Іменем України
03 березня 2010 року м. Чернівці Справа № 2а-54/10/2470
15 год. 08 хв. (№ 2а-781/09/2470)
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Скакун О.П.
при секретарі судового засідання Пишній К.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства “Денисівка” до Державної податкової інспекції у м.Чернівці про визнання частково нечинною податкової вимоги № 1/1319 від 06 листопада 2008 року
за участю:
представника позивача: Драбчука В.С. (довіреність від 16.04.2009р.)
представника відповідача: Чмоли І.І.(довіреність від 27.03.2009р. №10015/10-012), Ізерського Ю.Я.(довіреність від 19.01.2010р. №364/10-012)
Відкрите акціонерне товариство “Денисівка” звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Чернівці про визнання частково нечинною першої податкової вимоги № 1/1319 від 06 листопада 2008 року в частині визначення плати за землю в розмірі 368783,45 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що, у відповідності із вимогами ст. 18 Закону України «Про плату за землю», відповідач вправі вимагати сплату земельного податку за період, що не перевищує двох років, що передують надісланню податкової вимоги, тобто за період з 06 листопада 2006 року по 06 листопада 2008 року. Позивачем зазначено, що в будь- якому випадку відповідачем не дотримано вимоги ст.15 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” щодо граничних строків стягнення податкового боргу протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання, оскільки надіслана перша податкова вимога містить податковий борг, починаючи з 2002 року. Вимога про сплату податку за землю за період до 06 листопада 2006 року, з цих підстав, є неправомірною. Крім того в позовній заяві зазначено, що відповідачем не враховано сплату ВАТ «Денисівка»земельного податку в сумі 244476,16 грн. за період 2007 -2008 років (на підтвердження факту сплати позивачем надано копії платіжних доручень). Позивач вважає необґрунтованими посилання відповідача на мораторій на задоволення вимог кредиторів під час процедури банкрутства як на підставу неможливості вжиття заходів примусового стягнення податкового боргу, так як, на його думку, мораторій поширюється лише на вимоги конкурсних кредиторів.
Таким чином, позивач вважає, що фактичний податковий борг з плати за землю на момент надіслання податкової вимоги становить 64471,56 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю.
Представники відповідача проти позову заперечували. У письмових запереченнях відповідач зазначає, що оскаржувана податкова вимога сформована в автоматичному режимі на підставі облікових даних з карток облікових рахунків платника податків згідно з Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби. Відповідач зазначає, що податкові органи набувають усіх прав органу стягнення у процедурах банкрутства лише після припинення (завершення) провадження у справі про банкрутство такого боржника, так як введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. В судовому засіданні представники відповідача стверджували, що податковий борг погашався у порядку календарної черговості його виникнення, як це передбачено п.7.7. ст.7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Жодних спростувань тверджень позивача щодо застосування ст. 18 Закону України «Про плату за землю»у письмових запереченнях відповідача не наведено. Однак, в судовому засіданні представники відповідача зазначали про необхідність застосування ст.15 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Провадження у справі неодноразово зупинялося за клопотанням представників сторін. Зокрема, ухвалою суду від 25 серпня 2009 року до 16 вересня 2009 року за клопотанням представника відповідача, у зв'язку з необхідністю надання необхідних доказів; ухвалою суду від16 вересня 2009 року до 13 жовтня 2009 року за клопотанням представника відповідача, у зв'язку з необхідністю надання необхідних доказів; ухвалою суду від 01 грудня 2009 року до 21 січня 2009 року за клопотанням представника позивача, у зв'язку з необхідністю проведення звірки взаємних розрахунків з відповідачем.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 25.01.2002р. було порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ «Денисівка»№2/21/б. Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 14.02.2002р. було введено процедуру санації боржника (ВАТ «Денисівка») та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. В ухвалі зазначено, що мораторій поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до подання заяви про порушення справи про банкрутство. Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 24.05.2002р. було затверджено реєстр вимог кредиторів до боржника ВАТ «Денисівка». Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 27.10.2008р. було припинено процедуру санації у зв'язку з виконанням плану санації і відновленням платоспроможності боржника ВАТ «Денисівка»(а.с.16,17,18).
Державною податковою інспекцією у м.Чернівці було надіслано позивачу першу податкову вимогу № 1/1319 від 06 листопада 2008 року, згідно якої сума податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями становила 437040,78 грн., в тому числі 3785,77 грн. по податку з власників транспортних засобів; 433255,01 грн. по земельному податку (433212,57 грн. основного платежу та 42,44 грн. нарахованої пені) (а.с.10).
Позивачем зазначену першу податкову вимогу було оскаржено в адміністративному порядку до ДПІ у м.Чернівці, ДПА в Чернівецькій області, ДПА України. Скарги було залишено без задоволення, а першу податкову вимогу без змін.
Під час судового розгляду справи представниками позивача та відповідача надавалися розрахунки виникнення та погашення заборгованості по ВАТ «Денисівка»по платі за землю станом на 06.11.2008р., які містили розбіжності.
Однак, в судовому засіданні 25.02.2010р. на виконання ухвали суду, відповідачем було надано детальний розрахунок (а.с.144) виникнення та погашення заборгованості по ВАТ «Денисівка»по платі за землю станом на 06.11.2008р., в якому щомісячно відображено нарахування та сплату позивачем плати за землю. А також, відповідачем було надано розрахунок виникнення та погашення заборгованості по ВАТ «Денисівка»по платі за землю за період з 01.11.2006р. по 01.11.2008р. (а.с.136) Представник позивача підтвердив достовірність даних, зазначених у цих розрахунках. Отже з цього приводу відсутній спір між сторонами.
У зв'язку з цим, судом взято до уваги суми нарахованих позивачем податкових зобов'язань та суми погашення ним заборгованості саме з розрахунків на аркушах справи 144 та 136.
В судовому засіданні досліджено копії платіжних доручень, наданих позивачем (а.с. 69-93), а саме:
1. №65 від 30.01.2007р. на суму 3000 грн., призначення платежу -земельний податок за грудень 2006р.
2. №147 від 27.02.2007р. на суму 6694 грн., призначення платежу -земельний податок за січень 2007р.
3. виписка банку від 07.05.2007р. на суму 5000 грн., призначення платежу -земельний податок за березень 2007р.
4. №169 від 31.05.2007р. на суму 1000 грн., призначення платежу -земельний податок за травень 2007р.
5. №204 від 12.06.2007р. на суму 3000 грн., призначення платежу -земельний податок за травень 2007р.
6. №36 від 27.06.2007р. на суму 2800 грн., призначення платежу -земельний податок за травень 2007р.
7. №289 від 10.07.2007р. на суму 1000 грн., призначення платежу -земельний податок за травень 2007р.
8. №248 від 25.06.2007р. на суму 3608 грн., призначення платежу -погашення заборгованості по земельному податку за земельну ділянку, що вилучається згідно рішення Чернівецької міськради від 04.04.2007р.
9. №346 від 30.07.2007р. на суму 2000 грн., призначення платежу -земельний податок за поточний період
10. №449 від 23.08.2007р. на суму 1000 грн., призначення платежу -земельний податок за липень 2007р.
11. №55 від 30.08.2007р. на суму 2000 грн., призначення платежу -земельний податок за липень 2007р.
12. №46 від 06.08.2007р. на суму 2120 грн., призначення платежу -за поточний період 2007р.
13. №69 від 27.09.2007р. на суму 2000 грн., призначення платежу -земельний податок за серпень 2007р.
14. №546 від 05.10.2007р. на суму 1609 грн., призначення платежу -земельний податок за серпень 2007р.
15. №550 від 08.10.2007р. на суму 1500 грн., призначення платежу -земельний податок за серпень 2007р.
16. №12 від 14.09.2007р. на суму 4900 грн., призначення платежу -погашення заборгованості по земельному податку за земельну ділянку, що вилучається згідно договору купівлі -продажу від 25.10.2005р.
17. №619 від 29.10.2007р. на суму 25100 грн., призначення платежу -погашення заборгованості по земельному податку за земельну ділянку, що вилучається згідно договору купівлі -продажу від 25.10.2005р.
18. №73 від 25.01.2008р. на суму 1000 грн., призначення платежу -земельний податок за грудень 2007р.
19. №189 від 29.02.2008р. на суму 3000 грн., призначення платежу -земельний податок за грудень 2007р.
20. №702 від 28.08.2008р. на суму 5000 грн., призначення платежу -земельний податок за травень 2008р.
21. №970 від 24.11.2008р. на суму 117335 грн., призначення платежу -земельний податок за лютий - вересень 2008р.
22. №1058 від 26.12.2008р. на суму 5000 грн., призначення платежу -земельний податок за листопад 2008р.
23. №13 від 24.12.2008р. на суму 11000 грн., призначення платежу -земельний податок за листопад 2008р.
24. №1056 від 24.12.2008р. на суму 9000 грн., призначення платежу -земельний податок за листопад 2008р.
25. №37 від 13.11.2008р. на суму 24946 грн., призначення платежу -земельний податок за жовтень 2008р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, встановивши фактичні обставини у справі, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначено Законом України «Про плату за землю». Цей Закон є спеціальним законом з питань справляння плати за землю. У відповідності до ст. 18 цього Закону, платники, яких своєчасно не було залучено до сплати земельного податку, сплачують податок не більш як за два попередні роки.
Одночасно, п.п.15.2.1. п.15.2. ст.15 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” регулює питання щодо граничних строків стягнення податкового боргу. А саме, у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.
Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Таким чином, суд вважає, що норми Законів України «Про плату за землю»та «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»припускають неоднозначне трактування граничного строку стягнення податкового боргу по платі за землю.
Підпунктом 4.4.1. п. 4.4. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»врегульовано конфлікт інтересів. Зокрема, передбачено, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
На підставі зазначеної норми суд доходить висновку про необхідність застосування спеціальної норми закону з питань справляння плати за землю - ст.18 Закону України «Про плату за землю», відповідно до якої платники, яких своєчасно не було залучено до сплати земельного податку, сплачують податок не більш як за два попередні роки.
Як вбачається з розрахунку виникнення та погашення заборгованості по ВАТ «Денисівка»по платі за землю за період з 01.11.2006р. по 01.11.2008р. (а.с.136), позивачем за два роки, які передували направленню першої податкової вимоги, тобто з 01.11.2006р. по 01.11.2008р. в податкових розрахунках земельного податку було визначено податкове зобов'язання по платі за землю в сумі 268927,51 грн.
Таким чином, ДПІ у м.Чернівці безпідставно було включено до першої податкової вимоги № 1/1319 від 06 листопада 2008 року податковий борг по платі за землю у сумі 164285,06 грн. (433212,57 грн. -268927,51 грн.).
Крім того, суд звертає увагу на непослідовність тверджень представників відповідача щодо необхідності надання переваги ст.15 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а саме необхідності застосування граничних строків стягнення податкового боргу протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Оскільки відповідачем вказану норму також не було дотримано. У випадку її дотримання перша податкова вимога повинна була містити податковий борг по платі за землю за період з 01.11.2005р. по 01.11.2008р. Однак, як вбачається з розрахунку виникнення та погашення заборгованості по ВАТ «Денисівка»по платі за землю станом на 06.11.2008р. (а.с.144), оскаржувана перша податкова вимога містить податковий борг по платі за землю за період з січня 2002 року по жовтень 2008 року.
Суд вважає безпідставним твердження відповідача, що податкові органи набувають усіх прав органу стягнення у процедурах банкрутства лише після припинення (завершення) провадження у справі про банкрутство такого боржника, у зв'язку з введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів, із таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що податковий борг по платі за землю, який був включений до першої податкової вимоги № 1/1319 від 06 листопада 2008 року, виник після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Положення статті 12 цього Закону, яка встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), стосуються вимог, зобов'язань, які охоплюються поняттям мораторію. Таким чином, ці положення слід застосовувати з урахуванням визначення мораторію, наведеного у статті 1 Закону.
Системний аналіз змісту зазначених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже, не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення.
Порушення провадження у справі про банкрутство не означає завершення підприємницької діяльності боржника. Він має право укладати договори і вчиняти інші правочини, у зв'язку із чим у нього виникають права та обов'язки, виконання яких забезпечується на загальних підставах.
З огляду на наведене можна дійти висновку про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення в разі невиконання зазначених зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на їх виконання і штрафних санкцій ґрунтуються на законі. (Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2008 року).
Щодо твердження позивача про безпідставне неврахування відповідачем сплати ВАТ «Денисівка»земельного податку в сумі 244476,16 грн. за період 2007 -2008 років суд зазначає наступне.
Пунктом 7.7 статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Судом встановлено, що податковим органом здійснювалося самостійне зарахування платежів, спрямованих платником податку в рахунок погашення поточних податкових зобов'язань, у рахунок сплати податкового боргу, що виник раніше.
Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.
Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України “Про Національний банк України”, Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.
Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.
На підтвердження факту сплати суми податкових зобов'язань по платі за землю позивачем надано копії платіжних доручень із зазначенням призначення платежу. Враховуючи вищенаведене, ДПІ у м.Чернівці неправомірно здійснювалося самостійне зарахування платежів, спрямованих позивачем в рахунок погашення поточних податкових зобов'язань, у рахунок сплати податкового боргу, що виник раніше.
Однак, під час дослідження копій платіжних доручень, наданих позивачем, судом встановлено, що частина з них зареєстровані банківською установою після 06 листопада 2008 року, тобто після дати надіслання першої податкової вимоги № 1/1319 від 06 листопада 2008 року. А саме, порядкові номери з 21 по 25, описаних платіжних доручень у постанові вище, на загальну суму 167281 грн. У зв'язку з цим, податковим органом з об'єктивних обставин не могло бути враховано зазначену суму сплати позивачем на момент надсилання першої податкової вимоги.
Таким чином, позивачем підтверджено сплату суми податкового боргу, із врахуванням зазначення призначення платежу у платіжних дорученнях, на загальну суму 77331 грн. (порядкові номери з 1 по 20, описаних платіжних доручень у постанові вище).
Отже, ДПІ у м.Чернівці, крім зазначеної вище суми 164285,06 грн., безпідставно було включено до першої податкової вимоги № 1/1319 від 06 листопада 2008 року податковий борг по платі за землю у сумі 77331 грн.
За таких обставин суд дійшов висновку, що загальна сума безпідставно включеного відповідачем Державною податковою інспекцією у м.Чернівці податкового боргу ВАТ «Денисівка» по платі за землю до першої податкової вимоги № 1/1319 від 06 листопада 2008 року становить 241616,06 грн. (164285,06 грн. + 77331 грн.).
Згідно частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею і документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Керуючись ст.ст.2,3,6-12,17,18,160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Частково визнати нечинною першу податкову вимогу № 1/1319 від 06 листопада 2008 року, надіслану Державною податковою інспекцією у м.Чернівці Відкритому акціонерному товариству «Денисівка», в частині 241616,06 грн. податкового боргу по платі за землю.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ВАТ «Денисівка» судовий збір у сумі 2,21 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
У судовому засіданні 03 березня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову виготовлено в повному обсязі 08 березня 2010 року .
Суддя О.П. Скакун