Справа № 750/2498/19 Суддя (судді) першої інстанції: Скалозуб Ю.О.
29 травня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Кузьменка В.В., Епель О.В., секретар судового засідання Харитонова Х.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 р. у справі № 750/2498/19 за адміністративним позовом Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України до Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про визнання неправомірною та скасування постанови, -
06.03.2019 року Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України (далі - Чернігівське ОУПФ) звернулося до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про визнання неправомірною та скасування постанови головного державного виконавця УДВС Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області від 18.02.2019 у виконавчому провадженні № 57416463, якою на Управління накладено штраф в розмірі 5100,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що штраф накладено необґрунтовано, оскільки постанова виконана позивачем в повному обсязі ще до відкриття виконавчого провадження, відповідно до встановлених зобов'язань. Крім того, вважає, що посадовими особами ГТУЮ у Чернігівській області перевищено службові повноваження, адже встановлювати спосіб виконання судового рішення, роз'яснювати його має право лише суд.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 р. у задоволені позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено правомірність прийнятого ним рішення.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в які просить через порушенням судом першої інстанції норм матеріального права скасувати його, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином.
Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні, без фіксації судового процесу технічними засобами, у порядку ст.229 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 04.07.2017 у справі №750/5705/17 зобов'язано Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 з 03.05.2017 з урахуванням у зарплату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 1/12 частини допомоги на оздоровлення згідно з довідкою Апеляційного суду Чернігівської області від 26.04.2017 № 7-37/63.
На виконання вказаної постанови суду, 05.09.2017 позивачем проведено перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням 1/12 частини матеріальної допомоги на оздоровлення, згідно з довідкою Апеляційного суду Чернігівської області від 26.04.2017 № 7-37/63, починаючи з 03.05.2017, що підтверджується відповідним розпорядженням, протоколом та банківськими відомостями (а.с. 6-9).
07.08.2018 стягувач звернувся до Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області із заявою, з якої вбачається, що Чернігівським ОУПФ йому перераховано щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 01.08.2018, з урахуванням суддівської винагороди, зазначеної у довідці Апеляційного суду Чернігівської області від 01.08.2018 №7-12/57 (а.с. 10-11), але без врахування 1/12 матеріальної допомоги на оздоровлення згідно постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 04.07.2017 у справі №750/5705/17.
11.10.2018 головним державним виконавцем розглянуто заяву Шевченка В.М. про примусове виконання виконавчого листа №750/5705/17, виданого 04.09.2017 Деснянським районним судом м. Чернігові, та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №57416463 (а.с. 12, 13).
Листом від 19.10.2018 за №25002/14 Чернігівське ОУПФ повідомило відповідача про добровільне виконання судового рішення в повному обсязі. Вважає, що оскільки рішення суду не зобов'язує Управління включити у розмір суддівської винагороди стягувача суму 1/12 матеріальної допомоги на оздоровлення згідно довідки Апеляційного суду Чернігівської області, та спір про врахування в суддівську винагороду сум матеріальної допомоги після зміни грошового утримання суддям у 2018 році не досліджувався і не вирішувався судом, вимога виконавця є незаконною.
15.02.2019 стягувач звернувся до ГТУЮ у Чернігівській області із заявою, в якій просив прийняти всі заходи для виконання вищевказаної постанови Деснянського районного суду м. Чернігова, які передбачені законодавством.
18.02.2019 УДВС ГТУЮ у Чернігівській області винесено постанову про накладення на Чернігівське ОУПФ штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин в сумі 5100,00 грн.
Не погоджуючись з винесеною відповідачем постановою про накладення штрафу, Чернігівське ОУПФ звернулось до суду з відповідним адміністративним позовом.
Вищенаведені обставини і не є спірними та підтверджені належними та допустимими доказами.
У відповідності до ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).
Із приписів статті 1 Закону №1404-VІІІ вбачається, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Порядок та процедура виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення визначені статтею 63 Закону №1404-VІІІ.
Відповідно до частин першої та другої вказаної статті за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Положеннями частини першої статті 75 Закону №1404-VІІІ визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Судом першої інстанції встановлено та апелянтом не спростовано, що позивачем до 01.08.2018 нараховувалось та виплачувалось ОСОБА_1 щомісячне грошове утримання судді у відставці з врахуванням 1/12 матеріальної допомоги на оздоровлення.
Після 01.08.2018 Управління припинило виплату стягувачу грошового утримання із врахуванням матеріальної допомоги.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає доводи позивача, що після 01.08.2018 Управління правомірно припинило виплату стягувачу грошового утримання із врахуванням матеріальної допомоги, оскільки спір про врахування допомоги у суддівську винагороду після зміни грошового утримання суддям у 2018 році не досліджувався та судом у постанові від 04.07.2017 у справі №750/5705/17 не вирішувався, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
Зі змісту постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 04.07.2017 вбачається, що судом вирішено спір про наявність правових підстав для включення до заробітної плати для розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці матеріальної допомоги на оздоровлення. У зв'язку з наведеним, постановою суду зобов'язано Чернігівське ОУПФ, в тому числі, включити до заробітної плати ОСОБА_1 для розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці матеріальну допомогу на оздоровлення, при цьому, вказаною постановою врахування матеріальної допомоги у складі грошового утримання не постановлено в залежність від змін грошового утримання працюючих суддів, та вона не має кінцевого періоду дії. Припинення позивачем нарахування та виплати стягувачу довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням 1/12 матеріальної допомоги на оздоровлення в даному випадку є протиправним.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що Чернігівським ОУПФ з 01.08.2018 припинено виконання постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 04.07.2017 у справі №750/5705/17, щодо якої на підставі виконавчого листа №750/5705/17 відкрито виконавче провадження №57416463, і не доведено наявності поважних причин його невиконання, а отже, ГТУЮ у Чернігівській області правомірно та обґрунтовано прийнято постанову від 18.02.2019 про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100,00 грн.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини та зазначені норми закону, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог.
Отже, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволені позовних вимог є правильним.
Усі наведені аргументи апелянта колегія суддів вважає такими, що не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для її скасування.
Повний текст постанови виготовлено 29.05.2019 р.
Керуючись статтями 308, 309, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 р. - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 р. у справі № 750/2498/19 за адміністративним позовом Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України до Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про визнання неправомірною та скасування постанови - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
О.В. Епель
В.В. Кузьменко