09.03.2010
02 березня 2010 р. м. Чернівці Справа №2а-952/10/2470
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді -Ватаманюка Р.В.;
секретаря судового засідання -Закієвої А.В.;
за участю:
представника позивача -ОСОБА_1 (довіреність від 19.05.09р.);
представника відповідача -Чебана В.І.(довіреність №39355/10-012 від 18.11.09р.);
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про визнання незаконним рішень, -
В поданому до суду 16.02.2010 року адміністративному позові позивач просив суд скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, прийняті Державною податковою інспекцією м. Чернівці 16 жовтня 2009 року №0085610234, №0085610234, яким призначено суму штрафних (фінансових) санкцій за платежем №3021080900 в розмірі 3 665, 00 грн. на за платежем №5321080900 на суму 526,47 грн.
В обґрунтування своєї позовної вимоги позивач зазначив, що штраф нарахований з порушенням Закону України №509-ХІІ від 4 грудня 1990 року «Про державну податкову службу в Україні», а саме не направлено письмове попередження про направлення на проведення відповідної перевірки, тобто посадовими особами відповідача був порушений встановлений Законом України «Про державну податкову службу в Україні»порядок проведення перевірки позивача за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), і тому відповідно акт за результатами проведення планової перевірки на незаконних підставах не є підставою для винесення рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача. (а.с. 4)
Відповідач не погоджуючись з заявленим позовом 26.02.2010 року подав суду заперечення виходячи з наступного.
Перевірка проведена у відповідності до чинного законодавства та із планом-графіком планових виїзних документальних перевірок (а.с. 10-13 )
В судовому засіданні представник позивача позивні вимоги підтримав посилаючись на обставини викладені в позові. При цьому зазначив, що не заперечую обставини, визначені позивачем як порушення, рівно як і порядок проведення нарахувань податкового зобов'язання, однак вважає, що сама перевірку проведена з порушенням закону. Також пояснив що позивач добровільно допустив посадових осіб відповідача до проведення перевірки.
Представник відповідача позов не визнав посилаючись на обставини викладені в запереченні.
Судом дослідженні докази надані сторонами.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази надані сторонами та перевіривши матеріали адміністративної справи суд приходить до висновку, що в задоволенні даного адміністративного позову слід відмовити повністю, виходячи з наступного.
Судом встановлені такі обставини.
05 жовтня 2009 року представниками Державною податковою інспекцією у м. Чернівці складено акт перевірки підприємця ОСОБА_3 за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.
Вказана перевірка здійснювалася на підставі направлення на перевірку № 000932 від 30 вересня 2009 року та у відповідності до пану графіку перевірок на жовтень 2009 року. (а.с.6-7)
Позивач добровільно допустив посадових осіб відповідача до проведення перевірки.
В поясненні наданому під час перевірки платник податку визнав факт допущенного порушення, посилаючись не незнання порядку здійснення господарської діяльності. (а.с. 17)
На підставі зазначеного акту Відповідачем 16 жовтня 2009 року прийняті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0085600234, № 0085600234, яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій за платежем № 3021080900 у розмірі 3665,00 гривень та за платежем № 5321080900 на суму 526,47 гривень. (а.с. 5)
Представник позивача визнав обставини які визначені відповідачем як правопорушення та порядок і розміри проведених нарахувань застосованих фінансових санкцій, і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, тому відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає їх за доведені.
До вказаних правовідносин слід застосувати такі положення Закону.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено);добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.4 ст.16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№ 265 95-ВР від 06.07.1995 року ДПА України був прийнятим наказ №355 від 27.05.2008р. «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків».
Зокрема в п. 3.1 ст. 3 додатку №1 вищевказаного наказу ДПА України, зазначено, що працівниками органів ДПС здійснюються відповідно до щомісячних планів органу ДПС планові перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі, а також операцій купівлі-продажу іноземної валюти (далі - розрахункові операції) та касових операцій, а також наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій та позапланові перевірки у випадках, передбачених законодавством на підставі рішення керівника органу державної податкової служби. Пунктом 3.2 статті 3 цього наказу передбачено, що перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових та касових операцій, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій проводяться групою складі не менше двох посадових осіб органів ДПС за наявності у них службових посвідчень та направлення на перевірку (примірна форма направлення наведена в додатку 8 до Методичних рекомендацій). Направлення виписується окремо па перевірку кожного суб'єкта господарювання у 2-х примірниках (один з яких оформлюється на бланку органу ДПС), що скріплюються гербовою печаткою і підписуються керівником органу - ДПС.
Згідно статті 16 Закону контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.
Відповідно до частини 3 статті 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченим законодавством України.
Статтею 11-1 Закону України від 04.12.90 № 509 «Про державну податкову службу в Україні»передбачені підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
Тобто, стаття 11-1 Закону № 509 хоча і містить частину 7 (позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів. визначених законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, та тютюнових виробів», а в інших випадках - за рішенням суду), однак не визначає підстави і порядок проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що застосовують реєстратори розрахункових операцій.
Статтею 11-2 Закону № 509 «Умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок»врегульовано порядок допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових перевірок. Зокрема нормою даного Закону визначено, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення.
Підстави та порядок проведення планових перевірок суб'єктів господарювання, що використовують реєстратори розрахункових операцій, визначаються Законом № 265/95 та п 3.1. п.3.2 додатку №1 до наказу ДПА України від 27.05.2008 року № 355 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків» та проводяться за окремими щомісячними планами органів державної податкової служби.
Виходячи з пояснень сторін, досліджених доказів, встановлених на підставі них фактів, відповідних правовідносин та системного аналізу норм права, що регламентують спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо проведення перевірки позивача, а також прийняте рішення є правомірними і відповідають вимогам ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України та Законів України «Про державну податкову службу в Україні», «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, та тютюнових виробів», тобто вчиненні у спосіб та в межах компетенції передбаченої законом.
Посилання позивача на те, що відповідачем не направлено письмове попередження про направлення на проведення відповідної перевірки, судом до уваги не взяти, як таке що не базується на вимогах закону. Оскільки жодним нормативним актом не передбачено такий обов'язок відповідача. А таке твердження суперечить меті проведення даної категорії перевірок.
При цьому суд також звертає увагу, що позивач добровільно допустив посадових осіб відповідача до проведення перевірки та визнав факт правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.
У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач довів належним чином правомірність прийнятого рішення, в т.ч. як позивач не надав достатніх та належних доказів зворотного.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони -суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. В зв'язку з відсутністю таких витрат, суд не вирішує питання про стягнення судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд-
1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанову складено в повному обсязі 9 березня 2010 року.
Суддя Р.В. Ватаманюк