Іменем України
30 травня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1827/19
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Свергун І.О.,
за участі секретаря судового засідання - Карча В.М.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Глущенка О.С. (довіреність від 14.01.2019 № 505),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління ДФС у Луганській області, про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.04.2019 № 58859496,
24.04.2019 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області (далі - відповідач, Сєвєродонецький МВДВС ГТУЮ у Луганській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління ДФС у Луганській області (далі - третя особа, ГУ ДФС у Луганській області), в якому позивач просить суд: скасувати постанову від 12.04.2019 про відкриття виконавчого провадження № 58859496 як таку, що видана на підставі нечинного документу, який сформовано незаконно і який не підлягає примусовому виконанню.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 17.04.2019 позивачем отримано оскаржену постанову про відкриття виконавчого провадження від 12.04.2019 № 58859496. Позивач вважає вказану постанову незаконною та такою, яку слід скасувати, оскільки вона винесена на підставі вимоги від 21.11.2018 № Ф-889, яка не є чинним виконавчим документом, не набула чинності та наразі оскаржується в суді.
Вимогу від 21.11.2018 № Ф-889 позивачем отримано 17.12.2018 та було оскаржено до ДФС України, а разом з тим до ГУ ДФС у Луганській області позивачем направлено повідомлення - запит від 24.12.2018 про оскарження документу із назвою «вимога № Ф-889 від 21.11.2018» до ДФС України.
Рішенням ДФС України від 29.01.2019 № 4563/6/99-99-11-05-02-25 відмовлено позивачу у задоволенні скарги. Тому позивачем до ГУ ДФС у Луганській області направлено повідомлення від 06.02.2019 про оскарження документу із назвою «вимога № Ф-889 від 21.11.2018» до суду, а 15.04.2019, в межах передбаченого ч. 4 ст. 122 КАС України строку, до Луганського окружного адміністративного суду Осикою І.Г. подано позов про скасування вимоги № Ф-889 від 21.11.2018.
Позивач вважає, оскільки станом на теперішній час процедура оскарження вимоги № Ф-889 від 21.11.2018 не завершена і таке оскарження триває, тому така вимога не є узгодженою, не набула статусу чинного виконавчого документу та ГУ ДФС у Луганській області не мало законних підстав направляти її до підрозділу державної виконавчої служби, що є підставою для скасування постанови від 12.04.2019 ВП № 58859496.
Окрім того, позивач вважає, що оскільки він перебуває і здійснює свою діяльність на території м. Сєвєродонецьк та перебуває на обліку ГУ ДФС у Луганській на обліку в м. Сєвєродонецьк, який входить до Переліків населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, то є незаконним та протиправним і формування вимоги № Ф-889 від 21.11.2018 і застосування наслідків її несплати у вигляді направлення цієї вимоги до відповідача та відкриття виконавчого провадження на її підставі.
Також вважає, що оскаржену постанову ВП № 58859496 від 12.04.2019 винесено на підставі вимоги № Ф-889 від 21.11.2018, яка не відповідає приписам ч. 3 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» і є підробленою, оскільки скріплена печаткою, яка не містить Державного Герба України.
Ухвалою суду від 26.04.2019 позов було залишено без руху для усунення недоліків. У встановлений судом строк позивачем недоліки було усунуто.
Ухвалою суду від 20.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Головне управління ДФС у Луганській області та вирішено розглядати справу у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін, із врахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених статтею 287 КАС України.
22.05.2019 від відповідача надійшов відзив на позов (арк. спр. 38-39), в обґрунтування якого останній послався на таке. На виконанні у Сєвєродонецькому МВДВС ГТУЮ у Луганській області перебуває виконавче провадження ВП № 58859496, яке було відкрито 12.04.2019 на підставі вимоги про сплату боргу № Ф-889 від 21.11.2018 про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ГУ ДФС у Луганській області боргу в сумі 15819,54 грн.
Відповідач вважає, що було дотримано всіх вимог до виконавчого документу згідно ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», тому просив відмовити в задоволенні позову про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження у повному обсязі.
Позивач у судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі, надала суду пояснення, аналогічні викладеному в позові.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову з підстав, викладених у відзиві.
Представник третьої особи в судове засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неприбуття суду не повідомив.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов такого.
Судом встановлено, що ГУ ДФС у Луганській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.11.2018 № Ф-889, якою визначено, що станом на 31.10.2018 ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 26790,32 грн (арк. спр. 8).
Позивачем було оскаржено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.11.2018 № Ф-889 до ДФС України.
Рішенням ДФС України від 29.01.2019 № 4563/6/99-99-11-05-02-25 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.11.2018 № Ф-889 залишено без змін, а скаргу ФОП ОСОБА_1 від 24.12.2018 № б/н - без задоволення (арк. спр. 11).
Вказане рішення ДФС України позивач отримала 02.02.2019, що підтверджується скріншотом з сайту «ukrposhta.ua» (арк. спр. 56) та не заперечується позивачем.
06.02.2019 ОСОБА_1 надіслала на адресу ГУ ДФС у Луганській області повідомлення про оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21.11.2018 № Ф-889 в судовому порядку (арк. спр. 13).
10.04.2019 ГУ ДФС у Луганській області звернулося до Сєвєродонецького МВДВС ГТУЮ у Луганській області з заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21.11.2018 № Ф-889У (арк. спр. 40).
12.04.2019 державним виконавцем Сєвєродонецького МВДВС ГТУЮ у Луганській області Глущенком О.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 58859496 з виконання вимоги від 21.11.2018 № Ф-889У, виданої ГУ ДФС у Луганській області про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави недоїмки в сумі 15819,54 грн (арк. спр. 42).
Спірним питанням в даній справі є правомірність винесення державним виконавцем Сєвєродонецького МВДВС ГТУЮ у Луганській області постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.04.2019 № 58859496 на підставі вимоги від 21.11.2018 № Ф-889 ОСОБА_2 .
Вирішуючи спір по суті, суд керується таким.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положеннями частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.
У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
Згідно з частиною п'ятою статті 25 Закону № 2464-VI вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом, який, у разі його невиконання, неузгодження або неоскарження у судовому порядку орган доходів і зборів зобов'язаний законом надіслати до підрозділу державної виконавчої служби.
Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.
За правилами частини першої статті 4 Закону України № 1404-VІІІ у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов'язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов'язаний мати таку печатку (частина третя статті 4 Закону № 1404-VІІІ).
Згідно з пунктом 6 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:
- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);
- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (частина п'ята).
Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953, затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Інструкція № 449), пунктом 4 розділу VI якої визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
З вищевикладених правових норм слідує, що вимога про сплату боргу, яка є виконавчим документом згідно з частиною четвертою статті 25 Закону № 2464-VI, має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим частиною першою статті 4 Закону № 1404-VIII.
Разом з тим, абзацом першим частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI, який є спеціальним законом у відносинах, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску, визначено, що форма вимоги про сплату боргу встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога про сплату боргу першочергово має відповідати формі вимоги, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України та є додатком 7 до Інструкції № 449, а потім (субсидіарно) вимогам частини першої статті 4 Закону № 1404-VIII.
Вивченням форми вимоги про сплату боргу, яка є додатком 7 до Інструкції № 449 встановлено, що у вимозі має зазначатися, зокрема: найменування відповідного органу доходів і зборів, його місцезнаходження; дата та номер вимоги про сплату боргу; найменування юридичної особи, код за ЄДРПОУ юридичної особи та її місцезнаходження, рахунки в установах банків; розмір заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені; дата набрання чинності вимогою про сплату боргу; підпис, ініціали та прізвище керівника відповідного органу доходів і зборів; проставлення печатки відповідного органу доходів і зборів.
Посилання позивача на те, що вимога № Ф-889 від 21.11.2018 не відповідає приписам частини третьої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» і є підробленою, оскільки скріплена печаткою, яка не містить Державного Герба України, суд вважає безпідставними, оскільки вимога, яка наявна в матеріалах виконавчого провадження, відповідає формі, затвердженій додатком № 7 до Інструкції № 449, та, зокрема, підписана уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплена печаткою із зображенням Державного Герба України (арк. спр. 45).
Щодо посилання позивача на те, що станом на теперішній час процедура оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21.11.2018 № Ф-889 не завершена, вимога не є узгодженою, не набула статусу чинного виконавчого документу, та ГУ ДФС у Луганській області не мало законних підстав направляти її до підрозділу державної виконавчої служби, що є підставою для скасування постанови від 12.04.2019 ВП № 58859496, суд зазначає таке.
Як установлено судом, рішенням ДФС України від 29.01.2019 № 4563/6/99-99-11-05-02-25 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.11.2018 № Ф-889 залишено без змін, а скаргу ФОП ОСОБА_1 від 24.12.2018 № б/н - без задоволення (арк. спр. 11).
Відповідно до положень абзацу дев'ятого, десятого частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI у разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 № 1124, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03.02.2016 за № 178/28308, затверджено Порядок розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу (далі - Порядок № 1124).
Згідно з пунктом 1 Розділу VI «Прикінцеві положення» Порядку № 1124 процедура оскарження відповідно до цього Порядку закінчується:
останнім днем строку, передбаченого пунктом 3 розділу II та пунктом 1 розділу IІІ цього Порядку для подання скарги про перегляд рішення (вимоги) контролюючого органу, у разі, якщо така скарга не була подана в зазначений строк;
днем отримання скаржником рішення контролюючого органу про повне задоволення скарги;
днем отримання контролюючим органом повернутого першого примірника рішення як такого, що не знайшло адресата, або за закінченням строку зберігання.
Згідно з пунктом 2 цього Розділу платник єдиного внеску зобов'язаний самостійно сплатити узгоджену суму недоїмки (суми пені, штрафів) протягом десяти календарних днів після отримання рішення за результатом розгляду скарги.
Пунктом 5 Розділу VI Інструкції № 449 передбачено, що у разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).
Орган доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності), зокрема, надсилає її в порядку, встановленому законом, до органу державної виконавчої служби (до початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів).
З системного аналізу вищенаведених норм слідує, що вимога про сплату боргу (недоїмки) в разі залишення скарги без задоволення за наслідками оскарження в адміністративному порядку набуває статусу узгодженої в день отримання платником такого рішення органу доходів і зборів, та у платника виникає обов'язок протягом десяти днів сплатити суму боргу. Несплата у вказаний строк суми боргу зумовлює обов'язок контролюючого органу звернутися до органу державної виконавчої служби щодо примусового виконання.
Отже, на підставі викладеного суд робить висновок, що вимога від 21.11.2018 № Ф-889У набула статусу узгодженої 02.02.2019, тобто, в день отримання позивачем рішення ДФС України від 29.01.2019 № 4563/6/99-99-11-05-02-25.
На виконання вказаних положень Закону № 2464-VI ГУ ДФС у Луганській області 10.04.2019 звернулося до Сєвєродонецького МВДВС ГТУЮ у Луганській області з заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21.11.2018 № Ф-889У (арк. спр. 40).
Постанову про відкриття виконавчого провадження № 58859496 з виконання вимоги від 21.11.2018 № Ф-889У, виданої ГУ ДФС у Луганській області про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави недоїмки в сумі 15819,54 грн державним виконавцем Сєвєродонецького МВДВС ГТУЮ у Луганській області Глущенком О.С. винесено 12.04.2019 (арк. спр. 42).
До суду з позовом про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21.11.2018 № Ф-889 ОСОБА_1 звернулася 15.04.2019 (арк. спр. 14-16).
При цьому провадження у справі № 360/1663/19 за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21.11.2018 № Ф-889 відкрито ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 08.05.2019 (арк. спр. 46-47).
Таким чином, судом установлено, що на момент винесення відповідачем оскарженої постанови про відкриття виконавчого провадження № 58859496 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.11.2018 № Ф-889 в судовому порядку ОСОБА_1 . оскаржено не було, та вона набула статусу узгодженої 02.02.2019.
Зазначення у самій вимозі про сплату боргу (недоїмки) дати набрання чинності 27.12.2018 не тягне такого наслідку, як скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.04.2019, оскільки, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на час винесення державним виконавцем зазначеної постанови вимога про сплату боргу (недоїмки) від 21.11.2018 № Ф-889 набула статусу узгодженої та набрала чинності.
Суд також вважає хибними доводи позивача про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) не набрала чинності, оскільки Кодексом адміністративного судочинства України встановлено тримісячний строк для її оскарження в судовому порядку, що позивачем і було зроблено.
Як уже зазначено судом, обов'язок звернення вимоги про сплату боргу (недоїмки) до стягнення в примусовому порядку шляхом направлення до органу державної виконавчої служби виникає у контролюючого органу після спливу десятиденного строку після узгодження такої вимоги. При цьому визначене КАС України право особи на оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, зокрема, й вимоги про сплату боргу (недоїмки) в судовому порядку не змінює строку та порядку набрання такою вимогою чинності та не нівелює обов'язку контролюючого органу на звернення вимоги до примусового виконання в порядку, визначеному законом.
Щодо посилання позивача на незаконність та протиправність формування вимоги від 21.11.2018 № Ф-889 Головним управлінням ДФС у Луганській області, суд зауважує, що предметом розгляду даної справи є перевірка правомірності винесення державним виконавцем Сєвєродонецького МВДВС ГТУЮ у Луганській області постанови про відкриття виконавчого провадження № 58859496.
Перевірка правомірності винесення ГУ ДФС у Луганській області вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21.11.2018 № Ф-889 не є предметом розгляду даної справи, а тому суд позбавлений можливості перевіряти правомірність підстав нарахування ГУ ДФС у Луганській області сум недоїмки за вказаною вимогою.
З огляду на наведене оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження прийнята відповідачем у відповідності з вимогами діючого законодавства.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Позивачем суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, зважаючи на все вищевикладене, суд дійшов висновку, що постанова державного виконавця Сєвєродонецького МВДВС ГТУЮ у Луганській області про відкриття виконавчого провадження від 12.04.2019 ВП № 58859496 відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, підстави для визнання її протиправною та скасування відсутні.
На підставі викладеного у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати, понесені позивачем, у зв'язку з відмовою в задоволенні позову йому не відшкодовуються.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 242-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління ДФС у Луганській області, про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.04.2019 № 58859496 відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя І.О. Свергун