про закриття провадження у справі
25 лютого 2010 р. м. Чернівці Справа №2а-194/10/2470
(№2а- 1422/09/2470)
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Скакун О.П.
при секретарі судового засідання Пишній К.Г.
розглянувши справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2
до прокурора Першотравневого району м.Чернівці Гладкого А.П.
про зобов"язання вчинити певні дії
за участю
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Лерко І.В.
встановив:
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовною заявою до прокурора Першотравневого району м.Чернівці Гладкого А.П. про зобов"язання вчинити певні дії.
Змістом позовних вимог позивачів є прохання про зобов"язання відповідача перевірити заяву позивачів про службовий злочин, за ознакою ст.365 Кримінального кодексу України, від 04.09.2009р. в порядку, передбаченому ст.97 Кримінально -процесуального кодексу України, витребування у відповідача оригіналу заяви про злочин від 04.09.2009р. та наглядового провадження за результатом перевірки даної заяви про злочин.
Під час судового розгляду справи суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю з наступних підстав.
У відповідності до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Цю норму слід розуміти в системному зв'язку із частиною першою тієї самої статті, з якої випливає, що захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб шляхом оскарження до адміністративного суду будь -яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень можливий лише у сфері публічно-правових відносин.
Пунктом 1 ч. 1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Суд вважає, що кримінальне судочинство -це врегульований нормами Кримінально -процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, органів прокуратури і суду щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу -підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Однак, таке оскарження може здійснюватися у порядку, встановленому Кримінально -процесуальним кодексом України, оскільки діяльність таких посадових осіб має певні особливості та не належить до сфери управлінської діяльності.
Повноваження прокурора при отриманні заяви про злочин регламентовані нормами Кримінально -процесуального кодексу України, що виключає можливість розгляду поданого позивачем позову в порядку адміністративного судочинства. Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 грудня 2009 року.
Таким чином, суд доходить висновку, що розглядуваний спір не є публічно -правовим та не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції (адміністративної справи), а отже компетенція адміністративних судів на нього не поширюється.
Суд роз'яснює позивачу, що він може звернутися з позовом до суду в порядку, передбаченому Кримінально -процесуальним кодексом України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд закриває провадження у справі.
На підставі вищевикладеного, керуючись ч.1 ст.2, ч.2 ст.2, п.1 ч. 1 ст.3, п.2 ч.2 ст.17, п.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Закрити провадження у справі №2а- 194/10/2470 (№2а- 1422/09/2470).
2. Копію ухвали вручити особам, які беруть участь у справі.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Заява про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.П. Скакун