Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
29 травня 2019 р. № 820/3775/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бадюкова Ю.В., суддів - Чудних С.О., Тітова О.М.,
при секретарі судового засідання - Андрущенко Д.В.,
за участю позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Погорєлова Д. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2018 року № 820/3775/18
за позовом ОСОБА_1
до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова
про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
16.05.2018 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова , в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, щодо відмови у призначенні та виплати пенсії позивачу, на рівні з військовослужбовцями строкової служби, відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”;
- скасувати рішення Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду м. Харкова від 05.04.2018 №5404/4606 “Про відмову в перерахунку пенсії”;
- зобов'язати Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова, перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію з 1 жовтня 2017 року, обчисленої з п'ятикратного розміру заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року, відповідно п. 3 до ст. 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Постанови Кабінету Міністрів України від 15 жовтня № 851, Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Суд мотивував своє рішення тим, що правило призначення пенсії у розмірі 5 мінімальних заробітних плат як мінімальна соціальна гарантія, передбачена ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у первісній редакції запроваджено законодавцем саме для військовослужбовців дійсної строкової служби за призовом, позаяк з огляду на вік, тривалість страхового стажу, розмір оплати праці, особи цієї категорії об'єктивно не мали змоги претендувати на призначення соціальних виплат у фінансово розумному розмірі. Тому, суд не знайшов підстав для поширення на інші категорії військовослужбовців вказаного правила, що було запроваджено для військовослужбовців строкової служби, а враховуючи, що позивач на час участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС дійсну строкову службу не проходив, підстави для задоволення позову були відсутні.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2018 року № 820/3775/18 набрало законної сили 08.08.2018 року.
14.05.2019 року до Харківського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із заявою про перегляд за виключними обставинами рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2018 року № 820/3775/18, в якій просить суд скасувати вищеозначене рішення, яким йому було відмовлено у задоволенні позову та прийняти нове рішення, відповідно до рішення КСУ від 25.04.2019 року № 1-р( НОМЕР_1 )2019, про зобов'язання Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова перерахувати і виплачувати йому пенсію в розмірі відшкодування фактичних збитків із врахуванням 5-ти кратного розміру мінімальної заробітної плати відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 ЗУ № 796-ХІІ.
В обґрунтування своєї заяви ОСОБА_1 зазначив, що вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2018 року у справі № 820/3775/18 є таким, що підлягає перегляду за виключними обставинами на підставі п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України. Адже, він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 06.09.1986 по 16.12.1986, перебуваючи на учбових зборах, є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії та інвалідом ІІІ групи, захворювання якого пов'язаного з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС , але у вказаний період не проходив дійсну строкову службу. Тому, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 було відмовлено.
Водночас заявник зазначив, що у рішенні від 25.04.2019 року у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) Конституційний Суд України (далі - КСУ) визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ зі змінами, за яким визнання розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції шкоди при обчисленні пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби, внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
При цьому, за твердженнями заявника, такі висновки КСУ є визначальними, а викладені обставини є виключними, мають істотне значення для правильного розгляду справи, для перегляду рішення суду та задоволення адміністративного позову в повному обсязі.
Ухвалою суду від 16.05.2019 року було відкрито провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2018 року у справі № 820/3775/18, та призначено заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
У судове засідання відповідач надав суду відзив на заяву.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що вважає правомірною відмову суб'єкта владних повноважень та у задоволенні позову судом. Адже, на час виникнення спірних правовідносин ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була чинною. А суд, приймаючи рішення по справі, дійшов висновку, що на момент участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС позивач не проходив дійсну строкову службу, а тому, положення ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на нього не поширюються. Також, за твердженнями відповідача, така правова позиція суду узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним в ухвалах від 08.05.2018 року № 820/1148/18, від 11.06.2018 р. №825/1922/18 та № 820/2589/18.
В судовому засіданні позивач підтримав вимоги поданої ним заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами та просив її задовольнити з підстав та мотивів у ній зазначених.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення вимог заяви заперечив повністю та просив відмовити у її задоволенні у зв'язку із необґрунтованістю.
Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми законодавства України, а також, надаючи оцінку обставинам, зазначеним заявником у заяві про перегляд рішення суду за виключними обставинами, переглядаючи за виключними обставинами рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2018 року у справі № 820/3775/18, прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач - ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 06.09.1986 по 16.12.1986, перебуваючи на учбових зборах, є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії та інвалідом ІІІ групи, захворювання якого пов'язаного з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується копіями військового квитка, довідкою Червонозаводського районного військкомату, довідки медико-соціальної експертної комісії, довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого, тощо (а.с. 11-15).
Позивач перебуває на обліку в Індустріальному ОУПФ України м. Харкова та отримує пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків, а також додаткову пенсію згідно Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Як вбачається матеріалів справи, 26.03.2018 позивач звернувся до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова з заявою про перерахунок з 01.04.2018 та виплати пенсії по інвалідності з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ст. 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (а.с. 16).
Листом від 05.04.2018 №5404/4606 Індустріальним ОУПФУ м. Харкова відмовлено у перерахунку пенсії, оскільки підстави для перерахунку пенсії відсутні (а.с. 17).
16.05.2018 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова , в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, щодо відмови у призначенні та виплати пенсії позивачу, на рівні з військовослужбовцями строкової служби, відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”;
- скасувати рішення Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду м. Харкова від 05.04.2018 №5404/4606 “Про відмову в перерахунку пенсії”;
- зобов'язати Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова, перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію з 1 жовтня 2017 року, обчисленої з п'ятикратного розміру заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року, відповідно п. 3 до ст. 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Постанови Кабінету Міністрів України від 15 жовтня № 851, Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
З огляду на викладене, спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу протиправності рішення Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо відмови у перерахунку пенсії по інвалідності, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, з 01.10.2017 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2018 року, яке набрало законної сили 08.08.2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Водночас, суд відзначає. що позивач, звертаючись із заявою про перегляд рішення по справі свої вимоги у ній позивач виклав наступним чином: прийняти нове рішення, відповідно до рішення КСУ від 25.04.2019 року № 1-р( НОМЕР_1 )2019, про зобов'язання Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова перерахувати і виплачувати йому пенсію в розмірі відшкодування фактичних збитків із врахуванням 5-ти кратного розміру мінімальної заробітної плати відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 ЗУ № 796-ХІІ, фактично змінивши вимоги позовної заяви, що не допускається та не передбачено приписами КАСУ.
Так, у ч. 1 ст. 47 КАСУ крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Частиною 6 ст. 361 КАСУ встановлено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Відмовляючи в задоволенні позову судом у рішенні, що переглядається зазначено, що відповідно до положень ст. 10 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до приміток до вказаної статті, до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Військовослужбовці і призвані на військові збори військовозобов'язані користувались всією повнотою соціально - економічних, політичних та особистих прав і свобод і несли усі обов'язки громадян СРСР, передбачені Конституцією СРСР.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232 - XII .
Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" щодо військового обов'язку громадяни України поділяються, зокрема, на такі категорії: військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
За правилами ч. 1 ст. 16 Закону України "Про Збройні Сили України", Держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обов'язки служби у військовому резерві, та військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також членів сімей військовослужбовців, резервістів та військовозобов'язаних, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час виконання службових обов'язків або постраждали у полоні в ході бойових дій (війни), в умовах надзвичайного стану чи під час виконання службових обов'язків за межами України в порядку військового співробітництва або у складі національного контингенту чи національного персоналу у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.
Стаття 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” стосується виключно військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Визначені у цій статті умови та підстави призначення пенсії по інвалідності відповідній категорії осіб у Законі України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 01 липня 1992 року № 2532-12 у редакціях: законів України “Про внесення змін до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 05 жовтня 2006 року № 231-V (діяла до 01 жовтня 2017 року) та “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” від 03.10.2017 № 2148-VIII, що діє з 01.10.2017 без внесення змін до нього.
Частиною 3 ст. 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у редакції Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 05 жовтня 2006 року № 231-V було визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Таким чином, ч. 3 ст. 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, у редакції, чинній до 01.10.2017, визначено одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Водночас, суд зауважує, що ч. 3 ст. 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, у редакції, чинній з 01.10.2017, передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року.
З аналізу наведених норм вбачається, що Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” розширено перелік категорій осіб, на яких вказана норма розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, а також осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Враховуючи вищезазначене, ч. 3 ст. 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачає, що її дія (право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям:
1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або
2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або
3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Визначене право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до частини третьої статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не допускається):
1) особа має статус особи з інвалідністю;
2) особа отримала статус особи з інвалідністю виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях;
3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.
Враховуючи викладене, ч. 3 ст. 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не містить норм, які можуть викликати неоднозначність у її застосуванні.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного суду в складі Касаційного адміністративного суду від 11.06.2018 по справах №825/1922/18, №820/2589/18, від 08.05.2018 по справі №820/1148/18, прийнятих у порядку ст. 290 КАС України.
Як підтверджено матеріалами справи, а саме копією довідки Червонозаводського районного військкомату, позивач у період з 06.09.1986 по 16.12.1986 перебував на спецзборах (а.с. 12).
Оскільки під час участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у період з 06.09.1986 по 16.12.1986 позивач виконував військовий обов'язок перебуваючи на спецзборах, а не під час проходження дійсної строкової служби, позивач не відповідає всім критеріям, наявність яких обумовлює право особи на перерахунок пенсії за ч.3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що ч.3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не поширюється на правовідносини, пов'язані з призначенням/перерахунком позивачу пенсії.
Колегія судів також відзначає, що зазначена судом у рішенні, що переглядається правова позиція, також викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 11 грудня 2018 року по справі № 822/1346/18, від 06 березня 2019 року по справі № 2540/2495/18, від 23 квітня 2019 року по справі № 822/1311/18, від 24 квітня 2019 року по справі № 806/1867/18.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, у рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2018 року у справі № 820/3775/18, суд надав правову оцінку, за якою зазначив, що ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII у редакції, яка змінена Законом України від 03.10.2017 року № 2148-VIII, та застосовується з 01.10.2017 року, розширює випадки, у яких особи отримали інвалідність під час проходження дійсної строкової служби додавши: 1) участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань та 2) участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї. Тому суд не знайшов підстав для висновку про протиправність оскаржуваної відмови у перерахунку пенсії, застосовуючи правовий висновок Верховного Суду, наданий у зв'язку із зверненням судів у порядку ст. 290 Кодексу адміністративного судочинства України з поданням по справі № 820/1148/18 з приводу застосування ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та немає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1
За правилами п. 1 ч. 5 ст. 361 КАСУ підставою для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
З аналізу вказаної процесуальної норми колегія суддів дійшла висновку про те, що переглядаються у зв'язку із виключними обставинами лише ті рішення, які підлягають у встановленому Законом порядку виконанню, яким не є рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2018 року у справі № 820/3775/18, позаяк у позові позивачу було відмовлено повністю, виконавчі листи, за правилами КАСУ, позивачу не видавалися. Отже, рішення суду в даному випадку є таким, що виконанню не підлягає, а отже відсутня така ознака для його перегляду, як можливість його виконання в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Крім того, 25.04.2019 року Конституційним Судом України ухвалено рішення у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) (№ 1-р(II)/ НОМЕР_2 ), яким вирішено НОМЕР_3
1) визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю;
2) словосполучення "дійсної строкової", що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно частин 1 та 2 ст. 152 Конституції України Закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідно до ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.2017 року № 2136-VIII, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, вимога ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII щодо участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби втратила чинність з 25.04.2019 року.
Отже, з урахуванням рішення Конституційним Судом України ухвалено рішення у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19 (№ 1-р(II)/2019), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-XII зі змінами, суд вважає, що позивач отримав право на перерахунок пенсії по інвалідності, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, з 25.04.2019 року, а не з 01.10.2017 року, як-то вважає позивач.
Водночас, з підстави втрати чинності словосполучення "дійсної строкової" у ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-XII задля здійснення відповідного перерахунку та виплати пенсії до органу пенсійного фонду позивач із відповідною заявою не звертався, доказів цього матеріали справи не містять, як відмови у такому перерахунку та виплаті. Водночас, зазначені обставини це не є предметом розгляду у цій справі, рішення за якою переглядається. Така відмова суб'єкта владних повноважень може бути предметом окремого судового оскарження.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно зі ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі (ст. 9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч. 2 ст. 77 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77 КАС України).
Приймаючи до уваги викладене вище, суд прийшов до висновку, що заява про перегляд рішення за виключними обставинами не підлягає задоволенню.
За приписами ч. 1 ст. 369 КАСУ у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
Оскільки, позивач був звільнений від сплати судового збору, судових витрат, які визначені ст. 132 КАС України, тому судовий збір не підлягає розподілу.
Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 248, 250, 256, 294, 368, 369 КАС України, суд, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2018 року № 820/3775/18 по справі за позовом ОСОБА_1 до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Повна ухвала складена 30.05.2019 р.
Головуючий суддя Бадюков Ю.В.
Судді Чудних С.О.
Тітов О.М.