Справа № 2а-386/10/2570
04 березня 2010 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючої судді - Бородавкіної С.В.
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А4245 про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
02.02.2010 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини А4245 про визнання дій відповідача неправомірними в частині не включення його до наказу командира військової частини А4245 про виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік та зобов'язання відповідача включити позивача до вищезазначеного наказу. Свої вимоги мотивує тим, що під час проходження служби у військовій частині А4245 25.06.2008 у відповідності до вимог Наказу Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 за № 638/15329, «Про затвердження інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України» подав рапорт з проханням виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань. Однак, всупереч приписам вказаного Наказу Міністерства оборони України командиром військової частини А 4245 його в наказ про виплату матеріальної допомоги включено не було, що позбавило права на отримання ним даного виду грошового забезпечення. Зазначені дії відповідача вважає неправомірними.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає наступне.
Встановлено, що ОСОБА_1, старший солдат, перебуває на військовій службі у військовій частині А 4245, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою від 27.01.2010 року № 1175.
Згідно ст. 2 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надано право надавати військовослужбовцям матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Слід зазначити, що саме на виконання вказаної постанови Кабінету Міністрів України видана Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, яка затверджена Наказом Міністра оборони України 11.06.2008 № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 за №638/15329 .
Відповідно до п. 30.3. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, виплата грошової допомоги військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
Відповідно до п.п. 33.1 - 33.3 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам встановлено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги. Розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
Як вбачається з матеріалів справи позивач у відповідності до вимог вищевказаної Інструкції 25.06.2008 на ім'я командира військової частини А 4245 подав рапорт з проханням виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік, що підтверджується рапортом позивача з резолюцією командира частини «до виплати при наявності коштів», який знаходиться в матеріалах справи.
Посилання відповідача на відсутність коштів на виплату одноразових видів грошового забезпечення не приймається судом до уваги з огляду на те, що матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, яке відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-XII гарантується державою, та обов'язок щодо їх виплат не ставиться в залежність від наявності фінансування військової частини з боку Міністерства оборони України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позовом ОСОБА_1 до військової частини А 4245 необхідно задовольнити, оскільки вони є законними та обґрунтованими, дії військової частини необхідно визнати неправомірними, та зобов'язати військову частину А 4245 включити позовом ОСОБА_1 до наказу командиру військової частини А 4245 про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік.
Судові витрати по справі згідно ч.4 ст.94 КАС України з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст.160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні задовольнити.
Визнати неправомірними дії військової частини А4245 щодо не включення ОСОБА_1 до наказу командира військової частини А 4245 про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік.
Зобов'язати військову частину А4245 включити ОСОБА_1 до наказу командира військової частини А 4245 про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Бородавкіна С.В.