73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"12" березня 2010 р. Справа № 2-а-13012/09/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бездрабка О.І.,
при секретарі - Кусик Г.С.,
за участю:
представника позивача - Мохненко О.В.,
представника відповідача - Головка П.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВК Меркурій" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
встановив:
Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулося до суду із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВК Меркурій" (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 6034,67 грн.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на те, що ТОВ "НВК Меркурій" у 2006 році не забезпечено норматив працевлаштування інвалідів, оскільки при нормативі 1 інвалід не було працевлаштовано жодного, що є порушенням ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів". При цьому вказує на те, що саме на відповідача покладено обов"язок по створенню робочого місця для інваліда та працевлаштування інвалідів.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, пояснивши, що чинним законодавством України обов"язок по працевлаштуванню інвалідів покладено на відповідача та центр зайнятості, а не на товариство. У 2006 році у товаристві працював 1 інвалід з жовтня місяця. ТОВ "НВК Меркурій" у 2006 році зверталося до служби зайнятості зі звітом про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів. Позивачем не наведено жодного випадку відмови у працевлаштуванні інваліду. На підставі цього просить відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-ХІІ від 21.03.1991 р. № 875-ХІІ (редакція якої діяла у 2006 році) з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.
Згідно з вимогами ст.19 цього Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Відповідно до ст.18 Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.п.5, 10-14 Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 р. № 314, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування ) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється 10. Працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Судом встановлено, що середньооблікова чисельність штатних працівників ТОВ "НВК Меркурій" у 2006 році становила 11 осіб. Чисельність інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідачем до чотиривідсоткового нормативу, у 2006 році становила 1 осіб, у той час коли у звітному періоді відповідачем було працевлаштовано жодного інваліда.
ТОВ "НВК Меркурій" протягом 2006 року вживалися заходи щодо працевлаштування інвалідів. Так, у 2006 році на ТОВ "НВК Меркурій" працював інвалід 3 групи ОСОБА_1, який був прийнятий на роботу 19.10.2006 р., що підтверджує створення відповідачем робочого місця для інваліда. Даний факт зафіксовано в акті "Про проведення перевірки ТОВ "НВК Меркурій" щодо дотримання вимог статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" в 2006-2008 роках" від 01.07.2009 р. Відповідачем було направлено державній службі зайнятості звіт за формою 3-ПН про наявність вакансій станом на 17.07.2006 р., у якому зазначалися 3 вільні вакансії (при недостачі працевлаштування 1 інваліда).
Позивачем не наведено доказів, які б підтверджували факти звернення інвалідів до відповідача, яким було відмовлено у працевлаштуванні. При таких обставинах суд приходить до висновку, що ТОВ "НВК Меркурій" вжило всіх передбачених законом заходів щодо працевлаштування інвалідів, а тому підстав для задоволення позову Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів не вбачається.
Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -
постановив:
Відмовити в задоволенні позову Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВК Меркурій" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 15 березня 2010 р.
Суддя Бездрабко О.І.