Справа № 750/2497/19 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:
Коверзнев В.О.
Іменем України
29 травня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сорочка Є.О.,
суддів Коротких А.Ю.,
Федотова І.В.,
за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 травня 2019 року, що прийняте у місті Чернігові, у справі за адміністративним позовом Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Борисенко Іван Петрович про визнання неправомірною та скасування постанови,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив про визнання протиправною та скасування постанови від 18.02.2019 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн за невиконання судового рішення без поважних причин (виконавче провадження № 57370326).
Рішенням рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 травня 2019 року позов задоволено.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувана постанова відповідача є неправомірною та підлягає скасуванню.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 14.07.2017 зобов'язано позивача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 з 03.05.2017, з врахуванням до заробітку для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 1/12 частини допомоги на оздоровлення згідно з довідкою Апеляційного суду Чернігівської області від 26.04.2017 № 7-37/39 та виплатити заборгованість, що виникне внаслідок перерахунку (а.с. 36)
Позивач 21.11.2017 здійснив донарахування та фактичну виплату судді Апеляційного суду Чернігівської області у відставці ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 6 554 грн 84 коп. (а.с. 6-8).
ОСОБА_1 09.08.2018 звернувся до позивача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Апеляційного суду Чернігівської області від 01.08.2018 № 7-12/30 (а.с. 9, 10).
На підставі вказаної заяви і довідки позивач здійснив перерахунок розміру довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , при цьому до заробітку для обчислення щомісячного грошового утримання не включив 1/12 частину допомоги на оздоровлення.
В подальшому, ОСОБА_1 отримав у суді виконавчий лист № 750/6228/17, виданий 06.09.2018 на підставі постанови суду від 14.07.2017, та пред'явив вказаний виконавчий лист відповідачеві для примусового виконання.
З метою виконання цього виконавчого листа, 05.10.2018 відповідачем відкрито виконавче провадження № 57370326 (а.с. 37), в рамках якого головним державним виконавцем Бабенком В.М. винесено постанову від 18.02.2019, якою на позивача накладено штраф в розмірі 5100 грн за невиконання постанови суду від 14.07.2017 (а.с. 42).
Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що у відповідача не було законних підстав для накладення на позивача штрафу за невиконання постанови суду від 14.07.2017, яка є фактично виконаною.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Примусове виконання судових рішень здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», частиною першою статті 75 якого визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Таким чином, накладення на боржника штрафу відповідно цієї норми можливе виключно у випадку невиконання таким боржником судового рішення, яке набрало законної сили.
Як зазначалося, спірним у даній справі є накладення на позивача штрафу у зв'язку із невиконання ним постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 14.07.2017 у справі № 750/6228/17, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017.
Тобто, для правильного вирішення спору необхідно встановити чи було належним чином виконане позивачем згадане рішення суду.
Так, постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 14.07.2017 у справі № 750/6228/17 зобов'язано позивача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 з 03.05.2017 з урахуванням до заробітку для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 1/12 частини допомоги на оздоровлення згідно з довідкою Апеляційного суду Чернігівської області від 26.04.2017 № 7-37/39 та виплатити заборгованість, що виникне внаслідок перерахунку.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідачем згідно розпорядження № 826222 від 16.11.2017 здійснено з 03.05.2017 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 з урахуванням до заробітку для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 1/12 частини допомоги на оздоровлення згідно з довідкою Апеляційного суду Чернігівської області від 26.04.2017 № 7-37/39 та виплачено заборгованість у розмірі 6550,84 грн, що виникла внаслідок такого перерахунку.
Наведені обставини відповідачем та скаржником не заперечуються. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем у повній мірі виконані зобов'язальні приписи постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 14.07.2017 у справі № 750/6228/17.
Водночас приймаючи оскаржувану постанову та звертаючись до суду з апеляційною скаргою відповідач та скаржник посилаються на те, що при черговому перерахунку щомісячного довічного грошового утримання у 2018 році, позивач мав керуватися постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 14.07.2017 у справі № 750/6228/17 щодо включення до заробітку для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 1/12 частини допомоги на оздоровлення.
Колегія суддів вважає помилковими такі мотиви відповідача та скаржника, та наголошує, що постанова Деснянського районного суду м. Чернігова від 14.07.2017 у справі № 750/6228/17 стосується виключно правовідносин, які були спірними та досліджувалися у ході судового розгляду. Зобов'язальна частина вказаного рішення, стосується виключно перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, який мав місце у 2017 році та здійснювався згідно відомостей про заробіток працюючого судді у 2017 році, вказаного у довідці Апеляційного суду Чернігівської області від 26.04.2017 № 7-37/39.
Будь-яких застережень щодо зобов'язання позивача враховувати до заробітку для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 1/12 частини допомоги на оздоровлення при майбутніх чергових перерахунках щомісячного довічного грошового утримання постанова Деснянського районного суду м. Чернігова від 14.07.2017 у справі № 750/6228/17 не містить.
Тобто, рішення згадане рішення суду є таким, що вичерпало свою дію шляхом повного виконання після здійсненого позивачем 03.05.2017 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 з урахуванням до заробітку для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 1/12 частини допомоги на оздоровлення згідно з довідкою Апеляційного суду Чернігівської області від 26.04.2017 № 7-37/39 та виплати заборгованості у розмірі 6550,84 грн, що виникла внаслідок такого перерахунку.
Мотиви, з яких суд виходить при прийнятті рішення щодо вирішення конкретного спору у певних правовідносинах, не зобов'язують боржника діяти згідно цих мотивів і у правовідносинах, які можуть виникнути у майбутньому. Обов'язковим для виконання боржником є саме резолютивна, тобто зобов'язальна частина рішення суду, що будь-яким чином не зобов'язує його керуватися мотивами суду у своїй подальшій діяльності. У даному випадку боржника у нових правовідносинах не можна вважати таким, що не виконав рішення суду щодо спору у правовідносинах, які мали місце у минулому.
За таких обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що позивачем повністю виконана постанова Деснянського районного суду м. Чернігова від 14.07.2017 у справі № 750/6228/17, а тому підстав для накладення на позивача штрафу згідно частини першої статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» у відповідача не було.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України далі - КАС).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 травня 2019 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Є.О. Сорочко
Суддя А.Ю. Коротких
Суддя І.В. Федотов