справа № 278/653/19
29 травня 2019 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Грубіяна Є.О. за участю секретаря Журиної А.В., розглянув цивільну справу за заявою представника позивача ТОВ "ВЕЛЛФІН" - Кривошей Ганни Віталіївни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -
Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом, яким просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, оскільки остання у добровільному порядку не виконує взяті на себе зобов'язання.
Враховуючи положення ст. 274 ЦПК України розгляд справи проводився в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності заперечень учасників справи щодо цього.
Судовий розгляд цієї справи здійснено на підставі наявних у суду матеріалів. Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійнювалось, що відповідає правилам, встановленим реченням другим ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Відповідач відзиву на позов не подала, свого ставлення до позовної заяви не висловила.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідно ним правовідносини.
9.02.2016 року між ТОВ "ВЕЛЛФІН" та ОСОБА_1 укладено договір позики №10623 в електронній формі. За умовами п. 1.1. вказаного договору позивач надав відповідачу грошові кошти в сумі 1 600, 00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язався повернути позику та сплатити відсотки за користування позикою. Відповідно до п. 1.3. договору позика надавалась на 30 днів. Згідно п. 1.5. договору позики нарахування відсотків за користування позикою проводиться у відповідності до наступних умов:
- 1,9 відсотка від суми позики, але не менше ніж 50 гривень за перший день користування позикою;
- 1,9 відсотка від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики;
- 3,8 відсотка від суми позики, що не була повернута своєчасно, за кожен день користування позикою понад строк зазначений в п. 1.2. договору, у разі невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.
Відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання по поверненню отриманого кредиту, в зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 28.02.2019 року склала 68 530, 00 гривень.
За розрахунком, наданим банком, така заборгованість складається з: 1 600, 00 - заборгованість за основним боргом; 66 930, 00 гривень - заборгованість за відсотками, а всього - 68 530, 00 гривень.
Зазначені правовідносини врегульовані та відповідають наступним нормам матеріального права.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. ч. 1 - 3 ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження укладення між позивачем та відповідачкою договору позики, позивачем було надано суду договір позики №10623 від 9.02.2016 року, сторонами якого визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛФІН" (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник).
Відповідно до пунктів 1.1., 1.2., 1.3. та 1.4. вказаного Договору позики, копію якого надано до суду позивачем, позикодавець зобов'язується надати позичальнику на умовах, що передбачені даним договором, грошові кошти в позику в сумі 1 600 гривень 00 копійок на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою зазначені у пункті 1.5 цього Договору. Строк дії договору становить 6 (шість) днів, але в будь-якому разі цей Договір діє до повного виконання Позичальником своїх зобов'язань за цим Договором. Позика надається строком на 30 (тридцять) днів. Дата перерахування суми позики на банківський рахунок вказаний позичальником, за домовленістю сторін вважається датою укладання договору позики між позичальником і позикодавцем.
Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. Розділу 4 Правил надання грошових коштів у вигляді позики Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛФІН", заявник, що має намір отримати позику, проходить реєстрацію в Особистому кабінеті на сайті товариства. Заявник для оформлення позики здійснює оформлення заявки на сайті товариства шляхом заповнення всіх полів заявки, що відмічені як обов'язкові для заповнення.
Згідно п. 5.1. Розділу 5 вказаних Правил, рішення про погодження чи відмову в наданні позики приймається товариством на підставі наданої заявником в електронній формі заявки на отримання позики та будь-якої додаткової інформації, наданої заявником.
У відповідності до пункту 6.3. цих Правил у разі прийняття позитивного рішення товариство інформує заявника шляхом відправлення СМС-повідомлення на телефонний номер зазначений в заявці, розміщенням інформації щодо прийнятого рішення в особистому кабінеті та шляхом надсилання електронного повідомлення на електронну адресу, зазначену в заяві. Електронне повідомлення про прийняття позитивного рішення в наданні позики містить гіперактивне посилання. Здійснюючи перехід по гіперактивному посиланню заявник отримує електронну копію договору позики.
Статтею 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно положень ст. 1047 ч.1 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до положень ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
При цьому, відповідно до норм ст.ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законами України Про електронну комерцію та Про електронний цифровий підпис.
Статтею 1 ЗУ "Про електронний цифровий підпис" (що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону, електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час еревірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі (ст.4 ЗУ "Про електронний цифровий підпис").
Згідно ст. 6 вищевказаного Закону сертифікат ключа містить такі обовязкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обовязкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.
Відповідно до ст. 3 ч. 2 ЗУ "Про електронну комерцію", електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із ст. 11 ч. 3 вищевказаного Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 ч.6 ЗУ "Про електронну комерцію").
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Також ст. 3 ч. 1 ЗУ "Про електронну комерцію" визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Разом із тим, надана позивачем копія договору позики №10623 від 9.02.2016 року укладеного між ТОВ "ВЕЛЛФІН" та ОСОБА_2 в розділі 8 "Реквізити та підписи сторін" містить лише зазначення інформації про позикодавця та прізвище, ім'я та по батькові відповідачки, а також надрукований запис "електронний підпис".
Крім цього, в розділі 8 вказаного договору "Реквізити та підписи сторін" місцем реєстрації відповідача зазначено " АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 в Житомирській області АДРЕСА_4 "Левків" відсутнє.
В той же час, подана до суду у якості доказу копія договору не може вважатися належним та достовірним доказом, оскільки не підтверджує факт підписання договору позики відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора або ж за допомогою електронного цифрового підпису, який би відповідав вимогам спеціального Закону.
З огляду на викладене, надана позивачем паперова копія договору позики №10623 від 9.02.2016 року не відповідає вимогам ст.ст. 79, 80 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), щодо достовірності та достатності доказів, та не може бути доказом факту укладення договору.
При цьому, інших, зокрема письмових або електронних доказів, які б відповідали вимогам процесуального законодавства щодо належності, допустимості або достатності доказів, суду не надано.
На підтвердження факту перерахування відповідачці грошових коштів за договором, позивачем надано письмове повідомлення ТОВ "Платежі Онлайн", а також копію договору доручення №ФБ 211/11 від 18.11.2015 року.
Згідно із вказаним письмовим повідомленням, ТОВ "Платежі Онлайн" 9.02.2016 року було здійснено перерахуванням коштів в розмірі 1 600,00 грн. на користь ОСОБА_2 на її картковий рахунок (повний номер картки не вказано).
Разом із тим, відповідно до пункту 1.3. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2014 року №22, встановлено, що вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та обов'язкові для виконання ними.
Відповідно до пункту 1.13 вказаної Інструкції, під час здійснення розрахунків можуть застосовуватись розрахункові документи на паперових носіях та в електронному вигляді. Ця Інструкція встановлює правила використання під час здійснення розрахункових операцій таких видів платіжних інструментів: меморіального ордера; платіжного доручення; платіжної вимоги-доручення; платіжної вимоги; розрахункового чека; інкасового доручення (розпорядження).
Згідно із пунктом 2.14 Інструкції банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов'язково заповнює реквізити "Дата надходження" і "Дата виконання", а банк стягувача - "Дата надходження в банк стягувача" (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп "Вечірня".
Таким чином, належним та достовірним доказом проведення безготівкового розрахунку є відповідний платіжний документ, передбачений положеннями Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні у національній валюті, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2014 року №22 заповнений відповідно до вимог цього нормативного документу, та який містить відповідні відмітки про виконання цього платіжного документа банком платника.
Положеннями ст. 1046 ч. 2 ЦК України встановлено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Разом із тим, належних та достовірних доказів перерахування позивачем грошових коштів на користь відповідачки суду не надано.
Відповідно до положень ст. 177 ч. 5 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. ч. 6, 7 ст. 81 ЦПК України).
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛФІН" до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики слід відмовити за його недоведеністю.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат по справі, суд приходить до висновку про їх покладення на сторони в понесених ними розмірах, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 205, 207, 1046, 1047 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 4, 6 ЗУ "Про електроний цифровий підпис", ст.ст. 3, 11, 12 ЗУ "Про електронну комерцію", Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2014 року №22, ст.ст. 2, 10, 76-81, 89, 141, 177, 209-211, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову представника ТОВ "ВЕЛЛФІН" Кривошей Ганни Віталіївни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - відмовити повністю за недоведеністю позовних вимог.
Повне рішення складено 29 травня 2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Є.О. Грубіян