Справа № 503/1765/18
Провадження № 2/503/80/19
23 травня 2019 року Кодимський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Сердюк Б.С.,
при секретарі Клемпуш Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кодима в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором спадкодавця ОСОБА_2 . Позовні вимоги мотивовані тим, що 24 березня 2011 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 був укладений договір відповідно до якого вона отримала кредит в розмірі 6800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 померла. Спадкоємцем після померлої є ОСОБА_1 , який постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а отже, вважається таким, що прийняв її. Факт проживання спадкоємця з позичальником на момент її смерті підтверджується копіями їх паспортів з реєстрацією за однією адресою. Згідно відповіді Кодимської районної державної нотаріальної контори, відомостей щодо спадкодавця ОСОБА_2 за даними спадкового реєстру не знайдено, спадкоємці померлої із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались. Проте враховуючи, що спадкоємець позичальника фактично проживав з нею на час відкриття спадщини, до складу якої входять у тому числі й кредитні зобов'язання померлої, він вважається таким, що прийняв цю спадщину та має нести відповідальність перед кредитором. Заборгованість ОСОБА_2 за договором станом на день її смерті становить 5995,98 гривень - за кредитом, 299,34 гривень - за процентами, а всього - 6295,32 гривень, яку позивач просить стягнути з відповідача.
В судове засідання представник позивача не з'явився, заявивши в позовній заяві клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити. Проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судове повідомлення вручене належним чином.
Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з'явились, враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, відповідачем не подано відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Наявних у справі доказів достатньо для її розгляду у відсутності відповідача. Представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечує.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що 24 березня 2011 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 був укладений договір відповідно до якого остання отримала кредит в розмірі 6800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. ОСОБА_2 підтвердила свою згоду не те, що підписана нею заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які розміщені на сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг. Відповідно до п. 6.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Станом на день смерті боржника заборгованість за кредитним договором згідно наданого позивачем розрахунку становить 6295 грн. 32 коп., яка складається із заборгованості за кредитом та заборгованості за відсотками.
15 жовтня 2017 року позивачем як кредитором померлої ОСОБА_2 до Кодимської районної державної нотаріальної контори була направлена претензія щодо включення кредиторських вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до спадкової маси після померлої ОСОБА_2 Одночасно позивач просив повідомити щодо наявності спадкової справи після померлої та відомості про осіб, які подали заяви про прийняття або відмову від прийняття спадщини після померлої та осіб, які вже прийняли спадщину.
Згідно відповіді Кодимської районної державної нотаріальної контори від 27 жовтня 2018 року №1862/01-16, відомостей щодо спадкодавця ОСОБА_2 за даними спадкового реєстру не знайдено, спадкоємці останньої до нотаріальних органів станом на час надання відповіді не звертались та спадкова справа не заводилася.
13 червня 2018 року ПАТ КБ «Приватбанк» на ім'я ОСОБА_1 направлено лист-претензію, якою банк пред'явив останньому свої вимоги про стягнення заборгованості.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1213 ЦК України).
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).
Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, визначені у частинах третій, четвертій статті 1268, статті 1269 ЦК України.
Так, згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України, спадкоємець, якій постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України «Оформлення права на спадщину»).
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Таким чином, спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.
Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що хоча отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов'язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.
Проте, зазначені вище норми підлягали б застосуванню за умови, що відповідач є спадкоємцем боржника.
Згідно з частинами 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За статтею 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Банк стверджує, що відповідач ОСОБА_1 проживав разом із боржником ОСОБА_2 на момент її смерті, а отже, прийняв спадщину.
Дану обставину доводить тільки тим, що у паспортах позичальника та відповідача зазначене однакове місце реєстрації.
Проте, відомості, що містяться в копіях паспортів позичальника та відповідача по справі щодо реєстрації за однією адресою не містять інформацію щодо предмета доказування, а саме місця їх постійного проживання на час відкриття спадщини не є безумовним доказом того, що відповідач є особою, яка відповідно до вимог частини третьої 1268 ЦК України прийняла спадщину.
При цьому суд враховує положення Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», який не ставить місце фактичного проживання особи в залежність від місця реєстрації. Місцем проживання особи може бути будь-яке жиле приміщення, у якому особа проживає постійно або тимчасово, яке належить цій особі на праві власності або праві користування, що визнається власником жилого приміщення. Отже, реєстрація будь-якої особи зі спадкодавцем не є безумовним підтвердженням того, що ця особа є спадкоємцем померлого.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 489/2924/16-ц.
До того ж, згідно відмітки на поштовому відправленні від 12.02.2019 року, направленому рекомендованим листом на адресу відомого зареєстрованого місця проживання відповідача ОСОБА_1 , судова повістка була повернута до суду у зв'язку з тим, що відповідач не проживає за адресою місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 .
Отже спадкоємці можуть задовольняти вимоги кредиторів лише за умови прийняття спадщини.
Проте позивач у порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України не надав суду жодного належного та допустимого доказу того, що відповідач ОСОБА_1 є спадкоємцем померлої ОСОБА_2 та прийняв спадщину.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України, суд
В задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заочне рішення може бути переглянуте Кодимським районним судом Одеської області за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду, через Кодимський районний суд Одеської області, протягом тридцяти днів з дня складення тексту рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк": 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване у встановленому порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя Б.С. Сердюк