Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
22 травня 2019 р. № 520/2309/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Мороко А.С.,
за участю секретаря судового засідання - Кікояна Г.О.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Репети Г.В.,
розглянувши в порядку загального провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові адміністративну справу № 520/2309/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у частині порушень ст. 118 Земельного кодексу України - не надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою по відводу у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на території Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області (за межами населеного пункту);
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою по відводу у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на території Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області (за межами населеного пункту);
- стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на користь ОСОБА_1 моральну (немайнову) шкоду, що була вчинена бездіяльністю та протиправними діями Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Харківській області упродовж 16 місяців з моменту першої відповіді на звернення ОСОБА_1 в розмірі 50000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач неодноразово відмовляв йому у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою по відводу у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на території Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області (за межами населеного пункту). У зв'язку з чим, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Представник позивача у судове засідання прибув та позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача у судове засідання прибув, проти позову, у наданому відзиві та у судовому засіданні заперечував, та зазначив, що дії відповідача правомірні та відповідають чинному законодавству, у зв'язку із чим, просив у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступне.
31.10.2017, 15.12.2017, 26.01.2018, 01.10.2018, 17.01.2019 ОСОБА_1 звертався до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявами, в яких просив надати дозвіл на розробку землеустрою по відводу у приватну власність земельної ділянки, яка розташована за межами с. Артюхівка Зміївського району Харківської області для ведення особистого селянського господарства площею 2 га відповідно до ст. 121 Земельного кодексу України.
В листі № П-30290/0/6-25186/0/21-17 від 29.11.2017 відповідач зазначив, що Кабінетом Міністрів України поставлено завдання Держгеокадастру та його територіальним органам безперервно здійснювати добір земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які в подальшому планується включити до переліку земельних ділянок, які виставлені на земельні торги окремими лотами для реалізації права оренди щодо них з метою створення міцної фінансової основи для діяльності об'єднаних територіальних громад, задля насичення грошовими коштами місцевих бюджетів. Земельна ділянка, яка зазначена в графічних матеріалах на даний час планується Головним управлінням для включення до переліку земельних ділянок, які виставлені на земельні торги. У випадку надання дозволу може виникнути ситуація, коли після розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки через законодавчі обмеження ОСОБА_1 буде позбавлений можливості безпосередньо отримати у власність бажану земельну ділянку. Таким чином, до моменту вирішення питання щодо включення зазначеної земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області відмовляє у наданні дозволу на розробку проекту.
У відповіді № П-33060/0-349/0/95-18 від 18.01.2018 Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повідомило ОСОБА_1 про те, що надіслана ним заява не є клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та відповідно, не є підставою для прийняття відповідних рішень.
В листі № П-744/0-1474/0/95-18 від 26.02.2018 відповідач зазначив, що Кабінетом Міністрів України поставлено завдання Держгеокадастру та його територіальним органам під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації та раціонального використання земельних ділянок формувати перелік земельних ділянок та визначати їх площу, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області та щокварталу оприлюднювати перелік земельних ділянок пропонується передавати у наступному кварталі на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок. Відповідний перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у I кварталі 2018 року, сформований за відповідною формулою, з урахуванням площі земельних ділянок, право оренди на яку було продано на території відповідної області у кварталі, що передував поточному кварталу. Після проведення земельних торгів у наступному кварталі буде сформований новий перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадян. Земельна ділянка, яка зазначена в графічних матеріалах не включена до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у I кварталі 2018 року, затверджений наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 258від 20.12.2017. Враховуючи вищезазначене, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області відмовило позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянкиу власність для ведення особистого селянського господарства.
У відповіді № П-12360/0-8525/0/95-18 від 31.10.2018 Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повідомило ОСОБА_1 про те, що Кабінетом Міністрів України поставлено завдання Держгеокадастру та його територіальним органам під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації та раціонального використання земельних ділянок формувати перелік земельних ділянок та визначати їх площу, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області та щокварталу оприлюднювати перелік земельних ділянок пропонується передавати у наступному кварталі на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок. Відповідний перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у IV кварталі 2018 року, сформований за відповідною формулою, з урахуванням площі земельних ділянок, право оренди на яку було продано на території відповідної області у кварталі, що передував поточному кварталу. Після проведення земельних торгів у наступному кварталі буде сформований новий перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадян. Земельна ділянка, яка зазначена в графічних матеріалах не включена до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у IV кварталі 2018 року, затверджений наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 184 від 20.09.2018. Враховуючи вищезазначене, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області відмовило ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
В листі № П-505/0-972/0/95-19 від 18.02.2019 відповідач зазначив, що Кабінетом Міністрів України поставлено завдання Держгеокадастру та його територіальним органам під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації та раціонального використання земельних ділянок формувати перелік земельних ділянок та визначати їх площу, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області та щокварталу оприлюднювати перелік земельних ділянок пропонується передавати у наступному кварталі на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок. Відповідна площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у I кварталі 2019 року, сформований за відповідною формулою, з урахуванням площі земельних ділянок, право оренди на яку було продано на території відповідної області у кварталі, що передував поточному кварталу. Після проведення земельних торгів у наступному кварталі буде сформований новий перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадян. Земельна ділянка, яка зазначена в заяві не входить до площі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у I кварталі 2019 року, затвердженого наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 246 від 20.12.2018 (із змінами № 248 від 28.12.2018, № 9 від 15.01.2019, № 24 від 30.01.2019). Враховуючи вищезазначене, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області відмовило ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Не погоджуючись із такою бездіяльністю відповідача, що полягає в ненаданні дозволу на розробку проекту землеустрою по відведенню у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог та враховуючи зазначені обставини, суд зазначає наступне.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель вирішуються Земельним кодексом України.
У відповідності до абзацу 1 частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно з частиною другою статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина третя статті 116 Земельного кодексу України).
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 117 Земельного кодексу України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 118 Земельного кодексу України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України).
Згідно з частиною другою статті 123 Земельного кодексу України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Отже, законодавцем встановлено виключні підстави, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У такому випадку відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб'єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об'єкта вимогам, зазначеним у Земельного кодексу України, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі, якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Правовий статус Головного управління Держгеокадастру у Харківській області визначено Положенням про Головне управління Держгеокадастру у області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства від 29.09.2016 № 333, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за вих. № 1391/29521.
Так, підпунктом 13 пункту 4 якого встановлено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.
Судом встановлено, що відповідь Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № П-505/0-972/0/95-19 від 18.02.2019 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою і викладене в ній обґрунтування прийнятого рішення по заяві не містить визначених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України підстав для відмови у задоволенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та вмотивованої відмови у його наданні, що є порушенням вказаної норми Земельного кодексу України.
За таких обставин, у відповідача не було законних підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Таким чином, враховуючи викладене та ту обставину, що управління багаторазово відмовляло позивачу у наданні такого дозволу фактично з аналогічних підстав, суд приходить до висновку про наявність в спірних відносинах протиправної бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо не надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою по відведенню у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на території Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області (за межами населеного пункту).
Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою по відводу у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на території Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області (за межами населеного пункту), в цій частині позов підлягає задоволенню з урахуванням положень п. 1 ч. 4 ст. 245 КАС України, оскільки як встановлено в судовому засіданні, позивачем виконані всі можливі умови визначені законом для прийняття позитивного рішення відповідачем, а Головне управління Держгеокадастру у Харківській області в даному випадку вже неодноразово користувалось своїм правом діяти на власний розсуд. Отже, визначений позивачем спосіб захисту своїх прав є належним та ефективним, як того вимагає ст. 5 КАС України.
Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 моральну (немайнову) шкоду, що була вчинена бездіяльністю та протиправними діями Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Харківській області упродовж 16 місяців з моменту першої відповіді на звернення ОСОБА_1 в розмірі 50000,00 грн, суд зазначає наступне.
На підтвердження заподіяної моральної шкоди, позивачем долучено до матеріалів справи наступні документи: виписку від 05.12.2018 ревматологічного відділення Харківської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 2, протокол обстеження від 20.03.2019 відділення функціональної діагностики Харківської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 1 висновок спеціаліста від 20.03.2019 консультативно - діагностичного відділення Харківської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 1.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За змістом статей 23 та 1167 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок душевних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до підпункту 2 ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Таким чином, виходячи з наведених норм матеріального права, суд вважає, що обставинами справи не підтверджено та позивачем не надано належних обґрунтувань, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір заявленої до відшкодування моральної шкоди.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності ((пункт 13 в редакції постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 р. N 5).
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (Абзац 2 пункту 5 в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 р. N 5).
Суд зазначає, що надані позивачем документи не підтверджують факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, які спричинені в результаті спірних правовідносин із відповідачем, будь-яких інших належних та допустимих доказів ОСОБА_1 до суду не надано.
Крім того, судом таких фактів при розгляді справи по суті встановлено не було.
Таким чином, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні адміністративного позову в частині позовних вимог позивача про стягнення моральної (немайнової) шкоди в розмірі 50000,00 грн.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання - АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (місцезнаходження - майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 1 під.,6-7 АДРЕСА_2 ., м. АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код - 39792822) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо не надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою по відведенню у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на території Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області (за межами населеного пункту).
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою по відведенню у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на території Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області (за межами населеного пункту).
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (ідентифікаційний код - 39792822) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 30 травня 2019 року.
Суддя А.С. Мороко