25 лютого 2010 р. м. Чернівці Справа № 2а-458/10/2470
16:09
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Левицького В.К.,
при секретарі судового засідання Маркуц Х.М..
за участю представників сторін:
позивача - Фалуш П.В., за довіреністю;
відповідач - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області до Кельменецького виробничого управління житлово-комунального господарства про зобов'язання виконати вимоги КРУ в області щодо стягнення коштів,-
Контрольно-ревізійне управління в Чернівецькій області (далі - позивач) звернулось в Чернівецький окружний адміністративний суд з адміністративним позовом, з урахуванням уточнених позовних вимог, до Кельменецького виробничого управління житлово-комунального господарства (далі - відповідач) про забезпечення надходження недоотриманих доходів від оренди в сумі 17021,61 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ревізією фінансово-господарської діяльності відповідача встановлено ряд фінансових порушень та недоліків, які відображені в акті від 15.09.2009 р. № 24-25/84, зокрема, проведеною працівниками КРУ в Чернівецькій області ревізією фінансово-господарської діяльності Кельменецького виробничого управління житлово-комунального господарства за період з 01.04.2007 р. по 01.09.2009 р. встановлено фінансове порушення на загальну суму 21833,79 грн., з яких на даний час залишилася не відшкодована загальна суму по забезпеченню надходження недоотриманих доходів від оренди на загальну суму 17021,61 грн.
З метою усунення виявлених ревізією порушень, відповідно до п.7 ст.10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» листом від 28.09.2009 р. № 24-25-13/497 відповідачу були направлені вимоги щодо усунення зазначених порушень, однак він не забезпечив виконання вимог КРУ в Чернівецькій області, що стало підставою для звернення до суду.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги.
Відповідач в судове засідання не з'явився, явку представника в судове засідання не забезпечив. Про дату, час та місце проведення судового засідання відповідача повідомлено належним чином, про що свідчать відмітки про вручення рекомендованих поштових відправлень. Не з'явлення у судове засідання відповідача та не надання заперечення проти позову, згідно ст. 128 КАС України, не перешкоджає вирішенню спору по суті за наявними в справі матеріалами.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 25.02.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на строк не більше ніж п'ять днів, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши докази по справі, судом встановлено наступне.
Кельменецьке виробниче управління житлово-комунального господарства (60100, Чернівецька область, Кельменецький район, смт. Кельменці, вул. Партизанська, 4, код за ЄДРПОУ 03357547) засноване на власності Кельменецької селищної ради народних депутатів, являється юридичною особою (а.с. 8 - 9).
Відповідно до п. 1.4.2 Плану контрольно-ревізійної роботи на ІІ квартал 2009 р. та направлень на ревізію № 24-25-27/66 від 01.07.2009 р., № 24-25-27/64 від 24.06.2009 р. ревізорами Контрольно-ревізійного відділу в Кельменецькому районі в період з 25.06.2009 р. по 08.09.2009 р. проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Кельменецького виробничого управління житлово-комунального господарства за період з 01.04.2007 р. по 01.09.2009 р., про що складено акт від 15.09.2009 р. № 24-25/84 та який без заперечень підписано посадовими особами відповідача (а.с. 7-39, 75-77).
Ревізією відповідності вказаних у договорах оренди площ фактично займаній встановлено, що 01.03.2005 р. укладено договір без номера між відповідачем та приватним підприємцем ОСОБА_1 щодо прийняття в строкове платне користування приміщення площею 50,4 кв.м. під майстерню для ремонту авто техніки терміном на 5 років. Акт прийому-передачі приміщення до ревізії не надано. Проведеними контрольним обміром в присутності представників орендодавця та орендатора встановлено, що фактично розмір орендованого приміщення складає 75,36 кв.м., що на 24,96 кв.м. перевищує площу вказану в угоді. Крім цього, ревізією виявлено, що відповідачем не проводилось нарахування орендної плати за надане в оренду приміщення ОСОБА_1 з листопада 2006 р. по вересень 2009 р.
В порушення вимоги п. 3. ст. 180 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-ІУ та п. 5.2 договору оренди не зазначена плата за перший місяць оренди. Враховуючи, що п. 1.3 вищевказаного договору визначена експертна вартість одного кв.м. в розмірі 250,00 грн. та відповідно до положення про порядок розрахунку та використання плати за оренду майна підприємств,організацій та установ спільної власності територіальної громади смт. Кельменці, затвердженого рішенням ХХІІІ сесії ІУ скликання від 05.11.2004 р. річна ставка у відсотках визначена у розмірі 20 %, розрахункова орендна плата за перший місяць оренди з врахуванням ПДВ складає 376,80 грн. (75,36 кв.м. х 250,00 грн. Х 20% = 3768,00 грн. в рік; 3768,00 грн. х 1,20 ПДВ : 12 = 376,80 грн. в місяць). В період ревізії відповідно до умов договору зараховано орендну плату з врахуванням індексу інфляції в сумі 17021,61 грн., в т. ч. за листопад 2006 р. - грудень 2007 р. - 5859,79 грн., 2008 р. - 6330,28 грн. та 8 місяців 2009 р. - 4831,54 грн. Вищезазначене призвело до недоотримання доходів від оренди відповідачем станом на 01.09.2009 р. на загальну суму 17021,61 грн., чим порушено ч. 1 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (а.с. 15-16).
На підставі висновків ревізії, 28.09.2009 р. Контрольно-ревізійним відділом в Кельменецькому районі Чернівецької області надіслало відповідачу лист за № 24-25-13/497 «Про усунення виявлених порушень» з вимогою, в т.ч. вжити заходів щодо забезпечення надходження не доотриманих доходів від оренди. Інформацію про вжиті заходи та виконання вимоги відповідач мав подати до КРВ в Кельменецькому районі Чернівецької області до 26.10.2009 р. (а.с.40 - 41).
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, їх функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26.01.1993р. № 2939-ХІІ (далі -Закон № 2939).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 цього Закону, головним завданням державної Контрольно-ревізійної служби України є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів та майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах, у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконання місцевих бюджетів, розробленням пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Статтею 8 Закону № 2939 на Головне контрольно-ревізійне управління України, контрольно-ревізійні управління в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі покладено функції з проведення у підконтрольних установах ревізії фінансово-господарської діяльності, використання і збереження фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, стану і достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності.
Права державної контрольно-ревізійної служби визначено ст. 10 цього Закону.
Так, відповідно до п. 1, 7, 8, 9, 10 ст. 10 Закону № 2939 органам контрольно-ревізійної служби надано право:
- перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо);
- пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства;
- у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, одержані підконтрольними установами, за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства;
- накладати у випадках, передбачених законодавчими актами, на керівників та інших службових осіб підконтрольних установ, адміністративні стягнення;
- звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Відповідно до ст. 15 Закону № 2939 службові особи державної контрольно-ревізійної служби є представниками органів державної виконавчої влади, їх законні вимоги є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.
Судовим розглядом встановлено, що відповідач дійсно допустив зазначене в акті ревізії порушення в частині незабезпечення надходження недоотриманих доходів від оренди приміщення на загальну суму 17021,61 грн. та не виконання законних вимог КРУ щодо усунення вказаного порушення.
Проте, встановивши в судовому засіданні наявність вказаного порушення, суд прийшов до висновку, що позивач, звернувшись до суду з позовом до відповідача, обрав спосіб захисту порушеного права, який не відповідає способу, визначеному законом, з огляду на таке.
Статтею 6 Конституції України визначено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Функцією судів, що визначена ст. 124 Конституції України, є здійснення правосуддя.
Адміністративні суди, згідно зі ст. ст. 3, 4 КАС України, здійснюють правосуддя в адміністративних справах - переданих на вирішення адміністративного суду публічно-правових спорах, у яких хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування чи їхня посадова чи службова особа. Враховуючи передбачену законами обов'язковість для виконання законних вимог суб'єкта владних повноважень, адміністративно-правовий спір, як правило, пов'язується з оспорюванням чи оскарженням рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у сфері публічно-правових відносин з боку юридичних чи фізичних осіб.
Суб'єкт владних повноважень має право звернутися до суду лише у випадках, встановлених законом (п. 4 ч. 1 ст. 17, ст. 104 КАС України). Таке право завжди пов'язується практичною необхідністю в обмеженні прав, свобод чи законних інтересів фізичних або юридичних осіб за вимогою суб'єкта владних повноважень, коли суб'єкт владних повноважень без рішення суду не може реалізувати визначену законом компетенцію, або ж у справах про притягнення фізичних чи юридичних осіб до передбаченої законом відповідальності.
Дотримуючись принципів законності, поділу влади, а також компетенції, визначеної Конституцією та законами України, суд не має права перебирати на себе повноваження інших органів державної влади, зокрема у питанні реалізації органом контрольно-ревізійної служби встановленої Законом «Про контрольно-ревізійну службу в Україні» компетенції вимагати від підконтрольних установ усунення порушень, виявлених ревізією.
На думку суду, посилання в даному позові позивачем на п. 10 ст. 10 Закону № 2939 є безпідставним, оскільки цим пунктом визначені підстави, з яких державна контрольно-ревізійна служба має право звертатися до суду, а не способи захисту порушеного права.
Відповідач зобов'язаний виконувати вимоги КРУ в силу ст. 15 Закону №2939, а тому вимога позивача про покладення такого обов'язку ще й рішенням суду є безпідставною. Зобов'язання відповідача виконати ці вимоги ще й в судовому порядку не є способом захисту порушеного права, як не є способом захисту порушеного права, наприклад, зобов'язання платника податків сплатити податки, зобов'язання страхувальника зареєструватися у відповідному Фонді соціального страхування тощо, оскільки такі дії відповідні особи зобов'язані вчинити на підставі закону і за їх невиконання законодавством визначено певні види відповідальності (п. 9 ст. 10 вказаного Закону).
Таким чином, суд вважає, що пред'являючи до суду розглядуваний позов, КРУ в Чернівецькій області обрало не належний спосіб захисту порушеного права, який не відповідає способам, визначеним законом.
Окрім того, навіть у разі задоволення судом вимог позивача у тому вигляді, як вони сформульовані в позовній заяві, неможливо здійснити примусове виконання такого судового рішення в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», що також зайвий раз свідчить про обрання позивачем неправильних способів захисту порушеного права держави.
За таких обставин заявлений позов є безпідставними, через що задоволенню не підлягає.
У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 19, 124 Конституції України, ст. ст. 9, 71, 86, 94, 160 -163 та 167 КАС України, суд, -
1.В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Порядок та строки набрання постановою законної сили та її оскарження.
Постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складання її в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 02.03.2010 р.
Суддя /підпис/ В.К. Левицький
СТАНОМ НА «__»_______ 2010 р. ПОСТАНОВА ЗАКОННОЇ СИЛИ НЕ НАБРАЛА
Суддя В.К. Левицький