02.03.2010
25 лютого 2010 р. м. Чернівці Справа №2а-124/10/2470
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді -Ватаманюка Р.В.;
секретаря судового засідання -Закієвої А.В.;
за участю:
представника відповідача -Микитчука І.В. (довіреність від 14.01.09р №154/05).
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом закритого акціонерного товариства "Путильський лісокомбінат" до управління Пенсійного фонду України в Путильському районі Чернівецької області про визнання протиправним та скасування рішення, -
В поданому до суду адміністративному позові позивач просив суд скасувати рішення відповідача № 157 від 23.07.2009 року, яким до позивача застосовано штраф в розмірі 50% сум несплачених або несвоєчасно сплачених авансових платежів: 39 497,46 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.
У відповідності до ст. 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»позивач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Протягом 17.07.2009р. - 22.07.2009р. працівниками відповідача була проведена планова перевірка позивача з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.09.2008 року по 30.06.2009 року. За результатами перевірки працівники відповідача склали акт № 24 від 22.07.2009 року. Як зазначено в акті перевірки порушень щодо повноти нарахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, так само, як і порушень щодо відображення цих даних в щомісячних звітах, які подаються відповідачу, у позивача не виявлено. Проте, як зазначено у висновках акту перевірки позивачем допущено порушення абз. 3 ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне, страхування»щодо сплати авансових платежів від виплаченої заробітної плати в сумі 78 952, 92 грн. За наслідками розгляду вище вказаних висновків акту перевірки 23.07.2009 року відповідачем було прийнято рішення № 157, яким до позивача застосовано фінансову санкцію в розмірі 50% сум несплачених або несвоєчасно сплачених авансових платежів: 39 476,46 грн.
У відповідності до ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Для позивача базовим звітним періодом є календарний місяць. При цьому, в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід).
Отже авансовими платежами вважається сума страхових внесків, що нарахована на дохід, який виник і виплачується саме в звітному (базовому) календарному місяці (наприклад при виплаті авансу або заробітної плати протягом місяця, за який така заробітна плата нараховується). У випадку, якщо страхувальник не здійснював в такому календарному місяці виплати доходу, який в цьому ж місяці нарахований до виплати, то у відповідності до абз. 1 ч. 6 ст. 20 вказаного Закону, внески підлягають сплаті не пізніше ніж через 20 календарних днів після закінчення звітного місяця. Таким чином, у випадку наявності у страхувальника боргу з виплати заробітної плати, при його погашенні в інших періодах ніж місяць, за який така заробітна плата нарахована, зобов'язання зі сплати авансових платежів не виникають. Відсутність фактів виплати доходів протягом календарного місяця, в якому вони нараховані підтверджується відомостями, які містяться в розділі І продовження (другого аркуша) розрахунку суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування щодо щомісячної наявності заборгованості з виплати доходів найнятим працівникам.
Тому, при обрахунку сум заробітної плати, що виплачувалась позивачем за поточний місяць і з якої позивачу було необхідно сплатити авансовий платіж, необхідно враховувати суму заборгованості з заробітної плати, яка виникла в минулих періодах та погашалася в такий поточний місяць, оскільки сума внесків з цієї заборгованості повинна була бути оплачена до 20-го числі місяця, наступного за місяцем виникнення такої заборгованості і, у випадку несплати до вказаного 20-го числа, вважається недоїмкою, до якої можуть застосовуватися санкції, передбачені п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону, а не пунктом 7 ч. 9 зазначеної норми. Внаслідок такого обрахунку сума виплаченої поточної заробітної плати, з якої необхідно було сплатити авансовий платіж становить 37 068,77 грн., а не 78 951,64 грн., як зазначено в розрахунку відповідача, що доданий до акту. Розрахунок відповідача, який доданий до акту, був би вірним, якщо б містив правдиві дані, а саме: виплата поточної зарплати за жовтень 2008 року 16 672,33 грн. співпадає з розрахунком відповідача, натомість за період з листопада 2008 року до червня 2009 року поточна виплата склала 2 100,35 грн. в лютому 2009 р., 6 260, 47 грн. в травні 2009 року та 12 035,62 грн. в червні 2009 року, всього 37 068,77 грн. (розрахунок позивача додається до цього позову). Таким чином сума заробітної плати, виплаченої своєчасно, в поточному розрахунковому місяці, з якої повинні сплачуватись авансові платежі становить за перевірений період 37 068,77 грн., а не 240 799,83 грн., як вказано в розрахунку працівниками відповідача, і це при загальному фонді оплати праці за цей час в 266 622,35 грн. при постійній наявності боргу з виплати зарплати. За таких обставин, навіть не враховуючи, що на певну частину фонду оплати праці нараховуються внески не 33,2%, а 4% від фонду оплати праці, сума несвоєчасно сплачених авансових платежів становитиме 12 306,82 грн. (37 068,77 х 33,2%), а не 78 951,64 грн. Сума штрафу в такому випадку дорівнюватиме 6 153,40 грн. (12 306,80 х 50%), а не 39 475,82 грн., як визначено відповідачем в спірному рішенні.
За таких обставин суми заборгованості з сплати страхових внесків не можуть бути визначеними в якості авансових платежів, тому несвоєчасність сплати таких внесків не підпадає під дію санкції, передбаченої п. 7 ч. 9 ст., 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з якою Виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків, передбачених цим Законом, - штраф у розмірі 50 відсотків сум несплачених або своєчасно не сплачених авансових платежів. У випадку несвоєчасної сплати або несплати страхових внесків, нарахованих на доходи, що виплачуються поза межами календарного місяця в якому вони були нараховані, відповідальність передбачена п. 2 ч. 9 ст. 106 вказаного Закону у вигляді штрафу у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. (а.с. 3-5)
Відповідач не погоджуючись з заявленим позовом 12.10.2009 року подав суду заперечення виходячи з наступного.
Рішення про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або часткову несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків від 23.07.2009 р. №157 прийнято на підставі акту перевірки з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 22.07.2009 р. №24.
Відповідно до додатку 3 до Акту перевірки страхувальником за період з 1 вересня 2008 року до 30 червня 2009 року з каси підприємства виплачено заробітної плати працівникам підприємства в загальній сумі 318 726, 66 гривень.
Сума внесків, які необхідно було сплатити за 31.10.2008, 28.11.2008, 15.12.2008, 05.01.2009, 12.01.2009, 12.01.2009, 22.01.2009, 27.01.2009, 30.01.2009, 05.02.2009, 17.02.2009, 23.02.2009, 26.02.2009, 02.03.2009, 10.03.2009, 11.03.2009, 13.03.2009, 25.03.2009, 31.03.2009, 24.04.2009, 11.05.2009, 26.05.2009, 29.05.2009, 25.06.2009, 30.06.2009, відповідно до п.п. 5.1.5 п. 5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1 становить 88 634,15 гривень. Фактично позивачем перераховано 9 681,23 гривні (28.11.2009 -1 600,00 грн., 22.01.2009 -4 716.00 грн., 27.01.2009 - 96,08 грн., 30.01.2009 - 440,15 грн., 31.03.2009 - 943,00 грн., 25.06.2009 - 943,00грн., 30.06.2009 - 943,00грн.), внаслідок чого до бюджету Пенсійного фонду своєчасно не надійшла сума страхових внесків всього у розмірі 78 951,64грн.
Відповідно до п.6 ст.20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для позивача є календарний місяць.
Згідно з абз.4 п.6 ст20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід).
Абзацом 6 п.6 ст.20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що у разі несплати авансових платежів до страхувальників застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.
Відповідно до п.7 ч.9 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків, передбачених цим Законом, нараховується штраф у розмірі 50 відсотків сум несплачених або своєчасно не сплачених авансових платежів.
Крім того, позивач мав право протягом 10 робочих днів з дня одержання рішення (24.07.2009 року) оскаржити це рішення у відповідності до частини 13 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак правом на оскарження позивач не скористався.
Таким чином, твердження позивача про те, що авансовими платежами вважається сума страхових внесків, що нарахована на дохід, який виник і виплачується саме у звітному місяці при виплаті авансу або заробітної плати протягом місяця, за який така заробітна плата нараховується не є вірним. Постільки страхувальником не сплачено нараховані страхові внески за вересень 2008 року до 20.10.2008, за жовтень 2008 року до 20.11.2008, за листопад 2008 року до 22.12.2008, за грудень 2008 року до 20.01.2009, за січень 2009 року до 20.02.2009, за лютий 2009 року до 20.03.2009, за березень 2009 року до 21.04.2009, за квітень 2009 року до 20.05.2009, за травень 2009 року до 22.06.2009 то їх зобов'язання зі сплати виникає в момент виплати заборгованості із заробітної плати. Однак, позивачем також не сплачено страхові внески одночасно з виплатою заробітної плати. Тобто, всі доводи позивача, про те що несвоєчасно сплачені авансові платежі є просто страховими внесками, а не авансовими платежами є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності. (а.с. 69-74)
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав посилаючись на обставини викладені в позові.
Представник відповідача позов не визнав посилаючись на обставини викладені в запереченні.
Судом досліджені письмові докази наданні сторонами.
Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази надані сторонами та перевіривши матеріали адміністративної справи суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.
Судом встановлені такі обставини.
Протягом 17.07.2009-22.07.2009 року працівниками відповідача була проведена планова перевірка позивача з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.09.2008 року по 30.06. 2009 року. За результатами перевірки працівники відповідача склали акт № 24 від 22.07.2009 року. (а.с. 10-15)
Як зазначено у висновках акту перевірки позивачем допущено порушення абз. 3 ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне, страхування»щодо сплати авансових платежів від виплаченої заробітної плати в сумі 78 952, 92 грн.
Як порушення відповідачем визначене наступне.
Відповідно до додатку 3 до Акту перевірки страхувальником за період з 1 вересня 2008 року до 30 червня 2009 року з каси підприємства виплачено заробітної плати працівникам підприємства в загальній сумі 318 726, 66 гривень.
Сума внесків, які необхідно було сплатити за 31.10.2008, 28.11.2008, 15.12.2008, 05.01.2009, 12.01.2009, 12.01.2009, 22.01.2009, 27.01.2009, 30.01.2009, 05.02.2009, 17.02.2009, 23.02.2009, 26.02.2009, 02.03.2009, 10.03.2009, 11.03.2009, 13.03.2009, 25.03.2009, 31.03.2009, 24.04.2009, 11.05.2009, 26.05.2009, 29.05.2009, 25.06.2009, 30.06.2009, відповідно до п.п. 5.1.5 п. 5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1 становить 88 634,15 гривень. Фактично позивачем перераховано 9 681,23 гривні (28.11.2009 -1 600,00 грн., 22.01.2009 -4 716.00 грн., 27.01.2009 - 96,08 грн., 30.01.2009 - 440,15 грн., 31.03.2009 - 943,00 грн., 25.06.2009 - 943,00грн., 30.06.2009 - 943,00грн.), внаслідок чого до бюджету Пенсійного фонду своєчасно не надійшла сума страхових внесків всього у розмірі 78 951,64грн.
За наслідками розгляду вище вказаних висновків акту перевірки 23.07.2009 року відповідачем було прийнято рішення № 157, яким до позивача застосовано фінансову санкцію в розмірі 50% сум несплачених або несвоєчасно сплачених авансових платежів: 39 476,46 грн. (а.с.9).
Вказане рішення оскаржене в судовому порядку.
Приведене підтверджується дослідженими доказами.
До вказаних правовідносин слід застосувати такі положення закону.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено);добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності до ч. 6 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Для позивача базовим звітним періодом є календарний місяць. При цьому, в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід).
Отже авансовими платежами вважається сума страхових внесків, що нарахована на дохід, який виник і виплачується саме в звітному (базовому) календарному місяці (наприклад при виплаті авансу або заробітної плати протягом місяця, за який така заробітна плата нараховується). У випадку, якщо страхувальник не здійснював в такому календарному місяці виплати доходу, який в цьому ж місяці нарахований до виплати, то у відповідності до абз. 1 ч. 6 ст.20 вказаного Закону, внески підлягають сплаті не пізніше ніж через 20 календарних дня після закінчення звітного місяця. Таким чином, у випадку наявності у страхувальника боргу з виплати заробітної плати, при його погашенні в інших періодах ніж місяць, за який така заробітна плата нарахована, зобов'язання зі сплати авансових платежів не виникають.
Відсутність фактів виплати доходів протягом календарного місяця, в якому вони нараховані підтверджується відомостями, які містяться в розділі І продовження (другого аркуша) розрахунку суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування щодо щомісячної наявності заборгованості з виплати доходів найнятим працівникам.
Тому, при обрахунку сум заробітної плати, що виплачувалась позивачем за поточний місяць і з якої позивачу було необхідно сплатити авансовий платіж, необхідно враховувати суму заборгованості з заробітної плати, яка виникла в минулих періодах та погашалася в такий поточний місяць, оскільки сума внесків з цієї заборгованості повинна була бути оплачена до 20-го числі місяця, наступного за місяцем виникнення такої заборгованості і, у випадку несплати до вказаного 20-го числа, вважається недоїмкою, до якої можуть застосовуватися санкції, передбачені п. 2 ч.9 ст. 106 Закону, а не пунктом 7 ч. 9 зазначеної норми.
Таким чином суд вважає, що відповідачем неправомірно застосована зазначена правова норма до даних правовідносин, оскільки другим реченням частини 5 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачене послідовне погашення недоїмки, пені та фінансових санкцій при здійсненні сплати поточних сум страхових внесків без порядку календарної черговості їх виникнення, як зазначено в першому реченні. Перше речення ч. 5 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачає спрямування коштів на погашення недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення у разі сплати страхувальником саме недоїмки, пені та фінансових санкцій, а не поточних страхових внесків. Зазначений Закон надає органу Пенсійного фонду право зарахувати в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій сплачені поточні суми страхових внесків. Разом з тим, в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»відсутня правова норма про надання органу Пенсійного фонду права у в такому випадку застосовувати фінансові санкції та нараховувати пеню, оскільки повна сума страхових внесків була сплачена платником страхових внесків у строки, визначені Законом.
Виходячи з наведеного суд вважає, що відповідач при прийнятті спірного рішення діяв в супереч вимог ст. 19 Конституції України, та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема спірне рішення прийняте в супереч повноважень та у спосіб, що не передбачений Конституцією та законами України; не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Таким чином судом встановлено порушення прав та інтересів позивача, тому з метою відновлення порушеного права вказане рішення як протиправне підлягає скасуванню. При цьому суд зазначає, що обраний спосіб захисту позивачем -визнання нечинними спірного рішення, в даному випадку відповідає застосованому судом -визнати протиправним та скасувати.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.
У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належним чином правомірність прийнятого ним рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Тому слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати -судовий збір в сумі 3.40 грн. з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Путильському районі Чернівецької № 157 від 23.07.2009 року, яким до закритого акціонерного товариства «Путильський лісокомбінат»застосовано штраф в розмірі 50% сум несплачених або несвоєчасно сплачених авансових платежів в розмірі 39 497,46 грн.
3. Стягнути з Державного бюджету на користь закритого акціонерного товариства «Путильський лісокомбінат» судові витрати у розмірі 3.40 грн.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанову складено в повному обсязі 2 березня 2010 року.
Суддя Р.В. Ватаманюк