15:40год. 18 лютого 2010 року м. Чернівці Справа № 2а-185/10/2470
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Ковтюк В.О.
при секретарі судового засідання Павлюку А.Г.
за участю :
представника позивача Писанчин О.В.
представника відповідача Бойчук О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Заставнівському районі до відкритого акціонерного товариства «Чернівцігаз» в особі Заставнівського управління з газопостачання та газифікації про стягнення донарахованих страхових внесків на соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та пені в сумі 12 373,08 грн., суд -
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Заставнівському районі (позивач) звернулося з адміністративним позовом до відкритого акціонерного товариства «Чернівцігаз» в особі Заставнівського управління з газопостачання та газифікації (відповідач) про стягнення донарахованих страхових внесків на соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та пені в сумі 12 373,08 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що ним в період з 25 червня 2009 року по 08 липня 2009 року проводилась перевірка правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в ході якої виявлено порушення, неправильно відображено у відомості розподілу річного фактичного обсягу реалізованої продукції за видами економічної діяльності на 2007 рік, а саме, відповідач протягом 2006 року отримував дохід від декількох видів економічної діяльності, з яких більш питому вагу в обсязі реалізованої продукції за рік займає дохід, отриманий від проведення газопровідних робіт, що відповідає коду згідно з КВЕД 45.33.3, таким чином необґрунтовано відображено у звітних відомостях до Фонду за 2006 рік основний вид економічної діяльності 40.20.2 та відповідно сплачував страхові внески за тарифом 0,82%, однак оскільки переважав вид економічної діяльності за кодом згідно з КВЕД 45.33.3, якому відповідає страховий тариф 2,42%, це призвело до донарахування страхових внесків в сумі 11857,31 грн. та пені - 515,77 грн.(12373,08). В ході перевірки складено акт №62 від 25.06.09р.
На день звернення до суду, відповідачем заборгованість погашена не була.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги в судовому засіданні підтримала у повному обсязі.
Відповідач позов не визнав в повному обсязі та подав письмові заперечення проти позову.
Своє заперечення відповідач обґрунтовує наступним. Так, згідно повідомлення №999 від 16.01.06 року підприємство було віднесено до 12 класу професійного ризику виробництва (КВЕД 40.20.2) та встановлено страховий тариф 0,82%, повідомлень про зміну класу професійного ризику та зміни страхового тарифу відповідач не отримував. Відповідно до ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», розрахунок розміру страхового внеску для кожного підприємства провадиться Фондом відповідно до Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. Пунктом 4.2. Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування на від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України, передбачено, що робочі органи виконавчої дирекції Фонду повинні в місячний термін повідомити страхувальнику про віднесення його до класу професійного ризику виробництва, якому відповідає його основний вид економічної діяльності, та розмір страхового тарифу, шляхом надсилання йому нового повідомлення установленої форми. Позивачем дана норма виконана не була.
Тому відповідач, вважає, що позов є безпідставним та просить відмовити у задоволенні позову.
Представник відповідача в судовому засідання наполягав на відмові у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідач, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію суб"єкта підприємницької діяльності та довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України зареєстрований як суб'єкт підприємництва 29 січня 1998 року, в які зазначено, що відповідач здійснює декілька видів діяльності, першим зазначений вид економічної діяльності - розподілення та постачання газу (а.с. 7-8) та зареєстрований у відділені виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Заставнівському районі 19 квітня 2001 року (а.с. 11). З
В період з 25 червня 2009 року по 08 липня 2009 року позивачем проведено перевірку правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідача, в ході якої виявлено порушення, неправильно відображено у відомості розподілу річного фактичного обсягу реалізованої продукції за видами економічної діяльності на 2007 рік, а саме, відповідач протягом 2006 року отримував дохід від декількох видів економічної діяльності, з яких більш питому вагу в обсязі реалізованої продукції за рік займає дохід, отриманий від проведення газопровідних робіт, що відповідає коду згідно з КВЕД 45.33.3, таким чином необґрунтовано відображено у звітних відомостях до Фонду за 2006 рік основний вид економічної діяльності 40.20.2 та відповідно сплачував страхові внески за тарифом 0,82%, оскільки переважав вид економічної діяльності за кодом згідно з КВЕД 45.33.3, якому відповідає страховий тариф 2,42%, це призвело до донарахування страхових внесків в сумі 11857,31 грн. та пені - 515,77 грн.(12373,08). Про що складено акт №62 від 25.06.09р. (а.с. 12-15).
Суд не приймає до уваги твердження відповідача, що відповідно до повідомлення №999 від 16.01.06р. відповідач віднесений до 12 класу професійного ризику на виробництві за основним видом економічної діяльності КВЕД 40.20.2 та встановлено страховий тариф у розмірі 0,82% (долучено в судовому засіданні) у зв"язку з чим вони сплачували страхові внески за тарифом 0,82%, а позивач зобов"язаний був письмово повідомляти страхувальнику умовний клас професійного ризику його підприємства відповідно до ст.24 Закону №1105 з наступних підстав.
Принципи, засади і механізми функціонування системи державного соціального страхування від нещасного випадку регулюється Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.091999року №1105 (далі - Закон № 1105), який розроблений відповідно до Конституції України.
Відповідно до ст.45 Закону № 1105 роботодавець як страхувальник зобов'язаний інформувати робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків про зміну технології робіт або виду діяльності підприємства для переведення його до відповідного класу професійного ризику.
Пунктом 7.9 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду передбачає, що платники страхових внесків один раз на рік до 25 січян року, наступного за звітним разом з Розрахунковою відомістю подають до робочих органів виконавчої дирекції Фонду за місцем обліку відомість розподілу чисельності працівників, річного фактичного обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг) за видами економічної діяльності за встановленою формою, де самостійно визначають середньооблікову кількість штатних працівників та обсяг реалізованої продукції, робіт послуг по відповідних видах економічної діяльності та питому вагу цих показників в загальному обсязі реалізованої продукції та в загальній середньообліковій кількості штатних працівників у відсотках.
Як вбачається з відомості розподілу чисельності працівників, річного фактичного обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг) за видами економічної діяльності за 2006 рік основний вид економічної діяльності відповідачем був зазначений за кодом 40.20.2, хоча відповідно до звіту про основні показники діяльності підприємства за 2006 рік (а.с.20) обсяг реалізації продукції у відповідача по КВЕД 40.20.2 складає 1175,00, а по КВЕД 45.33.3 -1193,60.
Згідно до п. 12 Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженого Постановою КМУ від 13 вересня 2000 р. N 1423 (далі - Порядок), якщо страхувальник провадить свою діяльність у кількох галузях економіки, підприємство відноситься до тієї з них, яка має найбільшу питому вагу в обсязі реалізованої продукції.
Таким чином, відповідачем були порушені вимоги ст.45 Закону №1105, зокрема не повідомлено позивача про зміну виду діяльності підприємства.
Отже, суд вважає, що позивач правомірно донарахував страхові внески на соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання в сумі 11 857,31 грн. та пеню в сумі 515, 77 грн.
На день пред'явлення позову до суду заборгованість відповідачем добровільно погашена не була.
Згідно п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, проте відповідач не надав доказів по сплаті заборгованості.
Враховуючи вищезазначене, повно, всебічно дослідивши докази по справі, об'єктивно оцінивши їх, суд приходить до висновку - позов задовольнити.
Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст.11, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Чернівцігаз» в особі Заставнівського управління з газопостачання та газифікації (вул. Бажанського 62А м.Заставна, інд.код 21424342) на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Заставнівському районі - 12 373 (дванадцять тисяч триста сімдесят три) грн. 08 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-третьої, п'ятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд.
Заява про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для її подання.
Постанову в повному обсязі виготовлено 23 лютого 2010 р.
Суддя В.О. Ковтюк