17:10год. 18 лютого 2010 року м. Чернівці Справа № 2а-972/10/2470
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Ковтюк В.О.
при секретарі судового засідання Павлюку А.Г.
за участю :
представника позивача Муляр Т.В.
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м.Чернівці до приватного підприємця ОСОБА_3 про продовження терміну застосування адміністративного арешту активів платника податків, суд -
Державна податкова інспекція у м. Чернівці (позивач) звернулася з адміністративним позовом до приватного підприємця ОСОБА_3 (відповідача) про продовження терміну застосування умовного адміністративного арешту активів платника податків.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що умовний адміністративний арешт активів ОСОБА_3 було застосовано у зв'язку з недопуском останнім працівників ДПІ у м.Чернівці до проведення планової перевірки з питань РРО. Недопуск до перевірок працівників державної податкової служби свідчить про ймовірність реалізації товарів з порушенням вимог чинного законодавства. Необхідність продовження терміну адміністративного арешту активів зумовлена можливим нарахуванням податкових зобов'язань за результатами даної перевірки, платник податків може вжити заходів щодо передачі наявних активів іншим особам до моменту узгодження сум податкових зобов'язань, що в свою чергу може призвести до непогашення податкових зобов'язань та неплатоспроможності платника податків і це може призвести до нанесення шкоди державному бюджету. А тому позивач просить продовжити строк умовного арешту активів відповідача терміном на 1440 годин (60 діб), накласти арешт на видаткову частину розрахункових рахунків відкритих у банківських установах на ім'я відповідача та зобов'язати останнього допустити до перевірки працівників податкового органу та надати документи, які необхідні для проведення перевірки.
В судовому засіданні представник позивача подання підтримала в повному обсязі.
Представник відповідача письмових заперечень на позов не надав, в судовому засіданні заперечував проти позову в частині продовження арешту активів та накладення арешту на видаткову частину розрахункових рахунків, оскільки вказані дії призведуть до негативних наслідків його підприємницької діяльності. В частині, що стосується допуску для проведення перевірки і надання документів позовні вимоги визнав та не заперечував проти їх задоволення, та повідомив, що допустив би до перевірки працівників ДПІ, як би його повідомили про проведення планової перевірки відповідно до чинного законодавства.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що планом проведення перевірок суб'єктів господарської діяльності відділом контролю за суб'єктами господарювання, що здійснюють розрахунки у готівковій формі на лютий 2010 року передбачено проведення перевірки магазину ОСОБА_3 по вул. Заводській, 41, м. Чернівці (а.с. 6).
03 лютого 2009 року начальником ДПІ у м.Чернівці, на підставі п.2 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.90р № 509-ІІХ (далі - Закон №509-ІІХ), було доручено працівникам відділу контролю за розрахунковими операціями ДПІ у м.Чернівці з 03.02.2010р. по 09.02.2010р. провести планову перевірку магазину ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) з питання дотримання вимог Законів України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, постанови Правління Національного Банку України “Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні”, що підтверджується направленням №000097 від 03.02.10р. (а.с. 5).
Актом від 05 лютого 2010 року та Актом №84/23-4 від 05 лютого 2010 року зафіксовано факт не допуску посадових осіб органів державної податкової служби до перевірки суб'єкта господарської діяльності о 16:00 годин (а.с. 7,9).
В зв'язку з вище наведеним 15 лютого 2010 року о 14:35 начальник ВПМ ДПІ у м. Чернівці подав у ДПІ у м. Чернівці подання про застосування адміністративного арешту активів платника податків (а.с. 10).
Начальником ДПІ у м. Чернівці 15 лютого 2010 року о 17:40 прийнято рішення №10/26-014 про застосування адміністративного арешту активів платника податків. Відомості про вручення відсутні (а.с. 11).
Спірні правовідносини регулюються Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (далі - Законі №2181-ІІІ); Законом України “Про систему оподаткування” 25.06.1991 року N 1251-XII (далі - Закон №1251-XII).
Згідно п. 9.1. ст.9 Закону 2181-ІІІ, адміністративний арешт активів платника податків є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу. Арешт активів може бути застосовано, якщо з'ясовується така обставина, що платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з отриманням інших об'єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування.
Підпунктами.9.3.1., 9.3.2., 9.3.3. п.9.3. ст.9 Закону 2181-ІІІ передбачено, що керівник податкового органу (його заступник) може за поданням відповідного підрозділу податкової міліції прийняти рішення про застосування арешту активів платника податків. Арешт може бути накладено на активи строком до 96 годин від години підписання відповідного рішення керівником податкового органу (його заступником). Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, за винятком випадків, встановлених цим Законом. Керівник відповідного податкового органу (його заступник) має право звернутися до суду з поданням про продовження строку арешту активів платника податків за наявності достатніх підстав вважати, що звільнення активів з-під адміністративного арешту може загрожувати їх зникненням або знищенням, а суд повинен прийняти відповідне рішення протягом 48 годин від моменту отримання зазначеного звернення. Строки, визначені цим підпунктом, не включають години, що припадають на вихідні та святкові дні.
Подання про продовження терміну застосування умовного адміністративного арешту активів платника податків ОСОБА_3 від 16 лютого 2010 року було одержано судом 17 лютого 2010р. Ухвалою суду від 17 лютого 2010р. було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду на 18 лютого 2010 року о 16 год.30 хв.
Згідно з преамбулою Закону №2181-ІІІ він є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, і застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Як вбачається з направлення №000097 від 03.02.2010 року працівникам відділу контролю за розрахунковими операціями ДПІ у м.Чернівці було доручено провести перевірку з питання дотримання вимог Законів України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, постанови Правління Національного Банку України “Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні”.
Статтею 2 Закону №1251-XII визначено, що систему оподаткування становить сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку. В розділі II цього Закону наведено виключний перелік видів податків і зборів, які справляються в Україні.
Враховуючи те, що Закони України, які зазначені в направленні №000097 про проведення планової перевірки ОСОБА_3, не є законами з питань оподаткування, суд вважає безпідставним застосування в даному випадку органом державної податкової служби Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", в тому числі його положень щодо застосування адміністративного арешту активів платника податків і накладення арешту на видаткову частину розрахункових рахунків відповідача.
Крім того, позивачем не надано доказів щодо наявності податкового боргу у відповідача.
З огляду на те, що Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, суд вважає, що застосування адміністративного арешту активів платника податків та накладення арешту на видаткову частину розрахункових рахунків за відсутності податкового боргу виходить за межі завдань цього Закону.
Також, позивачем не доведено наявність достатніх підстав вважати, що звільнення активів з-під адміністративного арешту може загрожувати їх зникненням або знищенням.
Правові норми законодавця щодо виключності адміністративного арешту слід розуміти як дозвіл на його застосування лише у випадках, коли інші заходи впливу на платника податків з метою погашення ним податкового боргу не будуть мати необхідної ефективності.
За таких обставин суд дійшов висновку, що подання ДПІ у м.Чернівці про продовження строку умовного адміністративного арешту активів приватного підприємця ОСОБА_3. терміном на 1440 годин та накладення арешту на видаткову частину розрахункових рахунків, відкритих у банківських установах на ім'я приватного підприємця ОСОБА_3, задоволенню не підлягає.
У відповідності до ст.15 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Згідно ст.16 “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.
Пунктом 7.50 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні передбачено, що контроль за встановленням і дотриманням підприємствами встановлених лімітів каси та строків здавання готівкової виручки з каси здійснюють органи державної податкової служби України.
Права органів державної податкової служби, підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок, а також умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок врегульовано ст.ст. 11, 111, 112 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.
Таким чином, дії відповідача щодо відмови допустити до перевірки працівників податкового органу та надання працівникам податкового органу документів, необхідних для проведення перевірок є необґрунтовані з огляду на те, що законодавством України передбачено і покладено обов'язок на податкові органи в межах і в спосіб передбачений законодавством України проводити такі перевірки і витребовувати необхідні для цього документи.
Приймаючи рішення про застосування умовного адміністративного арешту активів платника податків, позивач діяв не у спосіб передбачений законами України.
У відповідності до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищезазначене, повно, всебічно дослідивши докази по справі, об'єктивно оцінивши їх, з урахуванням аналізу норм Закону, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку - позов задовольнити частково.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 11, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити частково..
2. Зобов'язати приватного підприємця ОСОБА_3 на підставі та в порядку передбаченому чинним законодавством допустити до перевірки працівників податкового органу та надати документи необхідні для проведення перевірки.
3.В решті вимог подання відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-третьої, п'ятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд.
Заява про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для її подання.
Постанову в повному обсязі виготовлено 23 лютого 2010 р.
Суддя В.О. Ковтюк