18.02.2010
18 лютого 2010 р. м. Чернівці Справа №2а-476/10/2470
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Ватаманюк Р.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ВДАІ Чортківського району в Тернопільській області, ОВ ДПС ОДДЗ ДАІ м. Чортків, про визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень.
В поданому 7.12.2009 року до суду адміністративному позові позивач -ОСОБА_1 просив суд: визнати протиправними дії відповідачів -ВДАІ Чортківського району, ОВ ДПС ОДДЗ ДАІ щодо відмови у безоплатній видачі автомобіля «Opel Record»1980 р.в. НОМЕР_1; зобов'язати відповідачів повернути йому вказаний автомобіль безоплатно.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.
Під час огляду вказаного автомобіля, який позивач придбав у ОСОБА_2 працівниками ВДАІ було виявлено факт переварювання кустарним способом панелі з ідентифікаційним номером кузова.
За результатами перевірки 15.12.2007 року відносно нього було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи по даному факту та про передачу автомобіля позивачу безоплатно без права експлуатації.
Однак відповідачі відмовляються повертати йому автомобіль без оплати за час перебування на спеціальному майданчику.
В судове засідання позивач не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження. Відповідачі двічі належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи, однак представників до суду не направили, заперечень не надавали.
Тому суд вважає за можливе та доцільне розглянути дану адміністративну справу без участі сторін на підставі наявних в ній доказів в порядку письмового провадження, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 122 , ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши письмові докази та перевіривши матеріали адміністративної справи суд приходить до наступного.
Судом встановлені такі обставини.
Згідно постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 15.12.2007 року винесеної старшим дізнавачем Заліщинського РВ УМВС України в Тернопільській області відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно позивача за ст. 290 КК України по факту переварювання кустарним способом панелі з ідентифікаційним номером кузова. Згідно цієї ж постанови прийнято рішення про передачу автомобіля позивачу безоплатно без права експлуатації. Копія постанови направлена до Чортківського МРЕВ та прокурору(а.с. 6-7).
Відповідачі не надали доказів, які б свідчили про скасування чи недійсність вказаної постанови. Постанова посадової особи органу дізнання винесене в установленому порядку підлягає обов'язковому виконанню.
Таким чином позивач має право отримати безоплатно вказаний автомобіль без права експлуатації (а.с. 7) .
Однак відповідачі відмовляються повернути вказаний транспортний засіб позивачу безоплатно (а.с. 8-9). На даний час цей автомобіль знаходиться на штрафному майданчику ОВ ДПС ОДДЗ ДАІ.
В обґрунтування відмови повернення автомобіля позивачу відповідачі повідомили листом позивача про те, що він зобов'язаний сплатити 7098,00 грн. за надані послуги по зберіганню вищевказаного автомобіля на спец майданчику, посилаючись вимоги нормативних документів.
До вказаних відносин слід застосувати такі положення закону.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено);добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Повноваження відповідачів щодо затримання і утримання транспортних засобів визначенні наступними нормативними актами.
Згідно до п. 7 ст. 11 Закону України «Про міліцію» для виконання покладених на неї обов'язків працівники міліції (відповідача) вправі складати протоколи про адміністративні правопорушення, провадити особистий огляд, огляд речей, вилучення речей і документів, застосовувати інші передбачені законом заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення. Згідно п. 23 ст. 11 вказаного Закону міліції надається право вилучати у громадян і службових осіб предмети і речі, обмежені в обороті, а також документи з ознаками підробки, знищувати ці предмети, речі та документи або передавати їх за призначенням у встановленому порядку.
Статтею 290 КК України передбачено кримінальну відповідальність за знищення, підробку або заміну ідентифікаційного номера, номерів двигуна, шасі або кузова, або заміну без дозволу відповідних органів номерної панелі з ідентифікаційним номером транспортного засобу.
Таким чином законом дозволено тимчасове затримання працівниками міліції транспортного засобу в ході проведення дослідчої перевірки, тобто до вирішення питання про порушення кримінальної справи.
Відповідно до ст. 99 КПК України при відсутності підстав до порушення кримінальної справи прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя своєю постановою відмовляють у порушенні кримінальної справи, про що повідомляють заінтересованих осіб і підприємства, установи, організації.
Якщо в результаті перевірки заяви чи повідомлення, що надійшли, не встановлено підстав для порушення кримінальної справи, але матеріали перевірки містять дані про наявність у діянні особи адміністративного або дисциплінарного проступку чи іншого порушення громадського порядку, прокурор, слідчий, орган дізнання, суддя вправі, відмовивши в порушенні кримінальної справи, надіслати заяву або повідомлення на розгляд громадській організації, службі у справах дітей, трудовому колективу або власнику підприємства, установи, організації чи уповноваженому ним органу для вжиття відповідних заходів впливу або передати матеріали для застосування в установленому порядку заходів адміністративного стягнення.
Крім цього, згідно ст. 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено наступне.
У разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 126, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130, статтями 1321, 206-1 цього Кодексу, працівник Державної автомобільної інспекції тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку (якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
Після тимчасового затримання транспортного засобу працівник Державної автомобільної інспекції зобов'язаний надати особі можливість повідомити про тимчасове затримання транспортного засобу та своє місцезнаходження іншу особу за власним вибором і вжити заходів щодо повернення автомобіля до місця постійної дислокації, а також забороняє експлуатацію транспортного засобу до усунення несправностей, виявлених у процесі його огляду.
Транспортний засіб може бути тимчасово затриманий на строк до вирішення справи про адміністративне правопорушення, але не більше трьох днів з моменту такого затримання.
Після закінчення триденного строку тимчасового затримання транспортного засобу особа має право звернутися за отриманням тимчасово затриманого транспортного засобу. Таке звернення особи є обов'язковим для його виконання незалежно від стадії вирішення справи про адміністративне правопорушення.
За подання такого звернення та повернення особі тимчасово затриманого транспортного засобу не може стягуватися плата.
Порядок тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках та стоянках визначається Кабінетом Міністрів України.
Таким чином законом дозволено тимчасове затримання працівниками міліції транспортного засобу в порядку провадження в справі про адміністративне правопорушення, за умови, що транспортний засіб може бути тимчасово затриманий на строк до вирішення справи про адміністративне правопорушення, але не більше трьох днів з моменту такого затримання. Також встановлено, що за подання звернення про повернення та повернення особі тимчасово затриманого транспортного засобу не може стягуватися плата.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. N 1102 затверджено порядок тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках.
Згідно з пунктом 2 цього Порядку тимчасове затримання транспортного засобу уповноваженою особою Державтоінспекції проводиться у випадках, передбачених статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема у разі, коли неможливо усунути причину затримання на місці виявлення адміністративного правопорушення, і передбачає примусове припинення використання такого транспортного засобу шляхом його блокування за допомогою технічних пристроїв або доставлення на спеціальний майданчик чи стоянку, якщо транспортний засіб створює значні перешкоди дорожньому руху - робить неможливим рух транспортних засобів проїзною частиною.
Пунктом 10 вказаного Порядку встановлено, що транспортний засіб може бути тимчасово затриманий на строк до вирішення справи про адміністративне правопорушення, але не більш як на три дні з дати такого затримання.
Строк затримання транспортного засобу обчислюється з моменту складення протоколу про адміністративне порушення, а строк зберігання - з моменту доставляння транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку.
Пунктом 12 визначено, що повернення тимчасово затриманого транспортного засобу, який зберігається на спеціальному майданчику чи стоянці, здійснюється за письмовим зверненням його водія, власника (співвласника) за умови оплати ним витрат, пов'язаних з транспортуванням та зберіганням такого транспортного засобу, та пред'явлення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно пункту 13 за транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці Державтоінспекції справляється плата у встановленому спільним наказом МВС, Мінфіну та Мінекономіки розмірі.
Перелік платних послуг, які можуть надаватися органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ, затверджений постановою КМУ від 04.06.2007 р. № 795.
Згідно п. 8 вказаного Переліку однією з платних послуг визначено - зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках Державтоінспекції.
Порядок справляння плати за надання послуг органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ, затверджений наказом МВС, Мінфіну, Мінекономіки від 05.10.2007 р. №369/1105/336
Цей Порядок визначає механізм справляння плати юридичними та фізичними особами за надання послуг, зазначених у Переліку платних послуг, які можуть надаватися органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2007 року N 795.
Зазначені платні послуги можуть надаватися органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ України (далі - органи та підрозділи МВС України) у межах своєї компетенції та виключно за письмовою заявою юридичних або фізичних осіб (далі - замовники) із зазначенням прізвища, ім'я, по батькові, місця знаходження (місця проживання) та виду платної послуги.
Без письмових заяв та за згодою замовника надаються послуги, указані в пунктах 1 - 5 (за відсутності екологічної картки), 6, 7 (за відсутності документа про оцінку вартості транспортного засобу номерного вузла та агрегату, яка проведена в установленому порядку), 8, 20, 21, 43, 58 (для юридичних осіб), 59 (для посвідчень водія та реєстраційних документів, дозволів та інших документів) та 75 Переліку.
Як слідує з матеріалів справи за результатами проведеної перевірки посадовими особами міліції прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи в порядку ст. 6 п. 2 КПК України у зв'язку з відсутністю в діях позивача складу злочину передбаченого ст. 290 КК України, що є реабілітуючою підставою, тобто він визнаний невинним.
При цьому також не порушено кримінальної справи за фактом знищення, підробку або заміну ідентифікаційного номера, номерів двигуна, шасі або кузова, або заміну без дозволу відповідних органів номерної панелі з ідентифікаційним номером транспортного засобу.
Також відносно позивача не складався протокол про адміністративне правопорушення та не прийняті рішення про притягнення кого-небудь до адміністративної відповідальності.
Згідно постанови про відмову в порушенні кримінальної справи вказаний автомобіль повернуто безоплатно позивачу без права користування.
Таким чином, суд вважає, що у відповідача не було (і не має) передбачених законом правових підстав для утримання вказаного автомобіля на штраф майданчику (спеціальному майданчику) в строк більше трьох днів з моменту затримання (або ж до прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України), рівно як і підстав для стягнення з позивача коштів за його утримання.
При цьому суд погоджується із твердженням позивача, що надання послуг є двосторонньою угодою, яка оформляється відповідним договором, де зазначаються всі суттєві умови. Між сторонами ніякого договору послуг по зберіганню автомобіля не укладалося, а тому у відповідача немає підстав вимагати від нього оплати незамовлених послуг.
Крім того суд зазначає, що відшкодування витрат відповідачу по зберіганню вказаного автомобіля можливе тільки за наявності вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення чи злочину.
Таким чином суд вважає, що дії відповідача вчиненні в порушення ст. 19 Конституції України та не відповідають критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: вчиненні в порушення повноважень та у спосіб, що не передбачені Конституцією та законами України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; недобросовісно; нерозсудливо; не пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Відповідно до ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.
У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході судового розгляду відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, не довели належним чином правомірність прийнятого рішення.
Таким суд вважає за доведені ті обставини на які посилається позивач, тому адміністративний позов як обґрунтований підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Тому слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати -судовий збір в сумі 3.40 грн. з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним рішення про відмову ВДАІ Чортківського району в Тернопільській області, ОВ ДПС ОДДЗ ДАІ м. Чортків, щодо безоплатного повернення автомобіля «Opel Record»1980 р.в. НОМЕР_1 ОСОБА_1.
3. Зобов'язати ВДАІ Чортківського району в Тернопільській області, ОВ ДПС ОДДЗ ДАІ м. Чортків, повернути автомобіль «Opel Record»1980 р.в. НОМЕР_1 ОСОБА_1 без стягнення коштів за зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати - судовий збір в сумі 3.40 грн. з Державного бюджету України.
5. Копію постанови направити сторонам.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Р.В. Ватаманюк