Справа № 755/17327/18 Суддя першої інстанції: Гончарук В.П.
29 травня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Літвіної Н.М.
суддів Коротких А.Ю.
Федотова І.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 січня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції рядового поліції Березовського Олександра Борисовича про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення, -
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції рядового поліції Березовського О.Б. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 03 листопада 2018 року серії ЕАВ № 709492 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 11 січня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач - ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення адміністративного позову. Скаржник зазначає, що матеріали справи не містять доказів вчинення ним адміністративного правопорушення. Скаржник стверджує, що незаконно розглянувши справу на місці зупинки транспортного засобу, інспектор поліції не надав позивачу можливості скористатися правами, передбаченими ст. 268 КУпАП у повному обсязі. Позивач зазначає, розгляд справи на дорозі, на місці зупинки транспортного засобу, унеможливило реалізацію вимог ст. 245 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи. Крім того, скаржник вважає, що його незгода з фактом вчинення адміністративного правопорушення була підставою для складення відповідачем протоколу про адміністративне правопорушення.
Станом на 29 травня 2019 року відповідачем не надано письмового відзиву на апеляційну скаргу.
Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, проте у судове засідання призначене на 29 травня 2019 року не з'явилися та про причини неявки суду не повідомили. За таких обставин колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розгляд справи здійснюється з врахуванням вимог ст. 286 КАС України, яка передбачає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 03 листопада 2018 року відповідачем було прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ № 709492 відповідно до якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн 00 коп.
Зі змісту постанови вбачається, що 03 листопада 2018 року о 07 год 37 хв. в м. Києві водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем VOLKSWAGEN GOLF д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив поворот ліворуч перетнувши подвійну суцільну горизонтальну лінію дорожньої розмітки, що поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, чим порушив п. 8.5.1 Правил дорожнього руху.
Вважаючи дану постанову незаконною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивача правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності. Також, при розгляді справи суд не знайшов факту підтвердження неправомірних дій відповідача при винесенні оскаржуваної постанови.
Надаючи оцінку вказаному висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюється Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Відповідно до пп. 1.1. п. 34 цих Правил горизонтальна розмітка (вузька суцільна лінія) має таке значення: поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей.
За правилами пп. 8.5.1 п. 8 цих Правил горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху.
Частина1 ст. 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, та тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), ч. 1 ст. 44, ст. 44-1, ч. 2 ст. 106-1, ч.ч. 1, 2, 3, 4 і 6 ст. 109, ст. 110, ч. 3 ст. 114, ч. 1 ст. 115, ст. 116-2, ч. 2 ст. 117, ч. 1 і 2 ст. 119, ч.ч. 1, 2, 3, 5 і 6 ст. 121, ст. 121-1, 121-2, ч.ч. 1, 2 і 3 ст.122, ч. 1 ст. 123, ст.ст. 124-1 - 126, ч.ч. 1, 2, 3 ст. 127, ст.ст. 128-129, ст. 132-1, ч.ч.1, 2, 5 ст. 133, ч.ч. 3, 6, 8,9, 10, 11 ст. 133-1, ч. 2 ст. 135, ст. 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), ст. 137, ч. 1, 2 і 3 ст. 140, ст. 148, 151, ст.ст. 161, 164-4, ст. 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), ст..ст. 176, 177, ч. ч. 1, 2 ст.178, ст.ст. 180, 181-1, ч. 1 ст. 182, ст.ст. 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених ст.ст. 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), ч.ч. 1, 2, 3, 5 і 6 ст. 121, ст.ст. 121-1, 121-2, ч.ч. 1, 2 і 3 ст. 122, ч. 1 ст. 123, ст. 124-1, ст..ст. 125, 126, ч.ч. 1, 2 і 3 ст. 127, ст.ст. 128, 129, ст. 132-1, ч. 6 і 11 ст. 133-1, ч. 1, 2 і 3 ст. 140 КУпАП, ч.ч. 6, 7 ст. 152-1 КУпАП.
Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ст. 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 5 розділу ІІІ Інструкції, поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Згідно з п. 9-10 розділу ІІІ Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як вбачається з доводів позову, позивач стверджує, що ним не було здійснено вказаних у постановах порушень Правил дорожнього руху, про що останній повідомляв особу, яка здійснювала розгляд справи про адміністративне правопорушення. Однак, вказані обставини не були враховані відповідачем та ним не складався протокол про адміністративне правопорушення та не залучались свідки, які б підтвердили обставини зазначені в оскаржуваній постанові.
У відповідності до п.п.4.1, 4.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ч. 2 ст. 8 Конституції України). Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена ч. 2 ст. 33 Кодексу, якою визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Кодексом закріплено низку гарантій забезпечення прав суб'єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з наведеними конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб. За змістом ст. 9 Кодексу саме винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність суб'єкта адміністративної відповідальності є однією з ознак адміністративного правопорушення (проступку).
З матеріалів справи вбачається, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності не підтверджено належними доказами по справі. Сама постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі не містить детального опису події адміністративного правопорушення, якою підтверджується, що позивач, здійснив поворот ліворуч перетнувши подвійну суцільну горизонтальну лінію дорожньої розмітки, чим порушив п. 8.5.1 Правил дорожнього руху.
Тобто, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема які встановлюють факт порушення п. 8.5.1 Правил дорожнього руху, на що послався відповідач в оскарженій постанові та наявність чи відсутність адміністративного правопорушення і винність позивача в його вчиненні. Зокрема, відсутні докази передбачені ст. 251 КУпАП, а саме: пояснення особи, свідків, тощо, які б підтверджували, що позивач скоїв адміністративне правопорушення, відсутня схема дорожньої обстановки під час порушення ПДР, як сукупності факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів та їх стан), які повинен враховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом. В оскаржуваній постанові не вказано з якого боку і в якому напрямку рухався автомобіль позивача, де саме нанесена суцільна розмітка яку перетнув позивач.
Крім того, згідно з п. 9 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи: застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Також, відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Однак, відповідачем не виконаного обов'язку щодо збирання належних та допустимих доказів, що встановлюють вчинення позивачем адміністративного правопорушення, винність позивача в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відтак, вчинення позивачем адміністративного правопорушень, не підтверджується жодним доказом, окрім оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення.
З огляду на зазначені вище обставини, колегія суддів вважає, що відповідачем не надано доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, що виключає можливість притягнення даної особи до адміністративної відповідальності.
Вказані вище обставини свідчать про необхідність скасування постанови інспектора Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції рядового поліції Березовського О.Б. від 03 листопада 2018 року серії ЕАВ № 709492 та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Враховуючи, що судом першої інстанції було неповною мірою з'ясовано обставини, що мають значення для вирішення справи , колегія суддів приходить до висновку про задоволення вимог апеляційної скарги та скасування рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 січня 2019 року з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.
У відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з п. 1 п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 286, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 січня 2019 року - скасувати та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції рядового поліції Березовського Олександра Борисовича про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову інспектора Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції рядового поліції Березовського Олександра Борисовича від 03 листопада 2018 року серії ЕАВ № 709492 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Справу про адміністративне правопорушення за фактом притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП - закрити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Н.М. Літвіна
Судді А.Ю. Коротких
І.В. Федотов