Справа № 2 - 169/ 2010р.
03 березня 2010 року смт. Красногвардійське
Красногвардійський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого - судді Проскурні С.М.,
при секретарі - Грабовенко К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Красногвардійське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 п ро визнання договору купівлі-продажу магазину дійсним та права власності на нерухоме майно,
ОСОБА_1 09 вересня 2009 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 п ро визнання договору купівлі-продажу магазину, який розташований в АДРЕСА_1 дійсним та права власності на нерухоме майно.
Вимоги мотивовані тим, що за домовленістю з відповідачкою був укладений договір з купівлі-продажу магазину, розташованого в с. Трактове Красногвардійського району в простій письмовій формі від 31.03.2007р. Через відсутність у ОСОБА_2 всіх необхідних для продажу магазину документів не змогли укласти договір в нотаріальній формі. ОСОБА_2 було написано розписку про отримання від ОСОБА_1 за продаж магазину грошової суми в розмірі 17.000 грн.
У судовому засіданні позивач підтримав позов. В обгрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що придбав у ОСОБА_2 магазин, який розташований по АДРЕСА_1 В нотаріальній формі договір з купівлі-продажу не укладався, оскільки у продавця не було всіх належних для цього документів. Він передав ОСОБА_2 грошову суму 17.000 грн. за магазин, що підтверджується розпискою від 31.03.2007р. Оскільки угода фактично відбулась, просив визнати укладений у простій письмовій формі договір з купівлі-продажу магазину дійсним та право власності на нерухоме майно.
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнала. В обгрунтування своєї згоди з позовом зазначила, що продала ОСОБА_1 магазин, розташований в АДРЕСА_1, який належав їй на праві власності відповідно до договору з купівлі-продажу від 21.11.2004р. Оскільки на момент укладання з позивачем угоди з купівлі-продажу у неї не було всіх необхідних для нотаріального посвідчення договору документів, ОСОБА_1 передав їй гроші в сумі 17.000 грн. за магазин, а вона написала про це розписку від 31 березня 2007 року. Вважає, що угода між нею та позивачем фактично відбулася. Просила позов задовольнити.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статей 10, 11 ЦПК України сторони користуються рівними правами щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи і розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно зі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом встановлено, що за усною домовленістю ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_2 нежилу будівлю - магазин, розташований в АДРЕСА_1, сплатив продавцю запропоновану суму вартості нежилої будівлі, що підтверджується розпискою ОСОБА_2 про отримання нею від ОСОБА_1 17.000 грн. за проданий магазин від 31.03.2007р.
Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до частин 3, 4 статті 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач надав лише письмову розписку про передачу ОСОБА_2 грошової суми в розмірі 17.000 грн. за покупку магазину (а.с.4).
В матеріалах справи є договір з купівлі-продажу нежилої будівлі, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 21.11.2004 року, відповідно до якого ОСОБА_2 купила нежилу будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Право власності відповідачки на зазначену нежилу будівлю - магазин підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 27.01.2005р.
Відповідно до ст.657 ЦК України договір з купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Як зазначено позивачем в суді, н іяких договорів на передачу спірного нерухомого майна у його власність ним не укладалось. Позивачем не надано суду жодних доказів про неможливість укладання договору в належній письмовій формі та посвідчення його в нотаріальному порядку. Посилання позивача лише на розписку про передачу грошової суми в розмірі 17.000 грн. за купівлю магазину в с. Трактове Красногвардійського району не може бути правовою підставою для визнання за ним права власності на вищезазначене нерухоме майно.
Правило статті 220 ЦК України не поширюється на правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, оскільки момент вчинення такого правочину відповідно до статей 210, 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони є неукладеними і такими, що не породжують для сторін прав і обов'язків.
Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1
На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 328, 334, 640, 657 ЦК України, 10, 11, 60, 88, 212, 214, 215 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 п ро визнання договору купівлі-продажу магазину, який розташований в АДРЕСА_1 від 31.03.2007 року дійсним та права власності на зазначене нерухоме майно , відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Красногвардійський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк, з дня проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя