не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, але в даному випадку інвалідність у позивача настала поза межами тримісячного строку.
Також в обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що позивачем не надано всіх документів на підтвердження причинно-наслідкового зв'язку захворювання та інвалідності, щодо причин та обставин настання інвалідності, зокрема, що воно не пов'язано з вчиненням ним кримінального або адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. При цьому, апелянт наполягає на тому, що саме на заявника (тобто позивача) законодавством покладено обов'язок надати до Міноборони всі документи, зокрема ті, що підтверджують вказані обставини.
З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2019 р. відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено сторонам строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на своїй правовій позиції та на наявності в нього права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності.
У судове засідання сторони, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, не з'явилися.
Судова колегія вважає, що в даному випадку наявні правові підстави для розгляду апеляційної скарги під час відсутності осіб, які не з'явилися, в порядку ст. 311 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у період з 04.09.1965 р. по 16.11.1968 р. позивач проходив військову службу у лавах радянської армії.
З 21.08.1968 р. по 03.11.1968 р. позивач приймав участь в бойових діях у Чехословаччині.
У висновку спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи від 16.02.2013 р. № 288/ж щодо ОСОБА_1 зазначено, що описані у висновку рубці є наслідком загоєння ран, які могли утворитися внаслідок вогнепальних поранень, що могли бути спричинені під час проходження служби у 1968 році.
Відповідно до Витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 28.02.2013 р. № 463, множинні вогнепальні осколкові поранення голови, обох верхніх кінцівок, сідничних ділянок, правої нижньої кінцівки (контузія) колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
13.03.2014 р. під час первинного огляду органами МСЕК позивачу встановлено з інвалідність III групи внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванням в країнах, де велись бойові дії (довідка МСЕК серія АВ № 0128490 від 13.03.2014).
14.03.2014 р. позивачу видано посвідчення серії НОМЕР_1 , відповідно до якого пред'явник цього посвідчення є інвалідом ІІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни.
09.12.2015 р. позивач звернувся до Військового комісара Куликівського районного військового комісаріату та Міністерства оборони України із заявою та надав необхідні документи для оформлення й призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю.
Листом від 30.05.2016 р. № 5/2279с Військовим комісаром Чернігівського обласного військового комісаріату подані позивачем документи було повернуто документи йому на доопрацювання.
11.07.2018 р. позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги.
16.11.2018 р. Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум складено протокол засідання № 117, в якому зазначено, що заявником не подано документ, який свідчить про причини та обставини поранення.
Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ), постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчання (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі - Порядок № 975), Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393 «Про затвердження Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі - Порядок № 393).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ч. 1 ст. 3 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що він поширюється, зокрема на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби.
Згідно з пп. 4 п. 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Підпунктом «б» частини 1 статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ у відповідній редакції, чинній на момент встановлення інвалідності, передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності ІIІ групи.
Відповідно до п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно з п. 6 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.
У п. 11 Порядку № 975 визначено, що вiйськовослужбовець, вiйськовозобов'язаний та резервiст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разi настання iнвалiдностi чи втрати працездатностi без встановлення йому iнвалiдностi, подає уповноваженому органу такi документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням iнвалiдностi чи часткової втрати працездатностi без встановлення iнвалiдностi; довiдку медико-соцiальної експертної комiсiї про встановлення групи iнвалiдностi або вiдсотка втрати працездатностi iз зазначенням причинного зв'язку iнвалiдностi чи втрати працездатностi.
До заяви додаються копiї: постанови вiдповiдної вiйськово-лiкарської комiсiї щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузiї, травми або калiцтва), захворювання; документа, що свiдчить про причини та обставини поранення (контузiї, травми або калiцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане iз вчиненням особою кримiнального чи адмiнiстративного правопорушення або не є наслiдком вчинення нею дiй у станi алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'янiння, або навмисного спричинення собi тiлесного ушкодження; сторiнок паспорта з даними про прiзвище, iм'я та по батьковi i мiсце реєстрацiї; документа, що засвiдчує реєстрацiю фiзичної особи у Державному реєстрi фiзичних осiб - платникiв податкiв, виданого органом доходiв i зборiв (для фiзичної особи, яка через свої релiгiйнi переконання вiдмовляється вiд прийняття реєстрацiйного номера облiкової картки платника податкiв, офiцiйно повiдомила про це вiдповiдний орган доходiв i зборiв та має вiдмiтку в паспортi громадянина України, - копiю сторiнки паспорта з такою НОМЕР_2 ).
Згідно з п. 12 Постанови № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Абзацом 9 пункту 1 Порядку № 393 передбачено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Таким чином, з викладених правових норм вбачається, що в питаннях соціального захисту військовослужбовці прикордонних військ колишнього СРСР прирівняні до військовослужбовців Збройних Сил України.
При цьому, право особи на отримання одноразової грошової допомоги по інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, виникає з дня встановлення інвалідності, що визначається датою, вказаною в довідці МСЕК, і обов'язок щодо забезпечення його реалізації шляхом прийняття відповідного рішення покладено на Міністерство оборони України.
Водночас, порядок отримання особою зазначеної допомоги та її розмір регламентуються законодавством, чинним на момент виникнення в неї такого права.
Разом з тим, правовою підставою для реалізації особою право на отримання вказаної допомоги та виникнення в Міністерства оборони України обов'язку її призначити є подання заявником (особою, яка звертається за призначенням допомоги) повного пакету документів, передбаченого законодавством, зокрема й документа, який свiдчить про причини та обставини поранення (контузiї, травми або калiцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане iз вчиненням особою кримiнального чи адмiнiстративного правопорушення або не є ОСОБА_2 вчинення нею дiй у станi алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'янiння, або навмисного спричинення собi тiлесного ушкодження.
У свою чергу, обов'язок перевірити, чи не настала інвалідність за обставин, перелік яких визначений у ст. 16-4 Закону № 2011-XII, покладено на орган, що приймає рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.
Отже, вимога Міністерства оборони України щодо необхідності подання військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом, щодо якого вирішується питання про виплату одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, має легітимну мету, відповідає вимогам законності та не є свавільною.
Разом з тим, Порядок № 975 не визначає, який саме документ (військово-облікові документи, медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, виписка з історії хвороби, тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги, на підтвердження обставин причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).
Відсутність в абзаці 6 пункту 11 Порядку № 975 вказівки про якийсь конкретний документ (військово-облікові документи, медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, виписка з історії хвороби, тощо), який свідчить про причини та обставини поранення говорить про те, що в кожному конкретному випадку це можуть бути різні документи, які достовірно свідчать про причини та обставини поранення.
Водночас, подання до Міністерства оборони України відповідного рішення військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, яким встановлено, що отримані особою поранення, травма, контузія, захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, не виключає необхідності подання інших, зазначених у п. 11 Порядку № 975, документів, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.
Аналогічні правові висновки викладено в постанові Верховного Суду від 10.04.2019 р. у справі № 822/220/18 та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов'язковими для колегії суддів при розгляді даної справи.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що ІІІ групу інвалідності позивачу встановлено 13.03.2014 р. і до цього часу він одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням інвалідності внаслідок захворювання, отриманого під час виконання обов'язків військової служби у країнах, де велися бойові дії, не отримував.
Разом з тим, колегія суддів встановила, що ані при первісному зверненні із заявою про призначення вказаної допомоги (09.12.2015 р.), ані при повторному зверненні (11.07.2018 р.) позивачем не було надано документу, що свiдчить про причини та обставини поранення (контузiї, травми або калiцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане iз вчиненням особою кримiнального чи адмiнiстративного правопорушення або не є ОСОБА_2 вчинення нею дiй у станi алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'янiння, або навмисного спричинення собi тiлесного ушкодження.
У свою чергу, іншими документами, які були подані ним разом із вказаними заявами, такі обставини не підтверджуються.
З огляду на це, колегія суддів приймає до уваги доводи апелянта щодо подання позивачем неповного пакету документів для призначення спірної допомоги та вважає, що у відповідача не було достатніх правових підстав для задоволення його вимог та призначення йому одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням інвалідності.
Водночас, перевіряючи всі доводи апелянта, колегія суддів не приймає до уваги та вважає необґрунтованими з підстав, наведених вище, доводи його скарги про те, що позивач мав би право на призначення йому спірної допомоги лише в разі настання інвалідності не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення даного адміністративного позову в частині вимог про визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України від 23.11.2018 № 117 та про зобов'язання відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку зі встановленням ІІІ-ї групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Отже, судом першої інстанції при ухваленні судового рішення в частині задоволення вказаних позовних вимог було неповно встановлено обставини цієї справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цій частині та відповідно до ст. 317 КАС України є підстави для скасування рішення суду першої інстанції щодо вказаних позовних вимог.
Перевіряючи рішення суду першої інстанції щодо решти позовних вимог про визнання протиправної бездіяльності відповідача при розгляді заяви позивача, колегія суддів зазначає, що у своїй скарзі, не погоджуючись з всім рішенням суду першої інстанції, апелянт не навів жодного доводу, який би спростовував встановлений судом першої інстанції факт порушення відповідачем строку розгляду, встановленого пунктом 13 Порядку № 975.
Тому, у відповідності з вимогами ст. 316 КАС України, в частині вирішення даних позовних вимог рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Отже, апеляційна скарга Міністерства оборони України підлягає задоволенню частково, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити дії - скасуванню, а адміністративний позов у цій частині - залишенню без задоволення. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - задовольнити частково.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України від 23.11.2018 р. № 117 в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням третьої групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, та про зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку зі встановленням третьої групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року - скасувати, а в задоволенні таких позовних вимог - відмовити.
В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Судове рішення виготовлено 29 травня 2019 року.
Головуючий суддя
Судді: