30 травня 2019 року № 320/684/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій,
І. Зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, у якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 №Ф-855-25;
- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 25.10.2018 №0084985106.
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позивач зазначає, що є платником єдиного податку та пенсіонером за вислугу років, у зв'язку з чим звільнений від сплати єдиного внеску за себе на підставі положень частини 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач заперечує проти задоволення адміністративного позову.
Окремо зазначає, що оскільки пенсію позивачеві призначено за вислугу років, він не є особою, на яку поширюються визначені у частині 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» пільги щодо сплати ЄСВ.
Позивачем надана відповідь на відзив, у якому позивач посилаючись на рішення Верховного Суду від 20.03.2018 №805/2195/17а зазначив, що право на пенсію за віком особа набуває не лише після досягнення загального визначеного пенсійного віку, встановленого спеціальним законом, а і у разі дострокового виходу на пенсію за певних обставин. З огляду на викладене, вважає що оскаржувана вимога повинна бути скасована у повному обсязі.
ІІІ. Процесуальні дії суду у справі
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду 15.02.2019 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №320/684/19.
У зв'язку із тимчасовим відстороненням головуючого судді у справі від здійснення правосуддя, розпорядженням керівника апарату Київського окружного адміністративного суду від 28.03.2019 призначений повторний автоматизований розподіл справи.
За результатами повторного автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Леонтовичу А.М.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.04.2019 справу прийнято до провадження судді Леонтовича А.М., вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Із заявою про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи до суду не звертались.
Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що підтверджується довідкою Переяслав-Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 19.12.2018 №9666/02 (а.с.21).
09 лютого 2005 року ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЄ №996982 (а.с. 10).
У зв'язку із наявністю заборгованості у позивача зі сплати єдиного внеску в розмірі 15819,54 грн., 08.11.2018 Головним управлінням ДФС у Київській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-131821-53 (а.с.20).
Як вбачається з письмових пояснень відповідача, заборгованість з ЄСВ виникла унаслідок його не сплати у 2017 році та за перші три квартали 2018 року.
25 жовтня 2018 року Рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за №0084985106 ОСОБА_1 нараховано зобов'язань на суму 2325,29 грн. та пені на суму 4973,77 грн. (а.с.19).
Вважаючи, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 №Ф-855-25 винесена з порушенням норм податкового законодавства, позивачем подано скаргу до ДФС України (а.с.12-14).
Рішенням про результати розгляду скарги від 24.01.2019 №3651/6/99-99-11-05-02-85 ДФС України залишила без змін вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 №Ф-855-25, а скаргу без задоволення з тих підстав, що до осіб, які звільняються від сплати єдиного внеску не входять пенсіонери, які отримують пенсію за вислугу років та не досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.16-18).
Не погоджуючись з вказаною вимогою, рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені, позивач звернувся до суду.
V. Норми права, які застосував суд
Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначаються Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Закон №1058-ІV).
Як встановлено статтею 1 вказаного Закону пенсіонером є особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
За визначенням цієї ж статті пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно положень частини першої статті 9 Закону №1058-ІV за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Законом України «Про пенсійне забезпечення» також визначені види пенсій, серед яких є і державна пенсія за віком.
Право чоловіків на пенсію за віком, що передбачене частиною першою статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XI від 05.11.1991 та частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 пов'язується, зокрема, з досягненням 60 років.
Згідно статті 15 України «Про пенсійне забезпечення» умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
За правилами частини першої статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII (Закон №796-XII) особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 14 Закону №796-XII для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.
Частиною першою статті 55 Закону №796-XII передбачено, що зазначеним особам, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (Закон №2464-VI).
Стаття 1 цього Закону визначає єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
За приписами частини четвертої статті 4 Закону №2464-VI особи, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Призначення, механізм виплати та перерахунку пенсій в Україні регламентуються положеннями Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) та «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ).
Умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських та членів їхніх сімей встановлюються Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону № 1788-ХІІ чоловіки мають право на пенсію за віком після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Отже, право чоловіків на пенсію за віком, що передбачене законодавством, пов'язується, зокрема, з досягненням 60 років.
Крім того, Законом № 2262-XII встановлено такі види пенсій: за вислугу років, по інвалідності, в разі втрати годувальника.
Згідно з статтею 1 Закону № 2262-XII особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Відповідно до пункту «б» статті 12 цього Закону право на пенсію за вислугу років мають особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, звільнені зі служби за вислугу років, за віком, за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів або організаційними заходами і які на день звільнення досягли 45-річного віку, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.
Окрім того, згідно зі статтею 7 Закону № 2262-ХІІ, військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі, якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначається одна пенсія за її вибором.
VI. Оцінка суду
Аналіз викладених положень законодавства свідчить, що фізичні особи-підприємці, яким призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII і які не досягли пенсійного віку, не звільняються від сплати за себе єдиного внеску на підставі частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VІ, оскільки від сплати за себе єдиного внеску звільняються лише ті фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування і є пенсіонерами за віком.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 826/28012/15 та постанові від 11.12.2018 у справі № 822/621/16.
Судом встановлено, позивач є пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Доказів, що свідчили б про зміну виду пенсії, а також звільнення його за віком зі служби з органів внутрішніх справ, позивачем не надано.
Системний аналіз вказаних норм та наявних у матеріалах справи доказів свідчить, що оскільки позивач отримує пенсію саме за вислугу років та не досяг 60 річного віку, суд дійшов висновку, що він не звільнений від сплати єдиного соціального внеску.
Наведеним спростовуються доводи позивача, що він як пенсіонер, який отримує пенсію за вислугу років звільняється від сплати єдиного внеску.
Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 20.03.2018 №805/2195/14-а суд відхиляє, оскільки фактичні обставини у даній справі та у справі № 805/2195/14-а не є аналогічними. Так, Верховним Судом у справі № 805/2195/14-а надана оцінка звільнення від сплати єдиного внеску особи, якій пенсія призначена за віком відповідно до статті 13 Закону «Про пенсійне забезпечення» №1788 від 05.11.1991.
Відтак, в контексті наведених вище норм, відсутні правові підстави вважати, що спірна вимога є протиправною, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог.
VII. Висновок суду
Звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску можливе при наявності двох умов: по-перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Натомість, зазначені умови не поширюються на фізичних осіб-підприємців, які отримують пенсію за вислугу років, що свідчить, що зазначені особи не звільняються від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Беручи до уваги, що ОСОБА_1 отримує пенсію саме за вислугу років та не досяг 60 річного віку, на нього не поширюються передбачені ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на державне соціальне страхування» пільги щодо сплати єдиного внеску.
Отже, що приймаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 № Ф-855-25 контролюючий орган діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством України, а тому відсутні підстави для визнання оскаржуваної вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій протиправними.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
VIІI. Розподіл судових витрат
З огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Доказів понесення позивачем інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.
Дата складення повного рішення суду 30.05.2019.
Суддя Леонтович А.М.