Справа № 2а-601/10/2570
04 березня 2010 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Падій В.В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А 4245 про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-
12.02.2010 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини А4245 про визнання дій неправомірними в частині не включення його до наказу командира військової частини А 4245 про виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік та зобов'язання включити до вказаного наказу. Свої вимоги мотивує тим, що він проходить службу у військовій частині А 4245 та 22.09.2008 року у відповідності до вимог Наказу Міністра оборони України від 11.06.2008 року № 260, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 р. за № 638/15329 «Про затвердження інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України» подав рапорт з проханням виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2008 рік. Однак, всупереч вказаного Наказу Міністерства оборони України командиром військової частини А 4245 в наказ про виплату матеріальної допомоги ОСОБА_1 включено не було, що позбавило його права на отримання даного виду грошового забезпечення. Зазначені дії відповідача вважає неправомірними.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи у його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутності та заперечення на позов. В своїх запереченнях зазначив, що згідно ст. 15 Закону України «Про Збройні Сили України», фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Розмір матеріальної допомоги встановлюється за рішенням Міністра оборони України, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. На 2008 рік кошторисні призначення відповідача на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань передбачені не були, а тому включення ОСОБА_1 до наказу командира частини про виплату йому матеріальної допомоги призвело б до порушення чинного законодавства.
Враховуючи, що сторони надіслали заяви про розгляд справи без їх участі, суд, відповідно до ч. 3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження на основі наявних в справі матеріалів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.2 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII) ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, старший солдат військової служби, перебуває на військовій службі у військовій частині А 4245, що підтверджується довідкою військової частини А 4245 від 01.02.2010 року № 1195 та не заперечується відповідачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно ч.2 ст. 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять:
- посадовий оклад, оклад за військовим званням;
- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
- одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 р. №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надано право надавати військовослужбовцям матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Слід зазначити, що саме на виконання вказаної постанови Кабінету Міністрів України була видана Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, яка затверджена Наказом Міністра оборони України 11.06.2008 № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 р. за № 638/15329 (далі - Інструкція).
Відповідно до п. 30.3. Інструкції, виплата грошової допомоги військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
Відповідно до п.п. 33.1 - 33.3 Інструкції встановлено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги. Розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 у відповідності до вимог вищевказаної Інструкції 22.09.2008 року на ім'я командира військової частини А 4245 подав рапорт з проханням виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік, що підтверджується рапортом позивача з резолюцією командира частини «до виплати при наявності коштів», який знаходиться в матеріалах справи.
Посилання відповідача на відсутність коштів на виплату одноразових видів грошового забезпечення не приймається судом до уваги з огляду на те, що матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, яке відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-XII гарантується державою, та обов'язок щодо їх виплат не ставиться в залежність від наявності фінансування військової частини з боку Міністерства оборони України.
Суд також бере до уваги, що згідно з частиною 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до військової частини А 4245 необхідно задовольнити, оскільки вони є законними та обґрунтованими, дії військової частини необхідно визнати неправомірними, та зобов'язати військову частину А 4245 включити ОСОБА_1 до наказу командиру військової частини А 4245 про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 94, 122, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини А 4245 про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.
Визнати неправомірними дії військової частини А4245 щодо не включення ОСОБА_1 до наказу командира військової частини А 4245 про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік.
Зобов'язати військову частину А4245 включити ОСОБА_1 до наказу командира військової частини А 4245 про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: Падій В.В.
< Поле для вводу тексту >
Суддя Падій В.В.