П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
30 травня 2019 р.м.ОдесаСправа № 1440/2398/18
Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Турецької І.О.,
суддів - Стас Л.В., Шеметенко Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Грушівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Грушівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області про визнання протиправним та скасування рішення, -
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Грушівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області (далі - Грушівська сільська рада) в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення «Про затвердження Положення про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Грушівської сільської ради на 2017 рік» від 17.02.2017 року №9.
В обґрунтування позову зазначив, що неоприлюднення нормативно-правового акту в офіційних друкованих засобах масової інформації є порушенням вимог Закону України «Про місцеве самоврядування» та є наслідком вважати, що таке рішення не набуло чинності, а тому не підлягає застосуванню та має бути скасованим.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2018 року позов задоволено частково.
Суд визнав спірне рішення Грушівської сільської ради нечинним та зобов'язав останнього виконати вимоги ч.1 ст.265 КАС України щодо опублікування резолютивної частини рішення суду після набрання ним законної сили.
Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення Грушівської сільської ради є регуляторним нормативно-правовим актом та всупереч вимогам ст.57 Конституції України, ч.5 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст.12 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» та ст.22 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» не оприлюднено у офіційних друкованих засобах масової інформації, а тому воно не набуло чинності.
Посилання відповідача на те, що рішення про встановлення ставок податку на нерухоме майно було розташоване на дошці оголошень сільської ради суд не прийняв до уваги, оскільки регуляторні нормативно-правові акти повинні оприлюднюватись саме у друкованому засобі масової інформації, відповідно до вимог ч.5 ст.12 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Керуючись статтею 57 Конституції України, суд першої інстанції вважав, що належним способом захисту прав позивача є визнання рішення нечинним.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Грушівська сільська рада подала апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про залишення позову без розгляду.
Обґрунтовуючи доводи щодо залишення позову без розгляду, Грушівська сільська рада посилається на частину 3 статті 264 КАС України та зазначає, що нормативно правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності. Спірним рішенням встановлено ставки податку на 2017 рік. Тобто, з 01 січня 2018 року спірне рішення втратило чинність, а тому позивач звернувся до суду щодо його оскарження поза межами його чинності, що свідчить про пропуск ним строку звернення до суду.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про необґрунтованість її висновків та просить залишити рішення суду першої інстанції в силі. При цьому, позивач не наводить доводів на спростування посилань апелянта на пропуск строку звернення до суду.
У зв'язку з неприбуттям учасників справи у судове засідання належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до вимог статті 311 КАС України.
З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити на наступних підставах.
Так, судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 17.02.2017 року відповідачем прийнято рішення «Про затвердження Положення про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Грушівської сільської ради на 2017 рік» №9. Зазначене рішення було оприлюднено на дошці оголошень сільської ради.
Суд апеляційної інстанції вирішуючи питання щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, виходить з наступного.
Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень визначені ст. 264 КАС України.
Так, згідно ч. 3 ст. 264 КАС України нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.
Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт (ч.2 ст.264 КАС України).
Отже, у зв'язку з викладеним, суд апеляційної інстанції вважає, що у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень не можуть застосовуватися загальні строки, передбачені ст. 122 КАС України.
Більш того, суд зазначає, що за умови перебування особи (позивача) у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і який оскаржується до адміністративного суду, строк звернення до адміністративного суду із позовом не може обмежуватися шістьма місяцями, передбаченими ч.2 ст.122 КАС України. У разі оскарження нормативно-правового акта строк такого оскарження буде вимірюватися усім часом чинності цього нормативно-правового акта.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.03.2019 року (справа №712/8985/17).
Під нормативно-правовим актом у контексті статті 264 КАС України слід розуміти рішення суб'єкта владних повноважень, яке містить норми права, що поширюють свою дію на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач вважає протиправним рішення Грушівської сільської ради від 17.02.2017 року №9, яким встановлено ставки податку на 2017 рік.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 16.04.2013 року (справа №21-94а13), календарний рік це проміжок часу з 1 січня по 31 грудня, який триває 365 або 366 (у високосному році) календарних днів.
Протягом 2017 року цей період мав зміст бюджетного, в розумінні податкового та бюджетного законодавства.
У свою чергу, рішенням Грушівської сільської ради від 22.06.2018 року №11 встановлено ставки податку на 2018 рік.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 03.10.1997 року № 4-зпу, конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативно-правовими актами однакової сили. Тому, є правильним вважати, що спірне рішення Грушівської сільської ради від 17.02.2017 року №9 втратило чинність з 01.01.2018 року.
Однак, з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду 01.10.2018 року, що підтверджується штампом на першій сторінці позовної заяви (а.с.5).
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про порушення позивачем спеціального строку звернення до суду регламентованого ч. 3 ст. 264 КАС України, а саме: звернення до суду після втрати нормативно-правовим актом чинності, оскільки такий акт вже не створює правових наслідків для позивача, а визнання протиправним та скасування такого ату або визнання нечинним є неможливим, оскільки він і так є нечинним, тобто таким, що не підлягає застосуванню.
Таким чином, беручи до уваги, що на момент звернення позивача до суду оскаржений нормативно-правовий акт вже був нечинним, позов належить залишити без розгляду.
Також варто зазначити, що у своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
Суд повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (ріш. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).
Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з ч.1 ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Пункт 8 частини 1 статті 240 передбачає, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частини 3 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Керуючись ст.ст. 264, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Грушівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області - задовольнити.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2018 року - скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Грушівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Доповідач - суддя І.О. Турецька
суддя Л.В. Стас
суддя Л.П. Шеметенко
Повне судове рішення складено 30.05.2019 року.