02.03.2010
25 лютого 2010 р. м. Чернівці Справа №2а-897/10/2470
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді -Ватаманюка Р.В.;
секретаря судового засідання -Закієвої А.В.;
за участю:
представника позивача -Чабан А.В. (довіреність від 19.11.09р.);
представника відповідача -Кирстюка Д.І. (довіреність від 21.01.10р.);
третьої особи -ОСОБА_3 (посвідчення від 14.04.2006р. №12);
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-Інвестиційний банк» до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції, треті особи на стороні відповідача без самостійних вимог ПАТ ЧФ «Приватбанк», Департамент економіки Чернівецької міської ради, ОСОБА_3 про визнання незаконними дій, -
В поданому до суду адміністративному позові публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-Інвестиційний банк" просило суд визнати неправомірними дії начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції, щодо відмови скасувати постанову про арешт та виключення з акту опису й арешту майна щодо квартири АДРЕСА_1, яка перебуває в іпотеці Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії “Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Чернівці” згідно Іпотечного договору, що посвідчений 25 травня 2005 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Балан Р.Б., зареєстрований в реєстрі за № 4598 та Договору іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що посвідчений 08 травня 2007 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Балан Р.Б., зареєстрований в реєстрі за № 4114; скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20.07.2009 року в частині квартири, що перебуває в іпотеці позивача та виключити з акту опису та арешту майна від 28.07.2009 року нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1.
В обґрунтування своєї позовної вимоги позивач зазначив що при вчиненні спірних дій та прийняті рішення відповідачем порушено Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про іпотеку», п. 5.3.9. Інструкції про проведення виконавчих дій і безпідставно наклав арешт на вказану квартиру, на користь інших кредиторів, що не являються іпотекодержателями.
Відповідач не погоджуючись з заявленим позовом 22.02.2010 року подав суду заперечення. Вважає, що при вчиненні спірних дій та прийнятті рішення про арешт та опис квартири посадова особа діяла у відповідності до вимог закону.
В судовому засіданні представник позивача позивні вимоги підтримав посилаючись на обставини викладені в позові.
Представник відповідача позов не визнав посилаючись на обставини викладені в запереченні.
Представник Департаменту економіки Чернівецької міської ради надав суду клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги не визнав.
Представник ПАТ ЧФ «ПриватБанк» надав суду клопотання про слухання справи без його участі.
Судом дослідженні докази надані сторонами.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази та перевіривши матеріали адміністративної справи суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю виходячи з наступного.
Судом встановлені такі обставини.
На виконанні у Шевченківському відділі державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції перебувають виконавчі документи про стягнення з ОСОБА_3 18 778,12 грн. боргу на користь Департаменту економіки Чернівецької міської ради та 42 433,77 грн. боргу на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк»по яких відкрито виконавчі провадження, про що винесено відповідні постанови.
Листом від 10.12.2009 року № 10120/05-26/Т Шевченківський ВДВС Чернівецького МУЮ повідомив що у відділі ДВС перебуває на виконанні наказ Господарського суду Чернівецької області № 4/280 від 17.11.2008 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь Департаменту економіки Чернівецької міської ради боргу у сумі 18778,12 гривень та виконавчий лист Шевченківського суду № 2-804 від 26.03.2009 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь Приватбанку боргу у сумі 42433,77 гривень. (а.с. 19)
Вищезазначеним листом, також доведено до відома позивача, що 20.07.2009 року державним виконавцем, Кирстюком Д.І., винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а 28.07.2009 року державним виконавцем описано квартиру ОСОБА_3 згідно акту опису та арешту майна. Згідно вищенаведених документів описано та арештовано майно, а саме: квартира АДРЕСА_1.
Відповідач в цьому ж листі зазначає той факт, що 17.12.2009 року боржником - ОСОБА_3 надіслано Договір про іпотечний кредит № 1097 від 25.05.2005 року де зазначено, що квартира АДРЕСА_1 перебуває в іпотеці Промінвестбанку та на підставі п. 7 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження»пропонує звернутися до суду про виключення майна з акту опису й арешту майна. (а.с. 8-12)
На момент оформлення Іпотечного договору між позивачем та ОСОБА_3 будь-які обтяження, щодо Предмету іпотеки були відсутні. Після укладання Іпотечного договору, що посвідчений 25 травня 2005 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Балан Р.Б., зареєстрований в реєстрі за № 4598, були зареєстровані обтяження в реєстрі іпотек - Витяг про реєстрацію в Державному реєстрі іпотек від 26.05.2005 року № 3552513 та в реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна - Витяг про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 25.05.2005 року №3540206. Також після укладання Договору іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що посвідчений 08 травня 2007 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Балан Р.Б., зареєстрований в реєстрі за № 41 14. були зареєстровані обтяження в реєстрі іпотек-Витяг про реєстрацію в Державному реєстрі іпотек від 08.05.2007 року № 12426622 та в реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна - Витяг про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 08.05.2007 року № 12426468.
Під час дії вище зазначених Іпотечних договорів Позивач не надавав будь-якої згоди, як іпотекодержатель, на обтяження Предмету іпотеки правами третіх осіб крім передачі в наступну іпотеку Промінвестбанку.
Загальна заборгованість ОСОБА_3 перед позивачем, що забезпечена Предметом іпотеки згідно діючих Договорів іпотеки складає 60 000,00 (шістдесят тисяч) дол. США.
До вказаних правовідносин слід застосувати такі положення Закону.
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено);добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про виконавче провадження»заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на майно боржника.
Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник, при цьому боржником є фізична або юридична особа, яка зобов'язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов'язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.
Позивач не є стороною зазначених виконавчих проваджень, тому правомірно звернувся з позовом до адміністративного суду.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом, має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством.
Порядок звернення стягнення на грошові кошти та інше майно боржника визначено у статті 50 вказаного Закону, зокрема, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.
Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:- винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження;- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; - винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; - проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
При цьому, відповідно до статті 59 вказаного Закону, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту. Майно боржника може бути звільнено з-під арешту за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому підпорядкований державний виконавець, якщо під час розгляду відповідної скарги боржника виявлено порушення встановленого цим Законом порядку накладення арешту.
Згідно ст. 12 Закону України «Про іпотеку» правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.
Тому виходячи з вищенаведеного виключний пріоритет права на задоволення забезпечених іпотекою вимог належить позивачу, оскільки дотримані всі норми чинного законодавства відносно державної реєстрації іпотеки, а вимоги інших кредиторів стосовно предмету іпотеки є безпідставними.
Відповідно до п. 5.3.9. Інструкції про проведення виконавчих державний виконавець при виявлені нерухомого майна не перевірив Інформацію щодо заборони відчуження нерухомого майна, яку можна отримати в Єдиному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна, держателем якого є Міністерство юстиції України. Тобто при вчиненні спірних дій та прийняті рішення не врахував всі обставини, які мають значення. В подальшому це призвело до порушення прав та інтересів позивача, як іпотекодержателя.
Згідно ст. 3 Закону України «Про іпотеку»у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель (позивач) має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.
У відповідності до ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження»для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.
З вищенаведеного вбачається, що існує чіткий перелік підстав коли на заставлене майно боржника може бути звернено стягнення особою, яка не являться іпотекодержателем, так як вимоги ПриватБанку та Департаменту економіки Чернівецької міської ради виникли після укладення Договорів іпотеки та вартість квартири на даний час не перевищує розмір вимог позивача.
Отже, згідно ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження»у відповідача відсутні підстави для накладення арешту та опису квартири на користь інших кредиторів, що не являються іпотекодержателями.
Таким чином суд вважає що відповідачем порушено законний інтерес позивача на недопущення втручання у його діяльність державних органів та його посадових осіб, діями які суперечать чинному законодавству та не відповідають вимогам статті 19 Конституції України, оскільки дії державного виконавця не відповідають меті виконавчого провадження.
При цьому суд зазначає, що право вибору способу захисту права та вільного їм розпорядження закріплено у статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.
Згідно із статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Такий спосіб захисту визначений п. 1 ч. 3 ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України.
Тому суд вважає, що у розглянутих правовідносинах, скасування акту опису й арешту забезпечує повний захист інтересів позивача та відновлення його порушених прав.
Виходячи з наведеного суд вважає, що відповідач при прийнятті спірного рішення діяв в супереч вимог ст. 19 Конституції України, та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема спірне рішення прийняте в супереч повноважень та у спосіб, що не передбачений Конституцією та законами України; не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Тому вказані рішення як протипрані підлягають скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.
У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належним чином правомірність прийнятого ним рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Тому слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати -судовий збір в сумі 3.40 грн. з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд-
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції, щодо відмови скасувати постанову про арешт та виключення з акту опису й арешту майна щодо квартири АДРЕСА_1, яка перебуває в іпотеці Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” в особі філії “Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Чернівці” згідно Іпотечного договору, що посвідчений 25 травня 2005 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Балан Р.Б., зареєстрований в реєстрі за № 4598 та Договору іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що посвідчений 08 травня 2007 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Балан Р.Б., зареєстрований в реєстрі за № 4114.
3. Скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20.07.2009 року в частині квартири, що перебуває в іпотеці публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-Інвестиційний банк»та виключити з акту опису та арешту майна від 28.07.2009 року нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1.
4. Стягнути з Державного бюджету на користь публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-Інвестиційний банк" судові витрати у розмірі 3.40 грн.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанову складено в повному обсязі 2 березня 2010 року.
Суддя Р.В. Ватаманюк