справа № 197/1195/15-ц
провадження № 2/197/5/19
20 травня 2019 року Широківський районний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Леонідової О.В., за участі секретаря судового засідання Гетьманенко О.І., Піско Л.В., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Широке Широківського району Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_3 , про стягнення коштів,
Позивач в вересні 2015 року звернулась до суду з зазначеним позовом, який в подальшому неодноразово уточнювала, посилаючись на те, що з 22 лютого 2008 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем, який розірвано 05 жовтня 2015 року. У 2014 році подружжя придбало автомобіль. В 2015 році відповідача засуджено до позбавлення волі, також в 2015 році автомобіль без згоди позивача було продано ОСОБА_3 , просить стягнути половину від грошової суми, яку відповідач отримав від продажу автомобілю. В судовому засіданні 05.03.2019 позивач та її представник уточнені позовні вимоги та їх обґрунтування підтримали. В судове засідання 20.05.2019 позивач на її представник не з'явились, надійшли заяви про розгляд справи в їх відсутність за наявними у справі доказами (т. 2 а.с. 33).
Відповідач проти позову заперечує, суду пояснив, що на придбання автомобіля гроші давала його мати ОСОБА_3 , сталася дорожньо-транспортна пригода, і він віддав матері автомобіль. Коли мати давала кошти, то розписки не оформлювались. З дружиною вони проживали разом до 14.09.2015 року. При переоформленні автомобілю він отримав новий техпаспорт, так як думав, що загубив. Спору щодо іншого майна за період шлюбу немає.
Представник третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_4 в судовому засіданні 05.03.2019 проти позову заперечувала, суду пояснила, що в матеріалах справи є рішення про розірвання шлюбу, однак відчуження автомобіля відбулося до розірвання шлюбу, в довідці від 31.08.2015 зазначено про спільний побут подружжя. В судове засідання 20.05.2019 третя особа ОСОБА_3 не з'явилась, надійшла заява про розгляд справи в їх відсутність (т.2 а.с. 32).
30.09.2015 в позовній заяві представник позивача заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору. 30.09.2015 разом з позовною заявою представником позивача подано клопотання про забезпечення позову та витребування доказів. Ухвалою судді від 30.09.2015 позовну заяву залишено без руху. Ухвалою судді від 30.09.2015 відмовлено в задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову. Ухвалою судді від 30.09.2015 в задоволенні заяви представника позивача про звільнення від сплати судового збору відмовлено, зменшено розмір судового збору з 1963, 40 грн. до 200 грн. 12.10.2015 представником позивача подано уточнену позовну заяву. Ухвалою судді від 16.10.2015 року відкрито провадження у справі, призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні. 28.10.2015 року та 11.11.2015 представником позивача до канцелярії суду подані клопотання про витребування доказів. 11.11.2015 року, представником позивача подано заяву про забезпечення позову, звільнення від сплати судового збору. Ухвалою судді від 16.11.2015 в задоволенні клопотання відмовлено частково, залишено без руху заяву представника позивача ОСОБА_5 про забезпечення позову. Ухвалою судді від 17.12.2015 заява про забезпечення позову повернута позивачеві. 15.03.2016 року, позивачем до канцелярії суду надано заяву про забезпечення позову та клопотання про залучення співвідповідача відділу державної виконавчої служби Широківського районного управління юстиції. Ухвалою судді від 16.03.2016 року в задоволені заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено повністю. Представником позивача ОСОБА_5 , 16.11.2016 року, до канцелярії суду подано уточнену позовну заяву, в якій зазначено відповідачем ОСОБА_1 , третьою особою ОСОБА_3 (т.1 а.с. 159-160). Представником позивача ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , подано клопотання про допит позивача ОСОБА_2 у якості свідка. Ухвалою суду від 05.03.2019 року, постановленої без виходу до нарадчої кімнати, постановлено допитати позивача як свідка. 18.05.2019 на електронну адресу суду надійшла заява представника позивача розглянути уточнену позовну заяву від 16.11.2016, будь-які інші редакції не брати до розгляду (т.2 а.с. 33).
Вислухавши пояснення сторін, показання позивача ОСОБА_2 , допитану за власною заявою в якості свідка, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлені такі фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Між позивачем ОСОБА_6 та відповідачем ОСОБА_1 укладено шлюб 22.02.2008 року згідно зі свідоцтвом про шлюб (т.1 а.с. 7, 162). Шлюб розірвано заочним рішенням Широківського районного суду Дніпропетровської області від 05.10.2015 року, що набрало законної сили 23.10.2015 року (т.1 а.с. 163). Від шлюбу сторони мають двох дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до свідоцтв про народження (т.1 а.с. 8, 9).
В період шлюбу 11.11.2014 подружжям придбано автомобіль OPEL VIVARO, номер шасі НОМЕР_1 , 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , право власності зареєстровано за відповідачем 11.11.2014 (т.1 а.с. 15), повторно отримано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу 18.07.2015 (т.1 а.с. 166).
Зазначений автомобіль відповідач продав 21.07.2015 року ОСОБА_3 , за 147 620,00 гривень, на підставі договору комісії, укладеного між відповідачем ОСОБА_1 (Комітент) та ТОВ "Міжрегіональний брокерський дім Фаворит" (Комісіонер), відповідно до якого Комісіонер зобов'язується за дорученням та рахунок Комітента укласти від свого імені договір, щодо продажу товару, а саме автомобіля марки OPEL VIVARO, 2005 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1870 куб. см., що належить Комітенту на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ, сума продажу Комітента складає 147 620,00 гривень, відповідно до довідки-рахунку серії ААЕ №169992, яка видана ОСОБА_3 , про те, що їй продано та видано автомобіль OPEL VIVARO, номер шасі НОМЕР_1 ,
за 147 620 грн. Підтвердженням отримання коштів, в розмірі 147 620 грн. за договором комісії відповідачем є розписка (т.1 а.с. 14, 164 -168).
Відповідно до довідки виконавчого комітету Новомалинівської сільської ради №306 від 15.06.2015 року, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.1 а.с. 10). В довідці Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради від 31.08.2015 року №758 на отримання допомоги зазначена адреса позивача - м АДРЕСА_2 Ріг, пр. Перемоги, 42/118 (т.1 а.с. 11). Згідно довідки ЖБК "Інгулець - 14" від 31.08.2015 року, ОСОБА_2 дійсно проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 , разом з нею проживають діти ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (т.1 а.с. 13).
Допитана в судовому засіданні за власною заявою в якості свідка позивач показала, що з відповідачем вони одружились в 2008 році, вони з чоловіком займались сільським господарством, до квітня 2015 року жили разом, потім вона пішла від відповідача з дітьми, забрала техпаспорт на автомобіль. Автомобіль вони з відповідачем купували в Луцьку, на автобазарі, сплатили приблизно 10 тис доларів, це були їх спільні з чоловіком гроші. В період шлюбу вона виховувала дітей, займалась сільським господарством, частину грошей вони відкладали на автомобіль, частково гроші давав її батько, мати відповідача гроші на автомобіль не давала. Мати відповідача є інвалідом, не працювала. Шлюб було розірвано 05.10.2015, заяву про розірвання шлюбу вона подавала 10.07.2015, не проживали вони разом з квітня 2015 року, згоду на продаж автомобіля вона не надавала.
Згідно із частиною третьою статті 65 СК України, для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
Отже, судом встановлено, що спірний автомобіль придбано сторонами в шлюбі, доказів надання коштів на придбання автомобіля третьою особою суду не надано. Автомобіль було продано відповідачем згідно з договором комісії третій особі ОСОБА_3 21.07.2015 року за 147 620 грн., згоди позивача відповідно до ч.3 ст. 65 СК України суду не надано.
Позивач заявляє лише позовні вимоги про стягнення половини вартості автомобілю (т.2 а.с. 33). Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
У частині першій статті 61 СК України передбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина перша, друга статті 71 СК України).
У пунктах 22-24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз'яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання. Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України.
До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (частина четверта статті 65 СК України). При цьому доказів придбання будь-якого іншого майна в період шлюбу сторонами не надано, вимог про поділ іншого спільно нажитого майна не заявлено. Представник позивача подав заяву щодо розгляду лише вимог, заявлених в позовній заяві від 16.11.2015 (т.2 а.с. 33).
Частина четверта статті 65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року № 6-486цс16 та постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 444/848/16-ц.
Суд приходить до висновку, що відповідач 21.07.2015 згідно з договором комісії продав спірний автомобіль третій особі ОСОБА_3 . При цьому автомобіль придбано за час шлюбу між позивачем та відповідачем за спільні грошові кошти. Проте продано відповідачем автомобіль без згоди позивача, тому остання має право на відшкодування їй 1/2 частки його вартості.
Аргументи відповідача щодо надання коштів на придбання автомобіля третьою особою ОСОБА_3 та неотримання ним грошових коштів після продажу автомобіля в 2015 році не приймаються судом, так як належних і допустимих доказів на підтвердження пояснень відповідача не надано, позивачем надані докази придбання автомобіля в період шлюбу та продажу автомобіля 21.07.2015 без згоди позивача за 147 620 грн. (т.1 а.с.14, 164-168).
Також судом відхиляються аргументи представника третьої особи щодо продажу автомобіля зі згоди позивача, так як докази такої згоди, наданої в порядку, передбаченому частиною третьою статті 65 СК України, суду не надано.
Таким чином, відповідачем були порушені права позивача, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Отже, позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений про поданні позову судовий збір.
Відповідно до ст. 60, 65, Керуючись ст. ст. 10-13, 77-81, 89, 141, 263-265 ЦПК України суд,
Позовні вимоги ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ), третя особа ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), про стягнення коштів задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частину вартості автомобіля OPEL VIVARO, 2005 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , що становить 73820,00 грн. (сімдесят три тисячі вісімсот двадцять гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 200,00 грн. (двісті гривень 00 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - через Широківський районний суд Дніпропетровської області) протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 27.05.2019 року.
Суддя О.В. Леонідова