24 лютого 2010 р. м. Чернівці Справа № 2а-570/10/2470
13:44
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Левицького В.К.,
при секретарі судового засідання Маркуц Х.М..
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, за довіреністю;
відповідача - Матицин І.Д., за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_3 до Сокирянської об"єднаної державної податкової інспекції Чернівецької області про визнання перевірки недійсною та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,-
Підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративними позовами до Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції Чернівецької області (далі - відповідач) про визнання перевірки від 14.03.2009 р. недійсною та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.03.2009 р. № 0001002304/0 на суму 14543,25 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що працівниками ДПА Чернівецької області було проведено перевірку належного позивачу магазину, що розташований за адресою: Чернівецька область, Сокирянський район, м. Новодністровськ, мікрорайон «Сонячний», 18, за результатами якої складено акт перевірки від 14.13.2009 р. без номера. На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем винесене оскаржуване рішення, яке, на думку позивача, підлягає скасуванню, в частині нарахованих штрафних (фінансових) санкцій на суму 7235,25 грн., оскільки суперечать ч. 4 ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та Конституції України.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги.
Відповідачем подано письмові заперечення проти прозову, відповідно до яких вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд у задоволенні позову відмовити, зазначаючи, що за результатами перевірки проведеної працівниками ДПА в Чернівецькій області встановлено порушення ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме, не забезпечено відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів зазначеній в денному звіті реєстратора розрахункових операцій Х - звітів в сумі 1447,05 грн., що є порушенням ст. ст. 17, 22 вказаного Закону, тому до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити та надав пояснення аналогічні викладеним у запереченнях проти позову.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 24.02.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на строк не більше ніж п'ять днів, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі встановив наступне.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) зареєстрований виконавчим комітетом Новодністровської міської ради Чернівецької області 28.07.2009 р. як суб'єкт підприємницької діяльності (а.с. 31-32).
Відповідно до плану перевірок на березень 2009 р., затвердженого виконуючим обов'язки голови ДПА Чернівецької області та направлень від 12.03.2009 р. за № 489 та № 490 працівниками ДПА Чернівецької області проведено перевірку належного позивачеві магазину «Люкс», що розташований за адресою: Чернівецька область, Сокирянський район, м. Новодністровськ, мікрорайон «Сонячний», 18, за результатами якої складено акт перевірки від 14.03.2009 р. без номера (а.с. 37 - 38, 39).
Вході перевірки встановлено, що на момент перевірки магазин працював, споживачі обслуговувались. Однак позивачем не забезпечено відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків суми коштів зазначеній в денному звіті реєстратора розрахункових операцій в сумі 1447,05 грн., а також не забезпечено друк щоденного фіскального звітного чеку реєстратора розрахункових операцій Z -звіту 09.03.20089 р., чим порушив вимоги п. 9, 10, 13, ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
На підставі висновків акта перевірки Сокирянською об'єднаною ДПІ Чернівецької області прийнято рішення від 23.03.2009 р. № 0001002304/0 про застосування штрафних (фінансових) санкції в сумі 14545,25 грн. (а.с. 8).
Не погоджуючись з рішенням Сокирянською об'єднаною ДПІ Чернівецької області позивач звернувся в адміністративному порядку до ДПА в Чернівецькій області із первинною скаргою.
За результатами розгляду даної скарги ДПА в Чернівецькій області прийнято рішення від 03.06.2009 р. № 3709/10/25-009, яким частково скасовано суму застосованих санкцій у розмірі 7310,00 грн., а в іншій частині - залишено без змін. Тобто, після розгляду справи в адміністративному порядку сума застосованої штрафної (фінансової) санкції складала 7235,25 грн.
Позивач з прийнятим рішенням, в частині залишення штрафної (фінансової) санкції в сумі 7235,25 грн. без змін, не погодився, у зв'язку з чим оскаржив його до суду.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначаються Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР (далі - Закон № 265- ВР).
Реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти (ст. 1 Закону № 265-ВР).
Згідно п. 1 ст. 3 цього Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.
Відповідно до абз. 2 ст. 2 Закону № 265 - ВР реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.
Пункт 13 ст. 3 вищеназваного Закону встановлює, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Стаття 22 цього Закону передбачає, що у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
Як встановлено судом, при проведенні перевірки за додержанням позивачем порядку проведення розрахунків за товари (послуги) на місці проведення розрахунків перевіряючими виявлено 1447,05 грн. при сумі коштів, вказаній у денному звіті РРО - 64,75 грн., що підтверджується актом зняття залишків готівки на місці проведення розрахунків та денним Х- звітом (а.с. 43).
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Представник позивача не спростовує той факт, що в магазині знаходилось 1447,05 грн. Проте, вказує, що вказана сума коштів знаходилась в шухлядах різних відділів. За твердженням позивача, наявна на місці проведення розрахунків готівка, складає суму виручки від реалізації підприємця ОСОБА_3 разом із сумою виручки підприємця ОСОБА_4 Разом з тим, вказане твердження позивач не довів належними та допустимими доказами по справі. Вимоги ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі в частині надання додаткових доказів, а також забезпечення явки свідків в судове засідання ОСОБА_4 та ОСОБА_6 позивачем не виконано.
Суд не приймає до уваги доводи позивача та вважає їх необґрунтованими, виходячи з таких підстав.
Відповідно до п. ст. 2 Закону № 265 місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
Як зазначалось вище, норми п. 13 ст. 3 Закону № 265-ВР покладають на суб'єкта господарювання обов'язок забезпечити відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки така сума має відповідати загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Згідно наведеного у ст. 2 Законі № 265-ВР визначення денний звіт - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням.
Таким чином, у денному звіті відображається повна інформація про денні підсумки розрахункових операцій. При цьому, сума коштів, зазначена у денному звіті РРО має відповідати сумі готівкових коштів на місці проведення розрахунків.
З аналізу наведених положень вбачається, що сума коштів з початку робочого дня яка зазначена у денному звіті реєстратора має відповідати сумі коштів, що знаходиться в місці розрахунків.
Як свідчать матеріали справи, позивачем вказані норми порушені, сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків не відповідає сумі, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій. Подані позивачем докази не спростовують, а навпаки підтверджують виявлене порушення, яке полягає у незабезпеченні відповідності готівкових коштів, що наявні в місці розрахунків сумі зазначеній у звіті РРО.
За таких обставин, суд вважає, що позові вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судовим розглядом на встановлено порушення зазначених критеріїв відповідачем при винесенні оскаржуваного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, а тому вказане рішення не підлягає скасуванню.
Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як зазначено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В судовому засіданні з боку відповідача надано достатніх аргументів та доводів, які свідчать, що оскаржуване рішення прийняте в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В той же час позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити.
Стосовно доводів позивача про відсутність підстав для проведення планової перевірки та порушення порядку проведення такої перевірки, суд зазначає наступне.
Судовим розглядом встановлено, що працівниками ДПА Чернівецької області відповідно до плану перевірок на березень 2009 р., затвердженого виконуючим обов'язки голови ДПА Чернівецької області та направлень від 12.03.2009 р. за № 489 та № 490, керуючись п. 2 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» проведено планову перевірку належного позивачеві магазину «Люкс», що розташований за адресою: Чернівецька область, Сокирянський район, м. Новодністровськ, мікрорайон «Сонячний», 18 з питань додержання вимог Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові та позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку. З огляду на наведене, суд вважає, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом України.
При цьому, ч. 1 ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначає, що плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. Оскільки в даному випадку була проведена перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що не є перевіркою своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), то доводи позивача про порушення податковим органом порядку проведення перевірки не ґрунтується на приписах законодавства України.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України стягненню з позивача не підлягають.
У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 11, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 160 - 167 КАС України, суд,-
1.В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Порядок та строки набрання постановою законної сили та оскарження.
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлено та підписано судом 01.03.2010 р.
Суддя /підпис/ В.К. Левицький
Суддя В.К. Левицький