Справа № 509/586/18
29 травня 2019 року смт Овідіополь
Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Бочарова А.І.,
при секретарі Бокоч С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Овідіополь цивільну справу за позовом
Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві
до
ОСОБА_1
про
стягнення заборгованості за послуги охорони, суд -
Позивач звернувся до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги охорони. Просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором про забезпечення охорони фізичної особи підрозділами поліції охорони № 49-Д/2017 від 10 липня 2017 року в розмірі 108 201,24 грн., пеню у розмірі 2 529,47 грн., та судовий збір в розмірі 1 762,00 грн.
Свої вимоги мотивував тим, що з відповідачем 10 липня 2017 року було укладено договір про забезпечення охорони фізичної особи підрозділами поліції охорони № 49-Д/2017, відповідно до п. 1.1. Розділу 1 Договору Позивач прийняв на себе зобов'язання надати відповідачу послуги із забезпечення охорони (особистої безпеки) відповідача, а останній зобов'язаний оплатити надані послуги, а відповідач зобов'язувався оплатити надані послуги. Договір був укладений строком на 1 місяці з можливістю подальшої пролонгації і вступив у дію з 11.07.2017. Свої договірні зобов'язання за договором позивачем виконано в повному обсязі, однак відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, в зв'язку з чим утворилась заборгованість.
До закінчення підготовчого провадження по справі, Позивачем збільшено позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором про забезпечення охорони фізичної особи підрозділами поліції охорони № 49-Д/2017 від 10 липня 2017 року в розмірі 108 201,24 грн., пеню у розмірі 2 529,47 грн., інфляційні збитки 12 367,37 грн., 3 % річних 3 486,15 грн. та судовий збір в розмірі 1 762,00 грн.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив.
Будь-яких заяв клопотань зі сторони відповідача на адресу Дніпровського районного суду м. Києва не надходило.
Суд вважає, за можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та постановити заочне рішення, проти чого не заперечує представник позивача, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положення цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.
Особливості та порядок провадження охоронної діяльності визначені Законом України «Про охоронну діяльність» від 22 березня 2012 року N 4616-VI. Цим Законом визначено, зокрема, що суб'єкт охоронної діяльності - це суб'єкт господарювання будь-якої форми власності, створений та зареєстрований на території України, що здійснює охоронну діяльність на підставі отриманої у встановленому порядку ліцензії. Суб'єкт охоронної діяльності на підставі отриманої у встановленому порядку ліцензії надає такі охоронні послуги: 1) охорона майна громадян; 2) охорона майна юридичних осіб; 3) охорона фізичних осіб.
В судовому засіданні встановлено, що між Управлінням поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві та ОСОБА_1 10 липня 2017 року було укладено договір забезпечення охорони фізичної особи підрозділами поліції охорони № 49-Д/2017, відповідно до п. 1.1 Розділу 1 договору позивач прийняв на себе зобов'язання надати відповідачу послуги із забезпечення охорони (особистої безпеки) відповідача.
Відповідно до п. 2.1 договору, Ціна послуг охорони за цим Договором є договірною і визначається на підставі протоколу узгодження договірної ціни за годину охорони згідно з додатком 2 до Договору та кількості годин охорони згідно з дислокацією об'єкта охорони (додаток 3 до Договору), і становить 104,00 грн. (у т.ч. ПДВ) за одну годину роботи кожного працівника Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві задіяного на виконання умов договору.
Згідно п. 5.2 Договору відповідач зобов'язувався своєчасно оплатити надані послуги в порядку та розмірі, що визначені договором в порядку визначеному п. 2.6 Договору про забезпечення охорони фізичної особи підрозділами поліції охорони № 49-Д/2017.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідач, не сплативши у вказані в договорі терміни платежі за охорону, порушив вимоги ст. 530 ЦК України відповідно до якої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), тобто згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Розрахунок суми заборгованості позивачем наданий суду, відповідає вимогам закону та умовам укладеного між сторонами договору.
Крім того, як вбачається з наданих документів, позивачем розрахована пеня за несвоєчасне повернення боргу за період 06.12.2017 - 15.02.2018.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Вказаний розмір пені відповідає розміру, встановленому п. 11.2 укладеного між сторонами договору про забезпечення охорони фізичної особи підрозділами поліції охорони № 49-Д/2017.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
Правова природа пені, яка є видом неустойки, є особливою мірою цивільно-правової відповідальності, що передбачає покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення пені.
А відтак стягнення пені повинно відбуватися виключно у національній валюті, а тому наданий позивачем розрахунок нарахування цих сум у гривні, суд бере до уваги.
Позивачем розраховано розмір інфляційних збитків, а також 3 % річних від простроченої суми за час прострочення з моменту подачі позову (16.02.2018) до дати підготовчого засідання (14.03.2019).
Розрахунок, наданий суду, відповідає вимогам закону та умовам укладеного між сторонами договору.
Відповідно до ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Це правило ґрунтується на засадах справедливості і виходить з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобов'язання за рахунок іншої. Матеріальне становище учасників цивільного обороту схильне до змін, тому не виключено, що боржник, який не може виконати грошове зобов'язання зараз, зможе виконати його пізніше. Оскільки грошові кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов'язання (наприклад, внаслідок відсутності у боржника грошей та інших підстав) не звільняє його від відповідальності.
Велика палата Верховного Суду у Постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у Постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
На підставі наведеного вище, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позивних вимог позивача в частині стягнення з відповідач на її користь 3% річних та інфляційних витрат.
Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі вищевикладеного, беручи до уваги належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги охорони - підлягають задоволенню.
В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягненню судовий збір, що був сплачений позивачем при звернені до суду у розмірі 1762 гривень 00 копійок.
Керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 610, 625, 629, 901 ЦК України та керуючись ст.ст. 7-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273,280-282, 354 ЦПК України, суд -
Позов Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги охорони - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Овідіопольським РВ ГУДМС України в Одеській області 29 квітня 2015 р., ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві (код ЄДРПОУ 40109105, адреса: 01001, м. Київ, вул. Василя Чумака, 8А) заборгованість за договором про забезпечення охорони фізичної особи підрозділами поліції охорони № 49-Д/2017 від 10 липня 2017 року в розмірі 108 201,24 грн., пені у розмірі 2 529,47 грн., інфляційні збитки 12 367,37 грн., 3 % річних 3 486,15 грн. а всього 126 584,23 грн. (сто двадцять шість тисяч п'ятсот вісімдесят чотири грн. 23 коп.)
Стягнути з ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Овідіопольським РВ ГУДМС України в Одеській області 29 квітня 2015 р., ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві (код ЄДРПОУ 40109105, адреса: 01001, м. Київ, вул. Василя Чумака, 8А) витрати по оплаті судового збору в сумі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Суддя А.І. Бочаров.