28 травня 2019 року м. Дніпросправа № 280/4238/18
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Кругового О.О., Прокопчук Т.С.,
за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2019 р. (суддя Калашник Ю.В.) в адміністративній справі №280/4238/18 за позовом Приватного акціонерного товариства "Завод металоконструкцій Укрсталь Запоріжжя" до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування припису в частині,-
Приватне акціонерне товариство "Завод металоконструкцій Укрсталь Запоріжжя" звернулося до суду з позовом в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просило скасувати припис про усунення виявлених порушень №ЗП975/1150/АВ від 25.06.2018 Головного управління Держпраці в Запорізькій області в частині пункту 1 Припису, щодо порушення частини 3 статті 24 КЗпП України. В обгрунтування позову зазначало про відсутність підстав для виконання пункту 1 спірного Припису, оскільки відповідач під час інспекційного відвідування дійшов помилкового висновку про допуск осіб до виконання трудових обов'язків без укладання трудового договору. Позивач уклав з цими особами цівільно-правові договори на підставі яких отримував послуги, сплачуючи їх вартість, що не суперечить чинному законодавству.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2019 р. позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове рішення, відмовивши у задоволенні позовних вимог. Скаржник вказує, що за цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, що визначаються після закінчення роботи і оформлюються актами здавання - приймання виконаних робіт, на підставі яких провадиться їх оплата. У цивільно-правових договорах укладених між позивачем та ОСОБА_1 , відсутні конкретні суми, що мають бути сплачені за чітко визначений обсяг робіт, навпаки, виплата коштів здійснювалася регулярно та щомісячно, з чіткою періодичністю у розмірі 800,00 грн., як відрядна форма оплати праці, що зазвичай спостерігається при роботі за трудовим договором і характерно для виплати саме заробітної плати (не залежить від об'єму виконуваної роботи).
У відзиві на апеляційну скаргу, позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржене рішення суду першої інстанції - без змін, як законне та обгрунтоване. Позивач вказує, що основною ознакою, що відрізняє правовідносини з надання послуг (цивільно- правові) від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певної послуги. Виконавець (надавач послуги) за договорами про надання послуг, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик. Умовами договорів, укладених з Турченко ОСОБА_2 (п.1.2. договору) зазначено, що виконавець відвідує об'єкт замовника не рідше одного разу на тиждень, тобто на свій розсуд обирає час надання послуг, договорами не обумовлено дотримання ним Правил внутрішнього трудового розпорядку, також не передбачено дотримання норм охорони праці, санітарії та техніки безпеки, не передбачено облаштування робочого місця, надання матеріалів або інструментів, тощо, тобто всього, що передбачає стаття 21 КЗпП України. ПрАТ «ЗМК УКРСТАЛЬ ЗАПОРІЖЖЯ», як суб'єкт господарювання, вправі на власний розсуд організовувати виконання статутних завдань, в тому числі і шляхом укладення договорів цивільного-правового характеру.
У судовому засіданні представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги. Скаржник, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, до суду уповноваженого представника не направив.
Відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини:
В період з 06.06.2018 по 19.06.2018 інспектором праці ГУ Держпраці у Запорізькій області ОСОБА_3 проведено інспекційне відвідування ПрАТ “ЗМК Укрсталь Запоріжжя”, за результатами якого складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ЗП975/1150/АВ від 19.06.2018 (а.с.10-15). Під час інспекційного відвідування виявлені, у тому числі, порушення ч. 1,3 ст. 24 КЗпП України, яке полялає у допуску ОСОБА_1 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом генерального директора ПрАТ “ЗМК Укрсталь Запоріжжя”, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, чим порушені вимоги ч. 3 ст. 24 КЗпП України. На підставі висновків Акту та вказаного порушення відповідачем 25.06.2018 винесено припис №ЗП975/1150/АВ/П, пунктом 1 якого позивача зобов'язано усунути порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України - в строк до 20.09.2018 (а.с.8-9).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що укладення позивачем окремих цивільно-правових договорів з фізичною особою ОСОБА_1 , зокрема, договорів про надання відповідних послуг не заборонено чинним законодавством України, а тому пункт 1 припису від 25.06.2018 №ЗП 975/1150/АВ/П є протиправним та таким, що підлягає до скасуванню.
Під час інспекційного відвідування виявлено, що ОСОБА_1 допущено до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом генерального директора ПрАТ "Завод металоконструкцій Укрсталь", та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Позивачем надані договори про надання послуг (№б/н від 03.01.2017, №б/н від 02.01.2018), які укладені між ОСОБА_4 В., як Виконавцем та ПрАТ “ЗМК Укрсталь Запоріжжя” в особі генерального директора Шелуханського В.Ф., як Замовника. Предметом договорів є виконання робіт з технічного обслуговування телефонних ліній. Згідно з п.3.1 договорів про надання послуг від №б/н від 03.01.2017, №б/н від 02.01.2018 передбачено, що сторони в термін до останнього календарного дня місяця, в якому були надані послуги, підписують акт прийому-передачі наданих послуг. Пунктом 2 договорів передбачено, що розрахунок за надані послуги проводиться в термін до 15 числа місяця, наступного за місяцем, в якому були надані послуги у розмірі 800 грн. на місяць.
Суд першої інстанції, дослідивши зміст вказаних договорів та документів на їх виконання, дійшов висновку, що укладення окремого договору на виконання певної роботи, тобто, укладення цивільно-правової угоди, що регламентуються главою 16 Цивільного кодексу України, не суперечить діючому законодавству, так як в даному випадку, законодавець наділяє керівника (власника) підприємства правом вибору на укладення трудового договору з працівником відповідно до КЗпП України чи укладення цивільно-правової угоди на виконання певної роботи відповідно до ст. 208 ЦК України.
Колегія суддів зазначає наступне:
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Стаття 626 ЦК України визначає загальне поняття цивільно-правового договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку. Наказ (розпорядження) про прийом на роботу не видається. Сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 ЦК України. Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Умовами договорів про надання послуг від 03 січня 2017 року та 02 січня 2018 року, укладених між сторонами, визначено, що ОСОБА_1 . зобов'язується по завданню Замовника надавати наступні послуги:
- забезпечувати технічне обслуговування обладнання, телефонних ліній (крім міні - АТС «Panasonic 200»), які належать Замовнику;
- виконувати дрібний ремон несправностей телефонних мереж, апаратів із матеріалів Замовника;
- надавати консультативну допомогу у проведенні крупних ремонтних робіт (ремонт та заміна кабельних ліній у траншеях, колодіях та повітряних ліній, муфтових з'єднаннях, тощо).
Замовник зобов'язується оплатити надані Виконавцем послуги. Виконавець не менш одного дня на тиждень відвідує ПрАТ «ЗМК Укрсталь Запоріжжя» ознайомлюється із записами несправностей абонентів Замовника та за необхідності з представниками Замовника здійснює усунення несправностей з відміткою у журналі. Журнал із записами несправностей абонентів знаходиться у секретаря або на посту охорони заводоуправління. Вартість послуг, які надаються за вказаними договорами становить 800 грн. на місяць. Розрахунок за надані послуги здійснюється Замовником після підписання сторонами відповідного акта прийому-передачі наданих послуг, у строк до 15 числа місяця, наступного за місяцем, в якому були надані послуги (а.с.21-22, 23).
Згідно Актів приймання-передачі наданих послуг Виконавцем щомісячно надавались наступні послуги - виконані ремонти телефонних мереж і апаратів за заявками підрозділів підприємства ( а.с. 24-38).
Дослідження предмету наведених договорів дозволяє колегії суддів дійти висновку про поєднання в ньому ознак як договору про надання послуг, так і договору підряду.
Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина 1 статті 843 ЦК України).
Трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08 травня 2018 у справі № 127/21595/16-ц.
Суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що в договорі про надання послуг не зазначено, який саме результат роботи повинен передати виконавець замовнику. Жодним пунктом договору не встановлено обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, що повинні були бути відображені в акті їх приймання. Не містяться у них і відомості щодо того, який саме конкретний результат роботи повинні передати виконавці замовникові, не визначено переліку завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик. Крім того, варість послуг визначена у фіксованій сумі - 800 грн., незалежно від обсягу та виду робіт, як щомісячна винагорода за роботу, яка носить систематичний характер.
Колегія суддів зазначає, що цивільно-правова угода має містити наступні умови: термін початку і закінчення (менший за календарний рік); вид і обсяг роботи (послуг) у певних одиницях; винагороду за кожний вид роботи і загальну винагороду - суму договору;
відповідальність виконавця у разі невиконання робіт (ненадання послуг) своєчасно, або у разі неналежного виконання (критерії належності/якості/комплектності мають бути визначені в договорі); вказівку, що виконавець сам себе забезпечує засобами виробництва, сам облаштовує робоче місце і обладнує його всім необхідним, сам сплачує за електроенергію, засоби зв'язку, інтернет і решту всього необхідного для виконання завдання.
Договори про надання послуг між позивачем та ОСОБА_1 не містять наведених вище умов. Навпаки, надання Виконавцем послуг з ремонту обладнання виконується із матеріалів Замовника (п. 1.1. договору), оплата здійснюється у фіксованій сумі щомісячно незалежно від виду та обсягу робіт, без визначення будь-якої відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов договорів, що вказує на те, що предметом цього договору є процес праці, а не її кінцевий результат.
Наведені вище обставини, на думку колегії суддів, підтверджують правильність висновків відповідача, викладених в Акті інспекційного відвідування, про допуск ОСОБА_1 до виконання роботи електромеханіка електрозв'язку без укладання трудового договору.
Невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне тлумачення норм матеріального права, що призвели до ухвалення незаконного рішення, є підставою для його скасування, як це передбачено статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, та прийняття нового рішення у справі.
Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області - задовольнити.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2019 р. в адміністративній справі №280/4238/18 - скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Завод металоконструкцій Укрсталь Запоріжжя" до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування припису в частині - відмовити.
Постанова набирає законної сили 28 травня 2019 р. і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 30 травня 2019 р.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя О.О. Круговий
суддя Т.С. Прокопчук