Справа № 2а-697/10/2570
24 лютого 2010 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Падій В.В.,
при секретарі Кондратенко О.В.,
за участю представника позивача Близнюк А.Г.
представника відповідача Шило Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Деснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про визнання дій неправомірними, -
16.02.2010 року виконавча дирекція Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулась до суду з адміністративним позовом до Деснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про визнання дій заступника начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Шило Т.О. неправомірними та скасування постанови про відкриття провадження від 04.02.2010 року по виконанню виконавчого листа № 2а-3302/08 виданого 30.12.2009 року Чернігівським окружним адміністративним судом. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 05.02.2010 року виконавчою дирекцією Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності отримана постанова заступника начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Шило Т.О. від 04.02.2010 року про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа №2-а-3302/08 виданого 30.12.2009 року Чернігівським окружним адміністративним судом про зобов'язання виконавчу дирекцію обласного відділення Фонду відшкодувати фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 витрати, пов'язані з нарахуванням допомоги по вагітності та пологах найманій працівниці ОСОБА_2 в розмірі 37541,45 грн. Вказані дії відповідача суперечать Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції про проведення виконавчих дій, оскільки виконавче провадження було відкрито з порушенням підвідомчості виконання рішення.
Представником позивача в судове засідання була надана заява про зменшення позовних вимог, а саме: визнати дії заступника начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Шило Т.О. неправомірними, оскільки начальником Деснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції було скасовано постанову від 04.02.2010 року.
Відповідно до ч.1 ст. 50 КАС України позивач має право змінити підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та додатково зазначила, що дане виконавче провадження у відповідності до ст. 201 Закону України «Про виконавче провадження» повинно виконуватись підрозділом примусового виконання рішень відділу державної служби Чернігівського обласного управління юстиції.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, в його задоволенні просив відмовити та пояснив, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 04.02.2010 року скасована постановою начальника Деснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Приходько Ю. М., а отже і предмет спору відсутній.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов задоволенню підлягає з наступних підстав.
У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що 30.12.2009 року Чернігівським окружним адміністративним судом виданий виконавчий лист №2а-3302/08, яким зобов'язано виконавчу дирекцію Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відшкодувати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 витрати, пов'язані з нарахуванням допомоги по вагітності та пологах найманій працівниці ОСОБА_2 в розмірі 37541,45 грн. 05.02.2010 року виконавчою дирекцією Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності була отримана постанова заступника начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Шило Т.О. про відкриття виконавчого провадження від 04.02.2010 року №ВП 17135179.
Як вбачається з матеріалів справи, постанова заступника начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Шило Т.О про відкриття виконавчого провадження від 04.02.2010 року скасована постановою начальника Деснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Приходько Ю. М. від 10.02.2010 року.
Статтею 3 Закону України від 21.04.1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі-Закон № 606-XIV) передбачено, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюються на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Як визначено абзацом четвертим п. 1.4. «Інструкції про проведення виконавчих дій», затвердженої наказом Міністерства юстиції України 15.12.1999 року №74/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 року за №865/4158, у виконавчому документі повинні бути зазначені найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника.
Відповідно до ст. 5 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
До таких заходів належить здійснення виконавчого провадження, прийняття рішень -постанов, спрямованих на виконання виконавчого документа.
Статтею 7 Закону № 606-XIV передбачено гарантії прав громадян та юридичних осіб у виконавчому провадженні, зокрема, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб. Особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, повинні бути роз'яснені державним виконавцем їх права відповідно до вимог цього Закону.
У ст.18 № 606-XIV, зокрема, передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 Закону № 606-XIV.
Статтею 24 Закону № 606-XIV визначено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документу до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом.
Згідно ст. 20 Закону 606-XIV, якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна.
Юридичною адресою виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є: вул. Музична, 1А, м. Чернігів, 14014.
Частиною 1 п. 4 ст. 26 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі, якщо виконавчий документ пред'явлено до органу державної виконавчої служби не за місцем або підвідомчістю виконання рішення.
Проте, під час прийняття до виконання виконавчого документу заступником начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Шило Т.О. не було встановлено підвідомчості виконання даного рішення та відкрито провадження за виконавчим листом Чернігівського окружного адміністративного суду № 2-а-3302/08, що є порушенням статей 20 та 201 Закону № 606-XIV.
Суд також бере до уваги, що згідно з частиною 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, а також враховуючи те, що відповідачем при відкритті виконавчого провадження була порушена підвідомчість виконання рішення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Деснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про визнання дій неправомірними, необхідно задовольнити, оскільки вони є законними та обґрунтованими.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Деснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про визнання дій неправомірними, задовольнити повністю.
Визнати дії Деснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції щодо відкриття провадження з виконання виконавчого листа № 2а-3302/08 від 30.12.2009 року - неправомірними.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Дата виготовлення та підписання постанови в повному обсязі 03 березня 2010 року.
< Поле для вводу тексту >
Суддя Падій В.В.