Справа № 743/735/19 Суддя першої інстанції: Жовток Є.А.
29 травня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Літвіної Н.М.
суддів Кузьменка В.В.
Лічевецького І.О.
при секретарі Мідянці А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 22 квітня 2019 року у справі за адміністративним позовом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області до громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 про продовження строку затримання, -
У квітні 2019 року Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області звернулось до суду з позовом до громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 про продовження строку затримання.
Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 22 квітня 2019 року адміністративний позов задоволено: продовжено строк затримання громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до 25 жовтня 2019 року.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовної заяви. У апеляційній скарзі скаржник зазначає про те, що рішення про затримання з метою ідентифікації з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконного перебувають в Україні відносно відповідача прийняте Васильківським міськрайооннним судом Київської області 26 жовтня 2018 року. Водночас, протягом шести місяців з вказаної дати позивачем було направлено лише один запит з метою ідентифікації відповідача, що свідчить про те, що орган Державної міграційної служби України не у повній мірі реалізував свої повноваження щодо ідентифікації іноземця. Крім іншого скаржник зазначає, що твердження територіального органу ДМС України на відмову громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 від заповнення документів, необхідних для ідентифікації її особи на виконання рішення про її видворення, не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки матеріалами справи не підтверджується роз'яснення відповідачу необхідності заповнення згаданих документів зрозумілою для нього мовою.
Станом на 29 травня 2019 року позивачем не надано до суду письмового відзиву на апеляційну скаргу.
Справа слухається з врахуванням вимог ст. 289 КАС України, яка передбачає особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання іноземців або осіб без громадянства.
В судове засідання з'явились представники позивача та відповідача.
Представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити повністю з викладених в останній підстав.
Представник позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 жовтня 2018 року у справі № 362/6031/18 відповідача було затримано та поміщено до ПТПІ.
Під час перебування відповідача у пункті тимчасового затримання іноземців позивачем направлено запит до Посольства Соціалістичної Республіки В'єтнам в Україні з метою ідентифікації відповідача від 29 жовтня 2018 року №8.3-7670/2-18.
Однак, інформації стосовно ідентифікації відповідача та її належності до громадянства Соціалістичної Республіки В'єтнам, а також відомостей, котрі ідентифікують її особу не отримано.
Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено неможливість здійснення ідентифікації особи - відповідача у встановлений рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 жовтня 2018 року у справі № 362/6031/18 строк.
Однак, колегія суддів не погоджується з зазначеним висновком суду, з огляду на наступне.
Відповідно до пп. «f» п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, законного арешту або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.
Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України (далі - Закон).
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.
Згідно ч. 3 ст. 9 Закону строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Приписи ч. 1 ст. 26 Закону визначають, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
При цьому в силу положень ч. 5 ст. 26 Закону іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Згідно абз. 1 ч. 4 ст. 30 Закону іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Приписи ч. 11 ст. 289 КАС України визначають, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавцем передбачено можливість затримання іноземця або особи без громадянства та продовження строку такого затримання за наявності умов за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Тобто, існування принаймні однієї з передбачених у ч. 11 ст. 289 КАС України умов з урахуванням обставин справи є достатнього підставою для затримання іноземця або продовження строку такого затримання.
За правилами ч. 12 ст. 289 КАС України про продовження строку затримання не пізніш як за п'ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Відповідно до ч. 13 ст. 289 КАС України умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою ідентифікації відповідача позивачем було направлено на адресу Надзвичайного та повноважного посла Соціалістичної Республіки В'єтнам в Україні лист від 29 жовтня 2018 року №8.3-7670/2-18 «Про документування громадян В'єтнаму» з проханням у найкоротший термін здійснити ідентифікацію громадян та документування посвідченнями на повернення.
Однак, відповіді на вказаний лист Надзвичайним та повноважним послом Соціалістичної Республіки В'єтнам в Україні не надано.
З по'яснень представника позивача, наданих в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вбачається, що у зв'язку з проведеннм реорганізації управлінь Державної міграційної служби та великим навантаженням на працівників Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області повторні запити на адресу Надзвичайного та повноважного посла Соціалістичної Республіки В'єтнам в Україні не направлялись.
Разом з тим, судовою колегією враховується, що відповідно до абз. 4 п. 1 розділу VI «Порядок дій з ідентифікації та документування іноземців» Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року № № 353/271/150 (далі - Інструкція), якщо від компетентних органів країни походження іноземця не надходить відповідь, запити щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС України повторно.
Відповідно, позивачем не дотримано вказані вимоги Інструкції.
На переконання судової колегії, наявний у матеріалах справи лист ДМС України від 02 жовтня 2018 року №8.3-6956/2-18 «Про документування громадян В'єтнаму » (а.с. 19), адресований Надзвичайному та повноважному послу Соціалістичної Республіки В'єтнам в Україні, не може вважатися доказом направлення запиту щодо ідентифікації громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 , оскільки, як було встановлено раніше, останню було затримано лише 26 жовтня 2018 року.
Крім того, судовою колегією критично оцінюється посилання позивача про відсутність співпраці громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 з метою ідентифікації останньої з огляду на її відмову від заповнення анкети (а.с. 22), оскільки належних і допустимих доказів ознайомлення відповідача зі змістом вказаної анкети не надано.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у м. Києві не було доведено вчинення передбачених Інструкцією необхідних дій, спрямованих на ідентифікацію громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 з метою забезпечення видворення іноземця з території України, колегія суддів вважає передчасним висновки суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог.
Одночасно, під час розгляду зазначеної справи колегія суддів враховує, що строк затримання громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 відповідно до рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 жовтня 2018 року у справі № 362/6031/18 закінчувався 25 квітня 2016 року.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи зазначений позов було подано до суду 22 квітня 2019 року, тобто з пропуском встановленого ч. 12 ст. 289 КАС України строку.
Враховуючи, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає за необхідне подану до суду апеляційну скаргу задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 289, 250, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України суд,-
Апеляційну скаргу громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 22 квітня 2019 року - скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені адміністративного позову Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області до громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 про продовження строку затримання - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Н.М. Літвіна
Судді В.В. Кузьменко
І.О. Лічевецький