Справа № 127/6264/19
Провадження № 2/127/879/19
(заочне)
06.05.2019 Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Короля О.П.
секретаря Крижанівського В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом,
ОСОБА_1 за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом.
Позов мотивований тим, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва на право власності на житло від 30.09.1996р. Відповідач - онук позивача по лінії дочки, з 25 серпня 2010 року зареєстрований у квартирі, однак більше ніж 7 років, з червня 2011 року у ній не проживає. Вказаний факт підтверджується Актом № 10739 від 27.02.2018 р. ТОВ "Житлово-Експлуатаційне Об'єднання". Особистих речей відповідача у квартирі немає, витрат по утриманню квартири він не несе. До теперішнього часу я змушений сплачувати комунальні платежі з розрахунку реєстрації в квартирі відповідача, не має можливості розпорядитися цією власністю на свій розсуд. Відповідач ОСОБА_3 не виконує обов'язки з утримання житла, не сплачує комунальні послуги з червня 2011р., не несе витрати з утримання будинку. Позивач змушений нести за відповідача додаткові витрати за комунальні послуги та позбавлений можливості отримувати житлову субсидію. Добровільно знятися з реєстрації місця проживання в цій квартирі відповідач не бажає.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовну заяву, посилаючись на обставини, викладені в ній.
Належним чином повідомлені про розгляд справи третя особа ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 до суду не з'явились.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази в справі, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.
Квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 та третій особі ОСОБА_2 на підставі свідоцтва на право власності на житло від 30.09.1996р.
Відповідач ОСОБА_3 - онук позивача по лінії дочки, з 25 серпня 2010 року зареєстрований у цій квартирі. Ця обставина підтверджується довідкою №1639 від 28.02.2019 року ТОВ "Житлово-Експлутаційне Об'єднання», проте більше 7 років, а саме з червня 2011 року у ній не проживає. Вказаний факт доведено актом №10739 від 27.02.2018року ТОВ "Житлово-Експлуатаційне Об'єднання".
Особистих речей відповідача у квартирі немає, витрат з утримання квартири він не
несе.
До теперішнього часу позивач змушений сплачувати комунальні платежі з розрахунку реєстрації в квартирі відповідача, не має можливості розпорядитися цією квартирою на свій розсуд.
Відповідач ОСОБА_3 не виконує обов'язки з утримання житла, не сплачує комунальні послуги з червня 2011 р. Позивач змушений нести за відповідача додаткові витрати за комунальні послуги та позбавлений можливості отримувати житлову субсидію.
Добровільно знятися з реєстрації у відношенні даного житла відповідач не бажає.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 16.01.2012 року у справі №6-57цс11, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник, згідно з вимогами ст. ст. 16, 319, 321, 391 ЦК України має право вимагати усунення відповідних перешкод, шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю, в тому числі, і шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням. м.
Положеннями ст. 41 Конституції України та ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.
ст. 316, 317,319,321 ЦК України).
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 317 та ч. 1 ст. 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном і він реалізовує їх на власний розсуд.
Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Положеннями ч. 1 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України).
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.
Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст. ст. 379,382 ЦК України). Права власника житлового будинку квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Згідно з ч.2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Згідно із ст. 6 Закону "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.
Згідно із ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою є підставою для зняття особи з реєстрації місця проживання.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 16, 29, 316, 317, 319, 321,379, 382, 383, 391, 405 ч. 2 ЦК України, Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. ст. 4, 76-81, 89, 141, 253-265, 280-283 ЦПК України,
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_1 ) таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у відшкодування витрат із сплати судового збору 768,40 грн.
Позивач та третя особа можуть оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повний текст рішення суду складений до 07.05.2019 р.
Суддя