Справа № 161/4396/19
Провадження № 2/161/1707/19
(заочне)
23 травня 2019 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі:
головуючого - судді Рудської С.М.
при секретарі - Ярмолюк В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
Позивачі звернулися до суду з вищевказаною позовною заявою на обґрунтування якої вказали, що вони є співвласниками житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у якому також зареєстрований відповідач. Зазначили, що попереднім власником даного житлового будинку була ОСОБА_4 , яка й прописала у себе свого внука ОСОБА_3 Відповідач не являється членом сім'ї позивачів та з 2011 року по даний час не проживає за місцем своєї реєстрації, оскільки мешкає в Російській Федерації. ОСОБА_3 інтересу до житла не проявляє, витрат на його утримання не несе, комунальні послуги не сплачує, будь-які домовленості між сторонами щодо проживання відповідача в житлі відсутні. Факт реєстрації ОСОБА_3 в житловому будинку позбавляє їх можливості розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, чим порушуються їхні права співвласників майна, а також призводить до необхідності нести додаткові витрати по оплаті житлово-комунальних послуг. Враховуючи викладене, просять суд визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 . Судові витрати просять залишити за ними.
До початку судового засідання позивачами подано до суду аналогічні за своїм змістом заяви з проханням проводити судовий розгляд без її участі, позов підтримують у повному обсязі, будь-яких заперечень щодо заочного розгляду справи у них немає (а.с. 31-32).
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується судовими повістками (а.с. 18, 28) та судовим оголошенням, розміщеним на офіційному веб-порталі судовоої влади України (а.с. 27), відповідно до положень ст. 128 ЦПК України. Заява про розгляд справи за відсутності, про відкладення розгляду справи, а також відзив на позовну заяву від відповідача на адресу суду не надходили.
Статтею 280 ЦПК України закріплена можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, у разі належним чином повідомленого відповідача про дату, час та місце судового засідання.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до наступного.
Згідно вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з Договору дарування частини житлового будинку від 25.07.2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Дунаєвою Ю.О. (зареєстрований у реєстрі під № 1285 від 25.07.2002 року), ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_1 прийняла в дар 39/100 частин житлового будинку з відповідною частиною господарських і побутових будівель та споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с. 5).
З договору міни від 28.08.2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Дунаєвою Ю.О. (зареєстрований у реєстрі під № 1532 від 28.08.2002 року) вбачається, що ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_4 належних їй на праві власності 15/100 частин житлового будинку, що знаходиться в будинку АДРЕСА_1 в обмін на 11/100 частин цього ж будинку, що належить на праві власності ОСОБА_4 (а.с. 6).
Таким чином, судом встановлено, що в позивача ОСОБА_1 у приватній власності знаходиться 35/100 (39/100 - 15/100 + 11/100) частин житлового будинку АДРЕСА_1 .
Крім того, як вбачається з договору дарування від 03.10.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області (зареєстрований у реєстрі під № 1249), ОСОБА_5 - ОСОБА_6 передав, а ОСОБА_2 прийняв безоплатно у власність 65/100 часток житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами АДРЕСА_1 а.с. 7-8).
Отже, у приватній власності позивача ОСОБА_2 знаходиться 65/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 . Дана обставина також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 140070683 від 03.10.2018 року (а.с. 9).
З вищезазначеного слідує, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами АДРЕСА_1 .
Як вбачається з будинкової книги для прописки громадян, проживаючих в будинку АДРЕСА_1 , у даному житловому будинку також зареєстрований, зокрема, відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10-12). Про дану обставину також свідчить довідка про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № НОМЕР_1 від 04.03.2019 року (а.с. 13).
Як вбачається з повідомлення Луцького ВП ГУНП у Волинській області № 46082/03-19 від 03.01.2019 року, співробітниками відділу дільничних офіцерів поліції при опитуванні сусідів було встановлено, що ОСОБА_3 дійсно не проживає за адресою: АДРЕСА_1 , із 2011 року по даний час, оскільки останній мешкає в Росії (а.с. 14).
Судом встановлено, що ОСОБА_3 не є членом сім'ї позивачів. Доказів іншого суду надано не було.
Частинами 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Вищевказана норма чинного законодавства кореспондується з положенням ст. 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Оскільки реєстрація ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , порушує права власників вказаного житла вільно володіти, користуватися та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, а також змушує останніх нести додаткові витрати по оплаті житлово-комунальних послуг, тому є всі передбачені законодавством підстави для визнання відповідача таким, що втратив право на користування житловим будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Будь-яких належних, допустимих та беззаперечних доказів на підтвердження того, що відповідачу чиняться перешкоди у користуванні житловим будинком та проживанні в ньому, про поважність причин його відсутності з 2011 року, наявність між ним і власниками житла домовленості про збереження права користування житлом або передбачених законом підстав, що унеможливлюють визнання його таким, що втратив право користування житлом, в матеріалах справи немає та в ході судового розгляду даної справи таких фактів встановлено не було.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У своїй позовній заяві позивачі просили судові витрати залишити за ними.
На підставі ст. 150 ЖК України, ст. ст. 317, 319, 321, 391 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 247, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування житловим будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складений 29 травня 2019 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області С.М. Рудська