Справа № 159/18/19
Провадження № 2/159/392/19
30 травня 2019 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області під головуванням
судді Восковської О.А.
за участю секретаря Бакай Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ковелі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства КБ "Приватбанк" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, з участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Р.О., -
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Акціонерного товариства КБ "Приватбанк" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, з участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. . Позивач зазначає, що він отримав кредит в розмірі 26053,52 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 18,00% річних на залишок заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення не пізніше 30.04.2016 року. Позивач почав сплачувати кредит у встановлені угодою терміни, але того ж 2013 року в Боржника, ОСОБА_1 дуже погіршився стан здоров'я, він довгий час знаходився в лікарні, не мав змоги погашати кредитну заборгованість вчасно, а 29.11.2013 року йому було встановлено першу Б групу інвалідності. Проте, він все ж таки в міру можливості погашав кредит. При цьому він неодноразово звертався до Кредиторами із заявами, в яких просив врахувати його складне матеріальне становище та важкий стан здоров'я, але всі його прохання залишилися без належної уваги.16.06.2015 року кредитор ПАТ «КБ «Приватбанк» звернувся до третейського суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за генеральною угодою від 25.04.2013 року, який рішенням від 30.06.2015 року постановив стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк» заборгованість за договором № б/н від 25.04.2013 року в сумі 33269,41 грн. Протягом двох років після прийняття Третейським судом про асоціації «Дніпровський Банківський союз» кредитор не звертався до боржника із вимогою про сплату боргу, і ось в травні 2018 року, на адресу позивача надійшли постанови старшого державного виконавця Ковельського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про відкриття виконавчого провадження від 22.01.2018 року, про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 13.03.2018 року, про арешт майна боржника від 22.01.2018 року. Відтоді позивач дізнався про відкрите виконавче провадження за виконавчим написом нотаріуса Швеця Руслана Олеговича від 17.17.2017 року. Вважає, що наявна заборгованість не є безспірною і не може вважатись обґрунтованою у зв'язку з виникненням такої заборгованості у Позивача перед Відповідачем через дію положень кредитного договору, які є спірними щодо встановлення заборгованості за відсотками у розмірі 11303,91 грн, заборгованості з пені і комісії у розмірі 23146,32 грн, яка перевищує розмір тіла кредиту, що неможливо з огляду на те, що строк позовної давності щодо стягнення пені - 1 рік, та штрафу у розмірі 9073,41 грн. Позивач не погоджується з сумою заборгованості, щодо якої виданий виконавчий напис нотаріуса, і тому така сума не має ознак безспірності. Просить позов задовольнити.
Ухвалою судді від 08.01.2019 року було прийнято позовну заяву до розгляду у порядку загального позовного провадження і відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 08.02.2019 року. Одночасно, відповідачу було надано строк для подачі відзиву на позовну заяву.
Ухвалою суду від 08.02.2019 р. було відкладено підготовче засідання на 01.03.2019 р.
Ухвалою суду від 01.03.2019 р. підготовче засідання відкладено на 08.04.2019 р.
Ухвалою суду від 08.04.2019 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.05.2019 р.
01.02.2019 року представником відповідача подано відзив, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Зазначає, що виконавчий напис проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, тобто останні йперевіряє лише безспірність заборгованості по наданих документах. Відповідач наддав нотаріусу документи. Вважає, що позивач не навів доказів, які б підтверджували що спірний виконавчий напис вчинено з порушенням закону.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, подав до суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутності, заявлені вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, подав до суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутності, заявлені вимоги заперечує з підставих викладених у відзиві, просить відмовити в задоволенні позову.
Третя особа у судове засідання не з'явився, подав до суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутності.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази у справі, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до Генеральної угоди від 25.04.2013 року ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 26053,52 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 18,00% річних на залишок заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення не пізніше 30.04.2016 року.
16.06.2015 року відповідач _- ПАТ «КБ «Приватбанк» звернувся до третейського суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за генеральною угодою від 25.04.2013 року.
Рішенням третейського суду від 30.06.2015 року справа № 5331/2015 постановив стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк» заборгованість за договором № б/н від 25.04.2013 року в сумі 33269,41 грн.
17.11.2017 року вчинений Виконавчий напис № 21425 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем щодо стягнення з позивача заборгованості несплачену в строк з 25.04.2013 року по 19.10.2017 року в сумі 62514,20 грн. з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 18990,56 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 11303,91 грн., заборгованість з пені та комісії у розмірі 23146,36 грн., штраф - 9073,41 грн.
Згідно копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.01.2018 р. ВП № 55601700 Ковельського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Волинській області виконання відкрито на підставі виконавчого напису № 21425 виданий 17.11.2017 р.
Згідно зі ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Зокрема для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 87 Закону України «Про нотаріат»).
Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»).
Зміст виконавчого напису повинен відповідати вимогам ст. 89 Закону України «Про нотаріат».
Вчинення виконавчого напису здійснюється в порядку, передбаченому главою 16 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» (далі Порядок), затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року, №296/5.
Зокрема, згідно з Порядком, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій мають бути зазначені необхідні відомості про стягувача та боржника; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.
У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.
Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі №754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Тобто, пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій. Стягнення штрафу та пені свідчить про наявність заборгованості, яка не є безспірною.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50, 87, 88Закону України«Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України«Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, приймаючи до уваги, що виконавчий напис приватного нотаріуса був вчинений в порушення вимог Закону «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача.
За встановлених обставин оспорюваний виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню витрати, понесені позивачем по оплаті судового збору у розмірі 704,80 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76 - 79, 80 - 83, 95, 258, 263 - 268, 274 ЦПК України , суд, -
Позов задовольнити повністю.
Виконавчий напис від 17.11.2017 № 21425 року вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем про стягнення заборгованості за Генеральною угодою № б/н від 25.04.2013 року в сумі 6254,20 грн. з ОСОБА_1 визнати таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 704,80 грн.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ковельський міськрайонний суд Волинської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
ГоловуючийО. А. Восковська