04 березня 2010 р. м. Чернівці Справа № 2а-794/10/2470
18:45 год.
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Левицького В.К.,
при секретарі судового засідання В.К. Левицький.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, за дорученням;
відповідача - Чебан В.І., Кілару Ю.Г., за дорученням,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_4 до Державна податкова інспекія у м. Чернівці про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,-
Підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач) звернулась до суду з адміністративними позовами до Державної податкової інспекції у м. Чернівці (далі - відповідач) про визнання недійсним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.07.2009 р. № 0083070234/0.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що працівниками ДПІ у м. Чернівці було проведено перевірку належного їй павільйону, що розташований за адресою: м. Чернівці, вул. Александрі, 1, за результатами якої складено акт перевірки від 29.06.2009 р. На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем винесене оскаржуване рішення, яке, на думку позивача, підлягає скасуванню, оскільки планова перевірка проведена із порушенням Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а акт, що був підставою для винесення оскаржуваного рішення, не може бути прийнятий як належний доказ. Крім того, зазначав, що податковий орган в порушення постанови КМУ № 502 від 21.05.2009 р., провів планову перевірку, а після закінчення перевірки, здійснив ще одну на проведення якої не був уповноважений.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги.
Відповідачем подано письмові заперечення проти прозову, відповідно до яких вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд у задоволенні позову відмовити, зазначаючи, що за результатами перевірки позивача проведеної працівниками ДПІ у м. Чернівці встановлено порушення вимог ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», за порушення яких ст. ст. 17 та 22 вказаного Закону передбачено застосування санкцій, тому до позивача правомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити та надав пояснення аналогічні викладеним у запереченнях проти позову.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 04.03.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на строк не більше ніж п'ять днів, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі встановив наступне.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) зареєстрована виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 06.11.2002 р., як суб'єкт підприємницької діяльності (а.с. 7).
Відповідно до плану перевірок на червень 2009 р., затвердженого начальником ДПІ у м. Чернівці та направлення від 26.06.2009 р. за № 000675 працівниками ДПІ у м. Чернівці проведено планову перевірку належного позивачеві павільйону, що розташований за адресою: м. Чернівці, вул. Александрі, 1, за результатами якої складено акт перевірки від 29.06.2009 р. (а.с. 8-9).
Вході перевірки встановлено, що при реалізації однієї пляшки пива «Славутич» ємкістю 1 л по ціні 6,25 грн. та однієї пачки цигарок «R1 слім» по ціні 7,00 грн. на загальну суму 13,25 грн. реєстратор розрахункових операцій не застосовано. Невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО склала 420,40 грн. (із врахуванням суми не проведеної по РРО).
30.06.2009 р. додатково надано КОРО № 2412008766-р/3 зареєстровану 09.01.2009 р., а фактично розпочато 04.01.2009 р.
За результатами перевірки зароблено висновок про порушення п. 1, 2, 13 ст. 3, ст. 8 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
На підставі висновків акта перевірки ДПІ у м. Чернівці прийнято рішення про застосування фінансових санкцій № 0082070234/0 від 13.07.2009 р., яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2442,00 грн. (а.с. 10).
Не погоджуючись з рішенням ДПІ у м. Чернівці позивач оскаржив його до суду.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначаються Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР (далі - Закон № 265- ВР).
Реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти (ст. 1 Закону № 265-ВР).
Згідно п. 1 та 2 ст. 3 цього Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Пункт 13 ст. 3 вищеназваного Закону встановлює, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
За порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:
- у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки(п. 1 ст. 17 Закону № 265 - ВР);
- двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій (п. 2 ст. 17 Закону № 265 -ВР);
Стаття 22 цього Закону передбачає, що у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
Як встановлено судом, при проведенні перевірки за додержанням позивачем порядку проведення розрахунків за товари (послуги) на місці проведення розрахунків перевіряючими виявлено 466,15 грн. при сумі коштів, вказаній у денному звіті РРО - 45,75 грн. Таким чином, під час перевірки виявлено невідповідність сум готівкових коштів в сумі 420,40 грн. Крім того, перевіркою виявлено не роздрукування розрахункового документу, що підтверджує виконання розрахункової операції на суму 13,25 грн., а також невикористання книги обліку розрахункових операцій при здійсненні розрахункових операцій з 04.01.2009 р. по 08.01.2009 р.
Представник позивача не спростовує виявлені перевіркою порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», проте вважає, що оскільки перевірка проведена з порушення Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (неповідомлення позивача про проведення планової перевірки не пізніше ніж за 10 днів), а тому акт перевірки отриманий з порушенням закону не може братися до уваги як доказ.
Суд не приймає до уваги доводи позивача та вважає їх необґрунтованими, виходячи з таких підстав.
Судовим розглядом встановлено, що працівниками ДПІ у м. Чернівці відповідно до плану перевірок на червень 2009 р. та направлення від 26.06.2009 р. за № 000675, керуючись п. 2 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» проведено планову перевірку належного позивачеві павільйону, що розташованого за адресою: м. Чернівці, вул. Александрі, 1 з питань додержання вимог Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові та позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку. З огляду на наведене, суд вважає, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом України.
При цьому, ч. 1 ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначає, що плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. Оскільки в даному випадку була проведена перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що не є перевіркою своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), то доводи позивача про порушення податковим органом порядку проведення перевірки не ґрунтується на приписах законодавства України.
За таких обставин, суд вважає, що позові вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судовим розглядом не встановлено порушення зазначених критеріїв відповідачем при винесенні оскаржуваного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, а тому вказане рішення не підлягає скасуванню.
Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як зазначено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В судовому засіданні з боку відповідача надано достатніх аргументів та доводів, які свідчать, що оскаржуване рішення прийняте в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В той же час позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити.
Стосовно доводів позивача про відсутність підстав у відповідача для проведення планової перевірки у зв'язку із запровадженням постановою КМУ від 21.05.2009 р. № 502 мораторію на проведення планових перевірок суб'єктів підприємницької діяльності, суд зазначає наступне.
Відповідно до абз. 2 п.п. 1.1. п. 1 постанови КМУ від 21.05.2009 р. № 502 «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року» установлено обмеження щодо проведення позапланових перевірок суб'єктів господарювання, крім перевірок, що проводяться за зверненнями фізичних і юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства або за поданням суб'єктом господарювання до відповідного органу письмової заяви про проведення перевірки за його бажанням.
Правові підстави і порядок проведення планових та позапланових перевірок, повноваження податкових органів на проведення таких перевірок, визначаються Законами України «Про державну податкову службу в Україні» та «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Частиною 4 ст. 9 КАС України встановлено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Враховуючи наведене суд вважає, що Закони України «Про державну податкову службу в Україні» та «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» мають вищу юридичну силу над постановою КМУ від 21.05.2009 р. № 502 «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року», а тому, в розглядуваному спорі, необхідно застосовувати норми вказаних законів.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України стягненню з позивача не підлягають.
У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 11, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 160 - 167 КАС України, суд,-
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Порядок та строки набрання постановою законної сили та оскарження.
Постанова відповідно до ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складання її в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлено та підписано судом 09.03.2010 р.
Суддя /підпис/ В.К. Левицький
Суддя В.К. Левицький