73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"09" березня 2010 р. Справа № 2а-5479/08/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Горшков В.М.,
при секретарі: Роман О.С., < Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ПП ОСОБА_4
до Щербини Ірини Володимирівни - головного державного податкового ревізора-інспектора ДПА у Херсонській області, Кузочкіна Євгенія Олександровича - старшого державного податкового ревізора-інспектора ДПА у Херсонській області, ДПА у Херсонській області, ДПІ у м. Херсоні
про визнання протиправними дії посадових осіб державного органу та скасування розпорядчих документів,
за участю:
позивача ОСОБА_4, представника позивача - ОСОБА_5,
відповідача - Щербина І.В., Кузочкин Є.О.,
представника ДПА у Херсонській області - Максимова А.В.,
представника ДПІ у м. Херсоні - Мкртчян Л.С.,
встановив:
Позивач приватний підприємець ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Щербини Ірини Володимирівни - головного державного податкового ревізора-інспектора ДПА у Херсонській області, Кузочкіна Євгенія Олександровича - головного державного податкового ревізора-інспектора ДПА у Херсонській області, ДПА у Херсонській області, ДПІ у м. Херсоні про визнання протиправними дії ДПА у Херсонській області по організації перевірки, визнати дії посадових осіб Щербини І.В., Кузочкіна Є.О. по складанню акту перевірки від 24.09.2007 №21220590/0235/570 протиправними. Скасувати розпорядчі документи як незаконні: а саме направлення на перевірку, акт перевірки від 24.09.2007 №21220590/0235/570, рішення про застосування штрафних санкцій від 04.10.2007 року за №0004392305. Обґрунтовуючи свої вимог наступним. В позові зазначено про те, що відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» контроль за дотриманням платниками податків норм всіх законів віднесених до компетенції податкової служби в Україні здійснюється шляхом (засобом) проведення перевірок щодо своєчасності достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, інших перевірок законом не передбачено.
До дій по організації проведення податкової перевірки відноситься планування перевірок та виявлення підстав для проведення перевірок, видання наказу на проведення перевірки конкретного платника податків, надіслання повідомлення про проведення планової перевірки, отримання дозволу суду на проведення позапланової перевірки, видання направлення на перевірку, покладання на певних посадових осіб повноважень на здійснення перевірки конкретного платника податків. Позивач зазначає про порушення ряду норм Закону України «Про державну податкову службу в Україні» а саме. Оскільки позивач перебуває на обліку у ДПІ у м. Херсоні то і перевірку повинні були проводити посадові особи відповідної податкової інспекції, тобто перевірки проводилась органом не маючи на те повноваження. При проведенні перевірки позивача, посадовими особами ДПА у Херсонській області, було відсутнє відповідне рішення керівника податкового органу, яке оформлюється наказом, на підставі цього наказу видається направлення на перевірку. Такого наказу податковим органом не було надано і не було пред'явлено приватному підприємцю, тому вважає що направлення на перевірку є нечинним. Також зазначив про порушення посадовими особами при здійсненні перевірки приписів ст. ст. 10, 11 Закону «Про державну службу в Україні», ст. 32 Конституції, ст. 19 ГК України. Особа до якої було пред'явлено вимоги допустити до проведення податкової перевірки, не мала на це повноважень оскільки не є уповноваженою особою представляти позивача. Інформація, внесена до акту перевірки не відповідає дійсності. Складання Акту перевірки також є протиправним, оскільки позивач вважає, що перевірка фактично проведена не була, то акт не повинен був складений. Рішення про застосування штрафних санкцій також є незаконними, оскільки відповідно до вимог п. 1 ст. 216, п. 4 ст.217, п. 2 ст. 238, п.2 ст.241 ГК України адміністративне - господарський штраф (фінансова санкція) може бути застосовано тільки в порядку визначеному законом. Той порядок, який використовує ДПС, не забезпечує дотримання права особи на участь у прийнятті цього рішення, не надає можливості суб'єкту господарювання спростувати інформацію, зібрану про нього державним органом Тому рішення про застосування адміністративно - господарського штрафу є незаконним, так як винесено на підставі доказу (акту перевірки, складеному без участі приватного підприємця), отриманого незаконним шляхом, а також з порушенням захищених законом прав суб'єкта господарювання.
Позивач та його представник в судовому засіданні заявлений позов підтримали в повному обсязі, просили задовольнити. Представник позивача також в судовому засіданні наголосив, що позивач знаходиться на спрощеній системі оподаткування, надає право не використовувати розрахункові апарати. Також, що при проведені перевірки було порушено норми закону «Про інформацію» та ст. 32 Конституції України, а саме не було повідомлено про розгляд акту та прийняття рішення по ньому, що унеможливило надати спростовуючу інформацію позивачем.
Відповідач Щербина Ірина Володимирівна головний державний податковий ревізор-інспектор ДПА у Херсонській області проти заявленого позову заперечувала, пояснюючи наступне. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закону України №265), реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, якщо суб'єкт господарювання знаходить на єдиному податку, якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів, за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку. Відповідно до чого приватний підприємець особисто зареєстрував у податковій інспекції реєстраційну облікову книжку, для здійснення реалізації підакцизних товарів, а саме пива. На підставі зазначеного під час перевірки приватного підприємця ОСОБА_4 було встановлено ряд порушень, а саме. Проведення розрахункових операцій без застосування книги обліку розрахункових витрат та розрахункових квитанцій, та невідповідність готівкових коштів на суму проведення розрахунків. Також зазначила, що відповідно до роз'яснень Вищого Господарського суду відповідальною особою за нездійснення проведення розрахункових операцій є наймана підприємцем особа, яка проводить розрахунок. З наведеного вищезазначеного просить відмовити в задоволені позовних вимог.
Кузочкін Євген Олександрович старший державний податковий ревізор-інспектора ДПА у Херсонській області, проти заявленого позову заперечував, просив відмовити у задоволенні заявлених вимог. Підтримав пояснення відповідача Щербини І.В. Пояснив, що перевіряючи проводили перевірку відповідно до направлень на перевірку від 20.09.2007 за №726/235 та №759/235., та на підставі п. 2 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу". За результатами перевірки складено Акт від 24.09.2007, з зазначеними в ньому порушеннями.
Представники ДПА у Херсонській області та ДПІ у м. Херсоні проти заявлених вимог заперечували, просили відмовити в задоволенні позовних вимог. Свою позицію мотивуючи наступним. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону «Про державну податкову службу в Україні» № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України організовує роботу державних податкових адміністрацій державних податкових інспекцій, пов'язану із здійсненням контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку. А також роботу, пов'язану із проведенням боротьби з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів, веденням реєстр імпортерів, експортерів, оптових та роздрібних торговців, місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів; застосуванням у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій суб'єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства про виробництво і обіг спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів. Крім того, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 11 даного Закону здійснення такого контролю віднесено до прав органів державної податкової служби. Безпосередньо правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій визначені Законом "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від І червня 2001 року № 1776-Ш, а не Законом "Про державну податкову службу в Україні". Так, статтями 15 та 16 цього Закону про РРО встановлено, що контроль за додержання суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України. Контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювані планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію нього Закону. Планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України. Таким чином, законодавець наділив податкові органи правом на проведення перевірок, які можуть носити плановий або позаплановий характер, щодо контролю за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків товари (послуги), а також дотримання норм обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Відповідно до ст. 11 - 2 Закону "Про державну податкову службу в Україні" посадові особи ДПІ вийшли на планову перевірку позивача, та пред'явили направлення на перевірку, оформлене відповідно до вимог законодавства, та наказ на перевірку. При цьому, при проведенні планових перевірок стосовно додержання порядку проведення розрахункових операцій за товари (послуги) Закон про РРО не вимагав та не вимагає надсилання платнику податку повідомлення про майбутню перевірку за 10 днів. Перевірка була проведена у присутності продавця позивача, який власноруч підрахував готівкові кошти згідно з чим було складено опис наявних готівкових коштів. Продавець підписав акт без зауважень та отримав другий примірник акту особисто.
Представники відповідача вважають неправомірною позовну вимогу позивача щодо скасування як незаконних акту перевірки від 24.09.2007 р. № 21220590/0235/570. Вказують на те, що акт не має обов'язкового характеру, не породжує права і обов'язки у того суб'єкта, якому вони адресований, акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, якими порушуються права, свободи та законні інтереси позивача, в цій частині провадження по справі просить закрити.
Також зазначили, що позивачем пропущено річний строк звернення до суду передбачений ст. 99 КАС України. Оскільки рішення про застосування штрафних санкцій від 04.10.2007 року № 0007942305 було надіслано рекомендованою поштою позивачу. Оскільки кореспонденція повернулась у зв'язку з закінченням терміну зберігання, то рішення було розміщено на дошці податкових оголошень відповідно до ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.
Представники ДПА у Херсонській області та ДПІ у м. Херсоні просять відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, та дослідивши наявні докази, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до направлень на перевірку від 20.09.2007 №759/235 та №726/235 податківцями Щербиною І.В та Кузочкіним Є.О. була проведена планова перевірка ПП ОСОБА_4, з питань дотримання вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі Закон України №265) та інших. Перевірка проводилась відповідно до наказу ДПА у Херсонській області від 03.10.2005 №195.
За результатами перевірки складено Акт від 24.09.2007 №21220590/0235/570, в якому зазначено про ряд зафіксованих порушень, а саме. Проведення розрахункової операції без застосування РК та КОРО п. 5 ст.3 Закону України №265, та невідповідністю суми готівкових коштів на місці проведення розрахункових операцій п. 13 ст.3 вказаного закону.
На підставі чого винесено рішення ДПІ у м. Херсоні про застосування штрафних - санкцій від 17.09.2008 №0007552307.
Позовні вимоги щодо визнання неправомірними дії ДПА у Херсонській області у по організації проведення перевірки позивача, суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Пунктом 1 частини 1 ст.8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" визначено функції органів державної податкової служби, до яких, зокрема, належать здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому порядку. Також відповідно до п. 2 ст. 11 зазначеного Закону, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за: додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку. Контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із приписами Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", які не вимагають попередження про проведення перевірку за 10 днів.
Відповідно до ст. 15 та 16 Закону України №265 встановлено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи держаної податкової служби України шляхом проведення планових та позапланових перевірок згідно із законодавством України. Контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону. Планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України. Закон про РРО не регламентує порядок проведення планової перевірки таких суб'єктів підприємницької діяльності, як позивач, зазначаючи, що планові або позапланові перевірки здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України. Позивач здійснює торгівельну діяльність на території м. Херсона, отже, правомірно був включений ДПА у план-графік суб'єктів господарювання, які підлягали перевірці.
Посилання позивача на статті 11-1, 11-2 Закону "Про державну податкову службу в Україні" суд не приймає до уваги. Оскільки, як слідує з назви цих статей та з визначення поняття планової, позапланової перевірки, підстав їх проведення, що зазначені в тексті статей, їх положення регулюють підстави та порядок проведення перевірок щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). А дана перевірка мала на меті перевірку дотримання приписів Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування", Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" та інших.
Всі факти порушення норм Закону про РРО, інших нормативно-правових актів, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби, оформляються актом перевірки В якому чітко викладається зміст порушення з посиланням на норми законодавчих актів та вказуються конкретні статті та пункти. Акт перевірки щодо контролю за дотриманням вимог чинного законодавства у сфері торгівлі, громадського харчування суб'єктами підприємницької діяльності, повинен бути оформлений у відповідності до норм Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби. Який затверджено наказом ДПА України від 17.03.2001 № 110, та наказу ДПА України № 327 від 10 серпня 2005 р. "Про порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" (далі - Порядок № 327). Проаналізувавши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання неправомірними дій посадових осіб по складанню акта перевірки не підлягають задоволенню, оскільки матеріалами перевірки доведено факт порушення позивачем законодавства про РРО та інших нормативних актів. Акт перевірки складений в присутності продавця ОСОБА_10, яка підписала та отримала другий примірник Акту без зауважень. Відсутність приватного підприємця на час здійснення перевірки не позбавляє посадових осіб ДПА права проводити перевірку дотримання чинного законодавства господарської одиниці такого підприємця, якщо об'єкт торгівлі, який належить підприємцю, працює, здійснюється роздрібна торгівля, обслуговування покупців тощо.
Та обставина, що позивачу не було надіслано за 10 днів повідомлення про перевірку, а було пред'явлено направлення після здійснення розрахункової операції, не є порушенням порядку проведення перевірки, оскільки послідовності дій посадових осіб при проведенні перевірки РРО чітко не регламентовано конкретними нормативними актами. До того ж надання направлення на перевірку до проведення розрахункової операції автоматично нівелює доцільність перевірки такого питання, як наприклад, застосування реєстратора розрахункових операцій при здійсненні розрахункової операції, сенсу проводити таку перевірку після оголошення про початок перевірки немає. В направленні на перевірку було вказано, що перевірка є плановою, зазначено найменування законів, дотримання вимог яких мають право перевіряти податківці. Тому доводи позивача про скасування направлення на перевірку як незаконного, є необґрунтованими. Направлення на перевірку не є актом індивідуальної дії (рішенням), яке підлягає оскарженню в адміністративному порядку. Така вимога не може бути самостійною позовною вимогою, направлення підлягає правовій оцінці в справі з іншими позовними вимогами. Визнання нечинним або скасування направлення законом не вимагається. До аналогічного висновку дійшов суд при розгляді вимоги позивача про скасування акту перевірки. Згідно з абз. 2 п. 1.3 Порядку № 327 акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, акт фіксує дії посадових осіб податкової служби при проведенні перевірки. В зазначеному пункті Порядку № 327 мова йде саме про акт, як джерело інформації для прийняття рішення податковим органом за результатами проведеної ним перевірки, а не судового рішення. Акт перевірки не має юридичного характеру, оскільки безпосередньо не стосується прав і обов'язків платника податків, не містить обов'язкового для нього припису, а відтак не є правовим актом індивідуальної дії та не може бути оскаржений до адміністративного суду. Тому вимоги позивача по скасуванню акту перевірки суд не розглядає, оскільки останній не є рішенням суб'єкта владних повноважень, якими порушуються права, свободи та законні інтереси позивача.
Відносно винесення рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 3045,50 грн. Посилання позивача на те, що він не мав змоги спростувати зазначені в Акті перевірки порушення судом не приймаються. Оскільки в Акті перевірки зазначено, що для ознайомлення з матеріалами перевірки, надання вмотивованих пояснень щодо фактів, викладених в Акті, було надано 3-х денний термін для прибуття до податкового органу та надання спростовуючої інформації. Даним правом позивач не скористався, доказів по вчиненню таких дій суду позивачем не надано. Також посилання позивача, на те що він не знав про застосування фінансової санкції судом не приймається. Оскільки відповідно до п.17.3. ст. 17. Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум. Виходячи зі змісту ст. 6 зазначеного Закону України рішення про застосування штрафних санкцій надсилалось позивачу рекомендованою кореспонденцією. Оскільки конверт повернувся, то рішення було розміщене на дошці податкових оголошень, при цьому день розміщення такого рішення про застосування штрафної санкції вважається днем її вручення.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що позивачем у позовній заяві не були наведені обставини, які б підтверджувались достатніми доказами, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача. В акті перевірки було зазначено час та дата, коли позивачу треба прибути до податкового органу для розгляду питання про порушення, тобто, права особи на участь у прийнятті рішення про застосування штрафних санкцій не було порушено, йому була надана можливість спростувати зібрану в акті інформацію. Натомість відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятий ним рішень.
Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 100, 102, 158-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 15 березня 2010 р..
Суддя Горшков В.М.