26.02.2010
26 лютого 2010 р. м. Чернівці Справа №2а-1087/10/2470
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді -Ватаманюка Р.В.;
секретаря судового засідання -Закієвої А.В.;
за участю:
представника позивача -Кузя Р.В. (доручення від 25 лютого 2010р. №29/113);
відповідача -ОСОБА_2 ;
перекладача - ОСОБА_1;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Чернівецького прикордонного загону Західно регіонального управління Державної прикордонної служби до громадянина Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_2 про видворення в примусовому порядку, -
Позивач звернувся з адміністративним позовом до відповідача про видворення в примусовому порядку за межі території України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.
Відповідач - громадянин Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, житель с. Мухамед Гура, область Сіялкот, Ісламська Республіки Пакистан, був затриманий персоналом Державної прикордонної служби України та співробітниками СПРФО Сокирянського РВ УМВС України в Чернівецькій області за порушення законодавства України з прикордонних питань.
ОСОБА_2 в своєму поясненні вказав, що він проживає в Пакистані разом зі своєю сім'єю. В минулому році ОСОБА_2 вирішив отримати освіту в Україні, так як освіта в Україні вартує досить недорого. По Інтернету він разом із своїм двоюрідним братом ОСОБА_3 (тел. НОМЕР_1) продивились каталог ВУЗів по Україні, які приймають на навчання іноземних студентів і зробив вибір на Полтавській медичній академії. Також в Інтернеті вони знайшли адрес електронної скриньки чоловіка, громадянина Індії, котрий (з його слів) також навчається в Полтавській медичній академії і пропонував послуги в отримані запрошення на навчання в даний ВУЗ. Вони зв'язалися з ним по електронній пошті і залишили йому дані ОСОБА_2. Через деякий час від нього прийшла відповідь де він зазначив, що запрошення на навчання вже майже готове і він перешле його на адрес ОСОБА_2. В червні-липні 2009 року на адресу ОСОБА_2 в Пакистан прийшло запрошення на навчання в Полтавську медичну академію з яким він відправився в консульство України в м. Ісламабад для отримання візи. Отримавши українську візу він 22.10.2009 року із аеропорту м. Лахор (Пакистан) авіарейсом він вилетів до Ташкента (Узбекистан). Із Ташкента в той же день літаком відправився до Сімферополя (Україна). Перед відльотом він знову зв'язався з громадянином Індії та повідомив йому номер рейсу та дату прибуття в м. Сімферополь. Громадянин Індії пообіцяв його зустріти та допомогти на перший час з місцем влаштування. 22.10.2009 року він прилетів в Сімферополь. В аеропорту його зустріла невідома людина, індуської національності який назвався Хері. Також він сказав, що являється представником Полтавської медичної академії. Після чого Хері сказав відати йому паспорт, запрошення на навчання, інші документи і 2000 доларів США для оплати навчання, проживання і в ладнання решти питань. Документи він йому відав і відав 1200 доларів США, так як в нього більше грошей не було. Розмовляли вони на пенджабській мові. Хері сказав щоб він зачекав його в приміщенні аеропорту і вийшов. Більше він його не бачив. Через деякий час, не дочекавшись Хері він вийшов з приміщення аеропорту став запитувати на англійській мові перехожих, як йому потрапити до Сімферопольського медичного університету, куди він хотів звернутися за допомогою. Він згадав що бачив цей ВУЗ коли проглядав каталог ВУЗів в інтернеті в Пакистані. Йому пояснили як добратися до університету і він поїхав маршрутним таксі. По дорозі він вийшов біля кафе «Макдональдс», де випадково зустрів свого співвітчизника який назвався ОСОБА_4, та являється студентом сільськогосподарського ВУЗа м. Сімферополь. В розмові він пояснив ОСОБА_4 ситуацію в якій він опинився. ОСОБА_4 Халід порадив йому їхати до Києва, там можна влаштуватися на роботу на будь якому базарі де є їхні співвітчизники. ОСОБА_4 дав йому небагато грошей за які він придбав квиток на потяг Сімферополь-Київ куди він того ж дня виїхав.
По прибутті до Києва він запитав на англійській мові перехожих як йому потрапити до великого ринку, прохожі ОСОБА_2 порадили ринок на Троєщені, куди він і направився. В Києві він купив карточку мобільного оператора Лайф (НОМЕР_2) для спілкування з рідними. На Троєщенському базарі він познайомився з громадянином Пакистану ОСОБА_5, котрий на базарі торгував одежею. ОСОБА_5 допоміг йому з працевлаштуванням у громадянина України на цьому базарі. В Києві весь час він проживав за адресою: АДРЕСА_1. За піднайом житла він платив по 700 гривень в місяць. Заробітна плата його не влаштовувала (50 гривень в день) він хотів найти можливість заробляти більше і по можливості виїхати в іншу країну. З цією метою ОСОБА_2 почав розпитувати у своїх співвітчизників, до кого йому звернутися за допомогою виїхати за кордон. Йому порадили звернутися до ОСОБА_6, який теж на цьому базарі працює. Пізніше він познайомився з ОСОБА_6 і запитав його чи може він йому допомогти незаконно потрапити за кордон і якщо може то до якої країни. ОСОБА_6 йому відповів, що може організувати його пере правку в Молдову, а звідти в Румунію, але нелегально і за цю послугу він хоче отримати 3000 доларів США. Така сума для нього була завелика і вони заторгувалися за 2500 доларів США, які мав би передати брат ОСОБА_2, який працює в ОАЕ, після того, як його (ОСОБА_2) переправлять до Румунії. Про те, що кордон доведеться перетинати незаконно ОСОБА_2 довідався від ОСОБА_6.
15.02.2010 року ОСОБА_6 відвів ОСОБА_2 до автомобіля таксі, яке стояло неподалік від базару. Він сів в автомобіль і вони вирушили в дорогу. По дорозі до них в автомобіль підсів ще один громадянин Пакистану і через деякий час ще громадянин Шрі-Ланки. Через деякий час автомобіль з двома громадянами Пакистану, одним громадянином Шрі-Ланки виїхав за місто і під'їхав до іншого автомобіля, який знаходився на узбіччі. В цьому автомобілі знаходилося двоє громадян слов'янської зовнішності, і які жестами показали присісти до їхньої авто, що вони і зробили.
15.02.2010 р. о 20 год. 00 хв. вище вказаного громадянина, на підставі п. 14 ст. 20 Закону України "Про Державну прикордонну службу України»та ст. 263 КУпАП України було затримано за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП та поміщено в пункт тимчасового тримання Чернівецького прикордонного загону.
18 лютого 2010 року, за вих. №П29/924, про затримання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н. повідомлено посольство Ісламської Республіки Пакистан в Україні, та направлено запит щодо встановлення його особи. Проте на даний час особа громадянина ОСОБА_2 не встановлена у зв'язку з відсутністю відповіді посольства Ісламської Республіки Пакистан. У зв'язку з тим ОСОБА_2 на даний час не притягнутий Сокирянським районним судом до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Враховуючи, що громадянин ОСОБА_2 є порушником законодавства України з прикордонних питань, підлягає притягненню до адміністративної відповідальності, грубо порушив ч. 1 ст. 26, ст. 28 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», на виконання вимог ч. 2, ч. 5 ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», громадянин Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_2 підлягає примусовому видворенню за межі території України.
Підставами вважати, що громадянин ОСОБА_2 буде ухилятися від виїзду є:
- затримання працівниками Державної прикордонної служби України спільно з представниками ГУ МВС України в Київській області та СПРФО Сокирянського РВ УМВС України в Чернівецькій області за спробу незаконного перетину державного кордону України в групі осіб, спільно з громадянином Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_7 та громадянином Демократичної Соціалістичної Республіки Шрі-Ланка ОСОБА_8;
- відсутність коштів на виконання рішення органу охорони кордону про видворення за межі території України у добровільному порядку;
- небажання самостійного повернення на батьківщину;
- намір потрапити в країни Західної Європи з метою пошуку кращого життя та працевлаштування;
- свідомого порушення законодавства України з прикордонних питань;
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідач пояснив суду, що викладені факти підтверджує. Також підтвердив дані про особу. Дійсно перебував на території України без відповідних документів і мав намір перетнути кордон з метою прибути до країн західної Європи для заробітку. На території України місця проживання і джерела заробітку немає. Однак просить його не видворяти за межі України, оскільки буде намагатися легалізуватися.
Судом досліджені письмові докази надані позивачем.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази та перевіривши матеріали адміністративної справи суд приходить до наступного.
Судом встановлені такі обставини.
Відповідач - громадянин Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя с. Мухамед Гура, область Сіялкот, Ісламська Республіки Пакистан який був затриманий персоналом Державної прикордонної служби України та співробітниками СПРФО Сокирянського РВ УМВС України в Чернівецькій області за порушення законодавства України з прикордонних питань.
Особу встановлено з його слів. Також вжито заходів по інформування відповідних установ (Посольство ІР Пакистан) (а.с. 15).
15.02.2010 р. о 20 год. 00 хв. вище вказаного громадянина, на підставі п. 14 ст. 20 Закону України "Про Державну прикордонну службу України»та ст. 263 КУпАП України було затримано за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП та поміщено в пункт тимчасового тримання Чернівецького прикордонного загону.(а.с. 7).
18 лютого 2010 року, за вих. №П29/924, про затримання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н. повідомлено посольство Ісламської Республіки Пакистан в Україні, та направлено запит щодо встановлення його особи. Проте на даний час особа громадянина ОСОБА_2 не встановлена у зв'язку з відсутністю відповіді посольства Ісламської Республіки Пакистан. У зв'язку з тим ОСОБА_2 на даний час не притягнутий Сокирянським районним судом до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Приведене підтверджується поясненнями сторін та дослідженими письмовими доказами.
До вказаних правовідносин слід застосувати такі положення закону.
Відповідно до статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Правовий статус, основні права, свободи та обов'язки іноземців та осіб без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні, порядок вирішення питань, пов'язаних з їх в'їздом в Україну або виїздом з України визначається Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»від 04.02.1994 року №3929-ХІІ (далі Закон №3929-ХІІ).
Згідно статті 19 Закону №3929-ХІІ встановлено, що законодавством України іноземцям та особам без громадянства гарантуються недоторканність особи, житла, невтручання в особисте і сімейне життя, таємниця листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень, повага їх гідності нарівні з громадянами України.
Згідно статті 29 Закону №3929-ХІІ іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність на загальних підставах.
Статтею 30 Закону №3929-ХІІ встановлено, що за порушення іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні або проживання за недійсними документами, недотримання встановленого порядку реєстрації або пересування і вибору місця проживання, працевлаштування, ухилення від виїзду після закінчення терміну перебування, а також за недотримання Правил транзитного проїзду через територію України до них застосовуються заходи відповідно до законодавства України.
Статтею 32 Закону №3929-ХІІ визначено адміністративну процедуру видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України, згідно якої встановлено наступне.
Іноземець та особа без громадянства, які вчинили злочин або адміністративне правопорушення, після відбуття призначеного йому покарання чи виконання адміністративного стягнення може бути видворений за межі України. Рішення про видворення його за межі України після відбуття ним покарання чи виконання адміністративного стягнення приймається органом внутрішніх справ за місцем його перебування з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення. За рішенням органу внутрішніх справ видворення іноземця та особи без громадянства за межі України може супроводжуватися забороною подальшого в'їзду в Україну строком до п'яти років. Строки заборони подальшого в'їзду в Україну обчислюються з дня винесення вказаного рішення. Порядок виконання рішення про заборону подальшого в'їзду в Україну визначається законодавством України.
Крім випадків, зазначених у частині першій цієї статті, іноземець та особа без громадянства можуть бути видворенні за межі України за рішенням органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону (стосовно осіб, які затримані у межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону в Україну) або Служби безпеки України з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення, якщо дії іноземця та особи без громадянства грубо порушують законодавство про статус іноземців та осіб без громадянства, або суперечать інтересам забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку, або коли це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України.
Іноземець та особа без громадянства зобов'язані покинути територію України у строк, зазначений у рішенні про видворення. У разі прийняття рішення про видворення іноземця або особи без громадянства за межі України в її паспортному документі негайно анулюється віза і вилучаються документи на право перебування в Україні.
Іноземцю та особі без громадянства може надаватися строк до 30 днів для виїзду з України після прийняття зазначеного рішення.
Орган внутрішніх справ чи орган охорони державного кордону можуть затримати і примусово видворити з України іноземця або особу без громадянства тільки на підставі постанови адміністративного суду. Така постанова приймається судом за зверненням органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду.
Іноземці та особи без громадянства, затримані за незаконне перебування на території України (в порушення заборони щодо в'їзду в Україну, за відсутності визначених законодавством та міжнародними договорами України підстав для перебування в Україні (транзитного проїзду через її територію), у тому числі перебування за чужими, підробленими, зіпсованими або такими, що не відповідають встановленому зразку, візою (дозволом), паспортним документом), розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з регламентованим внутрішнім розпорядком на період, необхідний для підготовки їх видворення за межі України у примусовому порядку, але не більше ніж шість місяців.
Типове положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Рішення органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про видворення іноземця та особи без громадянства з України може бути оскаржено до суду. Оскарження зупиняє виконання рішення про видворення, крім випадків, коли необхідність негайного видворення зумовлена інтересами забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку.
Видворення іноземців та осіб без громадянства, які затримані у межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону в Україну, здійснюється органами охорони державного кордону, а в інших випадках - органами внутрішніх справ. Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про видворення здійснюється органом, який його прийняв.
Іноземці та особи без громадянства, які підлягають видворенню, відшкодовують витрати, пов'язані з видворенням, у порядку, встановленому законом. Якщо зазначені іноземці та особи без громадянства не мають коштів для відшкодування витрат, пов'язаних з видворенням їх за межі України, видворення здійснюється за рахунок держави.
Фізичні або юридичні особи, які запрошували чи приймали цих іноземців та осіб без громадянства, влаштовували їх незаконний в'їзд, проживання, працевлаштування, сприяли в ухиленні від виїзду після закінчення терміну перебування, в порядку, встановленому законом, відшкодовують витрати, завдані державі видворенням зазначених іноземців та осіб без громадянства.
Згідно ч. 5, 6 «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»орган внутрішніх справ чи орган охорони державного кордону можуть затримати і примусово видворити з України іноземця або особу без громадянства тільки на підставі постанови адміністративного суду. Така постанова приймається судом за зверненням органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду.
Іноземці та особи без громадянства, затримані за незаконне перебування на території України (в порушення заборони щодо в'їзду в Україну, за відсутності визначених законодавством та міжнародними договорами України підстав для перебування в Україні (транзитного проїзду через її територію), у тому числі перебування за чужими, підробленими, зіпсованими або такими, що не відповідають встановленому зразку, візою (дозволом), паспортним документом), розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з регламентованим внутрішнім розпорядком на період, необхідний для підготовки їх видворення за межі України у примусовому порядку, але не більше ніж шість місяців.
Судом встановлено, що відповідач перебуває на території України без відповідних правових підстав та затриманий при спробі перетину державного кордону.
Також суд погоджується із необхідністю викладеною позивачем, щодо того з метою підготовки документів для його видворення за межі України у примусовому порядку, необхідно затримати громадянина Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на термін 6 місяців з розміщенням в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства Міністерства Внутрішніх справ України.
Виходячи з встановлених обставин та вимоги Закону, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, які відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а позов таким, що підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем -фізична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», п. 46 постанови Кабінету Міністрів України № 1074 від 29.12.1995р. «Про Правила в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію», ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Примусово видворити громадянина Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі України.
3. З метою підготовки документів для його видворення за межі України у примусовому порядку, затримати громадянина Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на термін 6 місяців з розміщенням в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства Міністерства Внутрішніх справ України.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Р.В. Ватаманюк