29 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/17073/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткаченко Н.Г. (головуючого), Білоуса В.В., Жукова С.В.
за участю секретаря судового засідання - помічника судді Зуєвої А.О.
за участю представників: Міністерства фінансів України - Іваницької Т.Б., Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Кредитпромбанк" - адвоката Білобловського С.В., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - адвоката Сидоренко Ю.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства фінансів України
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2019
та рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2018
у справі № 910/17073/17
за позовом Міністерства фінансів України
до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Кредитпромбанк"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
про поновлення строку для включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів,-
У жовтні 2017 року Міністерство фінансів України (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Кредитпромбанк" про поновлення строку для включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.10.2018 у справі №910/17073/17 (суддя Мудрий С.М.) у задоволенні позову Міністерства фінансів України відмовлено повністю.
Мотивуючи судове рішення, господарський суд першої інстанції виходив із того, що передбачений імперативними нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" 30-денний строк на прийняття вимог кредиторів банку є присічним, а тому поновленню чи продовженню не підлягає, а вимоги, заявлені після спливу такого строку, вважаються погашеними в будь-якому випадку, незалежно від існування поважності причин такого пропуску.
Водночас, за висновком суду, заявлений Міністерством фінансів України позов про поновлення строку для включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів не є ефективним способом захисту в розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2019 (колегія суддів: Сотніков С.В. - головуючий, Пантелієнко В.О., Грек Б.М.) рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2018 у справі № 910/17073/17 залишено без змін.
Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить:
- скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2018 у справі № 910/17073/17
- прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Міністерства фінансів України задовольнити в повному обсязі.
Підставами для скасування оскаржуваних судових рішень заявник касаційної скарги зазначає порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги та наявність підстав для задоволення позову, позивач посилається на те, що судами не в повному обсязі досліджено питання щодо поновлення строку для включення Міністерства фінансів України до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Кредитпромбанк".
При цьому, Міністерство фінансів України наголошує на тому, що не мало можливості вчасно подати заяву про включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку, оскільки не отримало від ПАТ "Кредитпромбанк" повідомлення про початок процедури ліквідації, а лише отримало повідомлення про введення тимчасової адміністрації.
Як стверджує заявник касаційної скарги, невиконання умов кредитного договору зі сторони банку може призвести до негативних наслідків для Державного бюджету України через злочинну недбалість осіб, які вчасно не надали інформацію про початок ліквідації банку.
При цьому позивач зазначає, що за результатами здійсненого аудиторського дослідження до працівників Міністерства, винних у неподанні заяви про включення Міністерства фінансів України до реєстру вимог акцептованих кредиторів, порушено дисциплінарне провадження, по якому проводиться службове розслідування.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 20.02.2019 для розгляду справи № 910/17073/17 за касаційною скаргою Міністерства фінансів України визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), Білоуса В.В., Жукова С.В.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.03.2019 у справі № 910/2411/18 касаційну скаргу Міністерства фінансів України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2018 у справі № 910/17073/17 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.03.2019 у справі № 910/2411/18 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства фінансів України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2018 у справі №910/17073/17; розгляд справи за касаційною скаргою Міністерства фінансів України призначено на 29.05.2019 на 10 год. 30 хв.
Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Кредитпромбанк" Тімонін О.О. та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернулись до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з відзивами на касаційну скаргу позивача, в яких просили постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2018 у справі №910/17073/17 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що ухвалені судові рішення є законними та обґрунтованими.
При цьому, посилаючись на необґрунтованість доводів касаційної скарги, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Кредитпромбанк" Тімонін О.О. та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб наголосили на тому, що Уповноваженою особою Фонду було дотримано встановлений чинним законодавством порядок повідомлення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, а визначений Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" строк пред'явлення кредиторських вимог до банку, який ліквідується, є присічним, поновленню та продовженню не підлягає.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників Міністерства фінансів України, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Кредитпромбанк" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та доводи відзивів на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 22.06.2007 між Міністерством фінансів України та ВАТ КБ "Кредитпромбанк" (далі - Банк) укладено кредитний договір №28000-04/98 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого Міністерство надало Банку субкредит за рахунок коштів позики в розмірі, на строк та на умовах, що визначені цим договором, а Банк у розмірах, у строк та на умовах, визначених кредитним договором, зобов'язався повернути субкредит, сплатити відсотки за користування ним та здійснити інші платежі, пов'язані з наданням субкредиту (п. 2.1 Кредитного договору).
Згідно з п.3.1 Кредитного договору за рахунок позики Міністерство фінансів України надало Банку субкредит у розмірі 43 000 000,00 доларів США. Вказана сума включає: 40 000 000,00 доларів США для фінансування субпроектів. Грошові кошти, що використовуватимуться Банком для надання мікрокредитів, не можуть перевищувати 20% від вказаної суми; 3 000 000,00 доларів США для інституційного розвитку Банку.
Судами з'ясовано, що Банк здійснював вибірку коштів субкредиту на квартальній основі, за умов, що не менше 25% буде вибрано до 30.06.2008, не менше 50% - до 31.12.2008, та не менше 100% - до 30.06.2009.
В пункті 4.2 кредитного договору зазначено, що субкредит надається Банку на 12 років, включаючи 2 роки пільгового періоду. Кінцевий термін повного погашення кредиту та належних відсотків - 05.05.2019.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 30.09.2014 та 06.04.2015 Міністерством фінансів України було виставлено ВАТ КБ "Кредитпромбанк" черговий рахунок за кредитним договором, який Банком оплачений не був, в результаті чого у ВАТ КБ "Кредитпромбанк" утворилась заборгованість перед Міністерством фінансів України за Кредитним договором в розмірі 4 389 141,50 доларів США за період 05.11.2015 по 05.05.2019.
Як встановлено судами, постановою Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 151 ПАТ "Кредитпромбанк" було віднесено до категорії неплатоспроможних, на підставі чого з 03.03.2015 рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розпочато процедуру виведення ПАТ "Кредитпромбанк" із ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Банку призначено Тімоніна О.О.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03.06.2015 №112 на підставі постанови Правління Національного банку України від 02.06.2015 №353 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Кредитпромбанк" розпочато ліквідацію Банку та призначено Тімоніна О.О. уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку строком на 1 рік з 03.06.2015 по 02.06.2016 включно.
Рішеннями Виконавчою дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.04.2016 №637 та від 04.05.2018 № 1273 продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ "Кредитпромбанк" до 02.06.2018 та до 02.06.2019 відповідно з продовженням повноважень Уповноваженої особи Фонду.
Частиною 2 ст. 6 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що особливості правового статусу, порядку створення, діяльності, реорганізації та ліквідації банків визначаються цим Законом та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Відповідно до ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються. У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду.
Предметом даного позову є вимоги Міністерства фінансів України до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Кредитпромбанк" про поновлення строку для включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що строк заявлення кредиторських вимог за кредитним договором №28000-04/98 від 22.06.2007 за період з 05.11.2015 по 05.05.2019 в сумі 4 389 141,50 доларів США. Міністерством фінансів України пропущений через неотримання від ПАТ "Кредитпромбанк" повідомлення про початок процедури ліквідації в порушення положень укладеного Кредитного договору.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, повідомляє про це банк та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Пунктом 16 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку (п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
Згідно з п. 54 ст. 2 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" кредитор - це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов'язань.
Відповідно до п. 6 ст. 2 названого Закону, ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Відповідно до п. 3 ч. 2 та ч. 3 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення Уповноваженої особи, строк виконання всіх грошових зобов'язань банку вважається таким, що настав, а вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.
Статтею 44 цього Закону визначено, що Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність". Фонд вносить Національному банку України пропозицію про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку:1) відповідно до плану врегулювання; 2) у разі закінчення строку тимчасової адміністрації банку та/або невиконання плану врегулювання; 3) в інших випадках, передбачених цим Законом. Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку протягом п'яти днів з дня отримання пропозиції Фонду про ліквідацію банку. Національний банк України інформує Фонд про прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку не пізніше дня, наступного за днем прийняття такого рішення. Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку. Ліквідація банку має бути завершена не пізніше двох років з дня початку процедури ліквідації банку. Фонд має право прийняти рішення про продовження ліквідації банку на строк до двох років з можливістю повторного продовження на строк до одного року.
Частинами 1, 2, 4 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет.
Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку в газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України" не пізніше ніж через сім днів з дня початку процедури ліквідації банку.
Фонд у семиденний строк з дня початку процедури ліквідації банку розміщує оголошення, що містить відомості про ліквідацію банку відповідно до частини третьої цієї статті, в усіх приміщеннях банку, в яких здійснюється обслуговування клієнтів.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, на виконання вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відомості про ліквідацію ПАТ "Кредитпромбанк" та про строки звернення кредиторськими вимогами до Банку було опубліковано 10.06.2015 в газеті "Голос України" № 10 (6105).
Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що інформація про те, що ПАТ "Кредитпромбанк" перебуває в стані ліквідації є публічною та доступною, а кредитори мали право заявити Фонду гарантування вкладів фізичних осіб свої кредиторські вимоги до Банку в строк до 10.07.2015.
Крім того, судами було з'ясовано, що оголошення про початок ліквідації ПАТ "Кредитпромбанк" були розміщенні на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а також у приміщеннях неплатоспроможного Банку в доступному для відвідувачів місці.
Встановлені судами обставини свідчать про дотримання порядку повідомлення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, передбаченого Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та спростовує доводи Міністерства фінансів України про його необізнаність щодо початку процедури ліквідації ПАТ "Кредитпромбанк".
Як визначено ч. 5 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.
Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами (ч. 1 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
Так, з матеріалів справи вбачається, що 06.04.2017 №19030-02-14/9191 Міністерством фінансів України направлено лист до Уповноваженої особи Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Кредитпромбанк" Тімоніна О.О. та в копії на адресу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб направлено запит із наданням інформації щодо включення Міністерства фінансів України за поданням Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві від 30.06.2015 №06-1/3017-8851 до реєстру кредиторів ПАТ "Кредитпромбанк" і обсягу включених майнових вимог.
Дослідженням матеріалів справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 03.05.2017 №19030-13/2-10/11951 на ім'я Уповноваженої особи Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Кредитпромбанк" Тімоніна О.О. та в копії на адресу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб були направлені кредиторські вимоги Міністерства фінансів України за Кредитним договором від 22.06.2007 № 28000-04/98.
Листом від 22.05.2017 №1793/56.2-9673-01 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Кредитпромбанк" Тімоніна О.О. було повідомлено про включення 13 218 710,13 грн. до 7 (сьомої) черги кредиторських вимог на підставі заяви Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 12.06.2015 №14634/10/28-10-23-26.
Водночас, як з'ясовано судами, Центральним офісом з обслуговування великих платників 25.01.2016 за № 4114/10/28-10-23-26 було дозаявлено кредиторські вимоги на 17 226 541,19 грн. Загальна сума вимог, подана Центральним офісом з обслуговування великих платників, складає 30 445 251,32 грн., що за обмінним курсом на 31.12.2015 становить 1 268 515,14 дол. США.
Однак, листом № 18/51-8491-01 від 16.02.2016 Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відмовлено у задоволенні заяви про доповнення кредиторських вимог від 25.01.2016 з підстав того, що Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не передбачає доповнень до заяв про кредиторські вимоги, а також з підстав того, що заявником пропущений 30-денний строк на направлення кредиторських вимог Уповноваженій особі, передбачений статтею 45 Закону.
Надавши оцінку наявним у справі доказам та доводам сторін, враховуючи приписи Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановив, що докази на підтвердження звернення позивача до відповідача із заявою про включення його вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів за Кредитним договором у визначений ч. 5 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" 30-ти денний строк з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку, матеріали справи не містять, що свідчить про пропуск вказаного строку.
Як було зазначено вище, відповідно до ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини 2 статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.
Таким чином, господарський суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, врахувавши вимоги наведених вище норм, встановивши дотримання у даному випадку визначеної законом процедури повідомлення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, обізнаність позивача про початок процедури ліквідації Банку і незвернення його із заявою про включення до реєстру вимог кредиторів за Кредитним договором у встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" строки, та зважаючи на те, що встановлений цим Законом 30-денний строк на прийняття вимог кредиторів банку є присічним та поновленню не підлягає, дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову про поновлення строку для включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів.
Поряд з викладеним, за змістом ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. ст. 15, 16 ЦК України).
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Суд вправі застосовувати способи захисту цивільних прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також повинен ураховувати критерії ефективності таких засобів захисту та вимоги частин 2-5 ст. 13 ЦК України щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав особою.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити реальне поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
В контексті зазначеного та з огляду на встановлені судами у даній справі обставини, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що заявлена Міністерством фінансів України вимога про поновлення строку для включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів не є ефективним засобом захисту прав в розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та не призведе до відновлення прав позивача у обраний ним спосіб.
Разом з тим, як було зазначено вище, імперативними нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлений строк пред'явлення кредиторських вимог до банку, що ліквідується, який є присічним та не підлягає продовженню чи поновленню, а вимоги, заявлені після спливу такого строку, вважаються погашеними в будь-якому випадку, незалежно від існування поважності причин такого пропуску.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 910/15373/17.
За таких обставин, господарські суди дійшли законного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову Міністерства фінансів України про поновлення строку для включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів.
При цьому, матеріали справи свідчать про те, що дотримуючись приписів ст. 86 ГПК України, місцевий та апеляційний господарські суди всебічно, повно і об'єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності, дали вірну юридичну оцінку обставинам справи, і правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішили спір у даній справі.
Згідно зі ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Аргументи заявника касаційної скарги, наведені в обґрунтування наявності підстав для задоволення позову не спростовують обґрунтованих висновків місцевого та апеляційного судів з огляду на викладене вище та не можуть бути прийняті колегією суддів, оскільки фактично зводяться до посилань на обставини справи та прохання надати нову оцінку доказам у справі, які, на думку скаржника, були неправильно оцінені судами при дослідженні питання щодо поновлення строку для включення позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку, що в силу вимог ст.300 ГПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
Крім того, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.
Відтак, наведені Міністерством фінансів України у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування судових рішень та ухвалення нового рішення відповідно до вимог ст. 311 ГПК України, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування місцевим та апеляційним судами норм матеріального та процесуального права, а колегія суддів не встановила фундаментальних порушень судами першої та апеляційної інстанції при розгляді спору у даній справі.
Враховуючи викладене, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2018 у справі № 910/17073/17 прийняті судами у відповідності до фактичних обставин та у відповідності до вимог матеріального права і процесуального права, підстав для їх зміни або скасування не вбачається.
Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, суд
Касаційну скаргу Міністерства фінансів України залишити без задоволення.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2018 у справі № 910/17073/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий, суддя - Ткаченко Н.Г.
Судді - Білоус В.В.
Жуков С.В.