30 травня 2019 року м. Дніпросправа № 340/1097/19
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 травня 2019 року (суддя Брегей Р.І.) у справі №340/1097/19 за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Кременчуцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Маліннікова М.В. про накладення штрафу в розмірі 23 184,20 грн. згідно ВП 48480473 від 25.09.2018 року повністю.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 травня 2019 року відмовлено у відкритті провадження в даній справі на підставі п.1 ч.1 ст.170 КАС України, оскільки позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції про те, що переданий на вирішення суду спір не є справою адміністративної юрисдикції. Заявник апеляційної скарги наголошує на тому, що в даному випадку застосуванню підлягають положення ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», якою визначено порядок оскарження рішень державного виконавця.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки спірна постанова про накладення штрафу винесена державним виконавцем у межах виконавчого провадження з примусового виконання рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області у цивільній справі, то, відповідно до положень частини 1 статті 447 ЦПК України, позивачу необхідно звернутися з даним позовом до суду, який видав виконавчий лист, а саме до Кременчуцького районного суду Полтавської області, в порядку цивільно-процесуального судочинства.
З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погоджується
з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із п.1 ч.1 ст.4 КАС адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
У відповідності до п.1 ч. 1 ст. 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Статтею 287 КАС передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби визначено статтею 74 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження", який набрав чинності 05.10.2016 року.
Так, за змістом частини 1 статті 74 наведеного Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Частиною другою наведеної статті передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Аналіз зазначених норм права та обставин справи дає підстави суду апеляційної інстанції вважати, що спір у цій справі з приводу оскарження постанови державного виконавця про стягнення штрафу, прийнятої під час дії Закону № 1404-VІІІ, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, було видано виконавчий документ, що знаходився на примусовому виконанні у державного виконавця.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 20 вересня 2018 року у справі № 821/872/17, від 17 жовтня 2018 року у справі № 826/5195/17 та від 10 квітня 2019 року у справі № 813/4424/16.
При цьому, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними аргументи суду першої інстанції, на підставі яких суд відхилився від правової позиції Великої Палати Верховного Суду, оскільки ч.2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» прямо передбачено оскарження, у тому числі постанов державного виконавця про накладення штрафу, до адміністративного суду, при цьому, незалежно від того, в якому порядку ухвалювалося рішення суду, що примусово виконується.
Таким чином, оскаржену ухвалу суду першої інстанції не можливо визнати законною і обгрунтованою, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись статтями ст.ст.320, 321, 322, 325, 327, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 травня 2019 року по справі №340/1097/19 - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, визначені ст. 329 КАС України.
Повне судове рішення складено 30.05.2019р.
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк