Іменем України
29 травня 2019 року м. ЧернігівCправа № 927/705/18
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Лавриненко Л.М.
секретар судового засідання Мігда Р.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №927/705/18, розгляд якої здійснюється у порядку загального позовного провадження
За позовом: ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “УКРАЇНСЬКИЙ ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ “БЕЛШИНА”
вул. Щорса, буд. 100, м. Чернігів, 14011
До відповідача: UAB “BELTECHNIKA.LT”
вул. Калварію 270, м. Вільнюс, Литовська Республіка, juridical address: Kalvariju 270, Vilnius, Lithuania
Про стягнення 180000,00 Євро (що за офіційним курсом НБУ станом на 12.09.2018 становить 5853215,52 грн)
За участю представників:
Позивача: не з'явився
Відповідача: не з'явився
У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “УКРАЇНСЬКИЙ ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ “БЕЛШИНА” звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з UAB “BELTECHNIKA.LT” 180000,00 Євро (що за офіційним курсом НБУ станом на 12.09.2018 становить 5853215,52 грн), сплачених відповідачу як попередню оплату за продукцію на підставі Контракту №15/02/2018 від 15.02.2018.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання по поставці товару, внаслідок чого, за твердженням позивача, у відповідача на підставі умов Контракту №15/02/2018 від 15.02.2018 виникло зобов'язання повернути суму отриманої попередньої оплати.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 18.09.2018 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 12.02.2019 о 10:00. Провадження у даній справі зупинено до 12.02.2019 (надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі).
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 12.02.2019 провадження у справі №927/705/18 поновлено.
Позивач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується підписом повноважного представника позивача Шамко О.Б. на ухвалі про відкриття провадження у справі №927/705/18 про її отримання, але повноважного представника у судове засідання 12.02.2019 не направив.
Судом також було вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи №927/705/18, що підтверджується листом Господарського суду Чернігівської області від 04.10.2018 №927/705/18/1079/18 про звернення до сектору судової роботи та міжнародного співробітництва Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області з клопотанням про надання правової допомоги щодо вручення відповідачу ухвали суду від 20.09.2018 про відкриття провадження у справі та листом Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області від 08.10.2018 №01.1-35/9326/18/7/229 про надсилання компетентному органу Литовської Республіки доручення Господарського суду Чернігівської області про вручення судових документів відповідачу.
Станом на 12.02.2019 Господарським судом Чернігівської області від компетентного органу Литовської Республіки не було отримано документів про вручення відповідачу по справі процесуальних документів (ухвали суду від 20.09.2018 про відкриття провадження у справі).
Письмове клопотання позивача №116 від 11.02.2019 про проведення підготовчого засідання без участі повноважного представника позивача, яке надійшло до початку судового засідання, задоволено судом, оскільки участь у судовому засіданні є процесуальним правом сторони, відповідно до п.2 ч.1 ст.42 Господарського процесуального кодексу України.
До початку судового засідання 12.02.2019 представником позивача було подано письмове клопотання №119 від 12.02.2019 про залучення до матеріалів справи копії заяви відповідача від 08.02.2019, адресованої судді Лавриненко Л.М. у справі №927/705/18, яка надійшла на електронну адресу позивача.
У заяві від 08.02.2019 відповідач зазначив, що ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 18.09.2018 відкрито провадження у справі №927/705/18; підготовче засідання призначено на 12.02.2019 о 10:00. Відповідач позбавлений можливості направити в судове засідання представника, але позовні вимоги визнає повністю та просить врахувати, що невиконання взятих на себе зобов'язань по контракту №15/02/2018 від 15.02.2018 пов'язано з невиконанням зобов'язань контрагентами UAB “BELTECHNIKA.LT”. Також відповідач вказує на те, що у провадженні Господарського суду Чернігівської області знаходяться справи №927/397/18 та №927/423/18 за позовом ТОВ “УКРАЇНСЬКИЙ ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ “БЕЛШИНА” до UAB “BELTECHNIKA.LT”, судові засідання по яких призначено на 29.05.2019 і представник UAB “BELTECHNIKA.LT” буде брати участь у зазначених судових засіданнях.
Враховуючи, що викладені у заяві відповідача від 08.02.2019 обставини свідчать про належне повідомлення відповідача про час та місце судового засідання у справі №927/705/18 та його обізнаність про розгляд даної справи, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача по час та місце судового засідання.
Письмових заперечень щодо позовних вимог від відповідача не надходило.
Інших заяв та клопотань на час судового засідання 12.02.2019 також не надходило.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 12.02.2019 закрито підготовче провадження; призначено справу до судового розгляду по суті на 29.05.2019 о 14:30. Провадження у даній справі зупинено до 29.05.2019 (надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення відповідачу ухвал суду від 12.02.2019).
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 29.05.2019 провадження у справі №927/705/18 поновлено.
Позивач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується відміткою про отримання ухвали суду від 12.02.2019 повноважного представника позивача Шамко О.Б. (довіреність №748 від 18.05.2017), але повноважного представника у судове засідання 29.05.2019 не направив.
Судом також було вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи №927/705/18, що підтверджується листом Господарського суду Чернігівської області від 25.02.2019 №927/705/18/244/19 про звернення до сектору судової роботи та міжнародного співробітництва Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області з клопотанням про надання правової допомоги щодо вручення відповідачу ухвали суду від 12.02.2019 про поновлення провадження у справі та ухвали суду від 12.02.2019 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, а також листом Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області від 27.02.2019 №01.1-36/668/19/7/50 про надсилання компетентному органу Литовської Республіки доручення Господарського суду Чернігівської області про вручення судових документів відповідачу.
Станом на 29.05.2019 Господарським судом Чернігівської області від компетентного органу Литовської Республіки не було отримано документів про вручення відповідачу по справі процесуальних документів (ухвали суду від 12.02.2019 про поновлення провадження у справі та ухвали суду від 12.02.2019 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті).
До початку судового засідання від позивача надійшла письмова заява від 29.05.2019, у якій позивач просить суд провести судове засідання, призначене на 29.05.2019, без участі його представника. Позивач у поданій заяві вказує про те, що позовні вмоги підтримує та просить задовольнити їх в повному обсязі.
Заява позивача від 29.05.2019 про розгляд справи без участі його повноважного представника задоволено судом, оскільки участь в судовому засіданні є процесуальним правом сторони, відповідно до п.2 ч.1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України.
Також до початку судового засідання від відповідача надійшла заява від 07.05.2019, за підписом директора UAB “BELTECHNIKA.LT” Armen Harutyunyan, у якій відповідач вказує на те, що ухвалою суду від 12.02.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.05.2019 о 14:30. Відповідач не має можливості направити в судове засідання 29.05.2019 повноважного представника, оскільки в своєму штаті UAB “BELTECHNIKA.LT” не має адвоката. Стосовно позовних вимог відповідач зазначає, що позовні вимоги визнає в повному обсязі, але просить суд врахувати ту обставину, що не виконання взятих на себе зобов?язань по контракту №15/02/2018 від 15.02.2018 пов?язано з невиконанням своїх зобов?язань контрагентами UAB “BELTECHNIKA.LT”. Як тільки контрагенти відповідача здійснять поставку каучука натурального TSR-10, відповідач неодмінно поставить його ТОВ “УКРАЇНСЬКИЙ ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ “БЕЛШИНА”.
Викладені у заяві відповідача від 07.05.2019 обставини свідчать про належне повідомлення відповідача про час та місце судового засідання у справі №927/705/18 та його обізнаність про розгляд даної справи по суті 29.05.2019 о 14:30.
Інших заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (ч.2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
У відповідності до ч.1,2 ст.191 Господарського процесуального кодексу України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Заява від 07.05.2019, у якій відповідач повністю визнає заявлені позовні вимоги в частині стягнення 180000,00 Євро від UAB “BELTECHNIKA.LT” підписана уповноваженою особою директором Armen Harutyunyan, а також скріплено печаткою UAB “BELTECHNIKA.LT”.
Приймаючи до уваги, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб; дії законного представника відповідача - директора UAB “BELTECHNIKA.LT” Armen Harutyunyan, який підписав заяву від 07.05.2019, не суперечать інтересам особи, яку він представляє, і це є процесуальним правом сторони, згідно зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, а тому суд приймає визнання позову відповідачем у частині заявлених позовних вимог про стягнення 180000,00 Євро, сплачених відповідачу як попередню оплату за продукцію на підставі Контракту №15/02/2018 від 15.02.2018.
Оскільки, позивач та відповідач своїм процесуальним правом участі у судових засіданнях 12.02.2019 та 29.05.2019 не скористалися та повноважних представників не направили, рішення приймається за наявними матеріалами справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд ВСТАНОВИВ:
Правовідносини, пов'язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні регулюються положеннями Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою), зокрема і питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, визначені Законом України "Про міжнародне приватне право".
Згідно з ст.38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадках якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.
Даний нормативний акт є спеціальною нормою у порівнянні з нормами Господарського процесуального кодексу України щодо визначення підсудності.
У відповідності до наданого позивачем до позовної заяви свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи №435820 серія А01, 22.06.2007 проведено державну реєстрацію ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “УКРАЇНСЬКИЙ ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ “БЕЛШИНА” та зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, код ЄДРПОУ 35237656 (а.с.28-32).
15.02.2018 між UAB “BELTECHNIKA.LT” (продавець), в особі директора Армена Арутюняна, що діє на підставі статуту та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “УКРАЇНСЬКИЙ ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ “БЕЛШИНА” (покупець), в особі директора Штарбекера Віталія Анатолієвича, що діє на підставі статуту, було укладено контракт №15/02/2018 від 15.02.2018.
Пунктом 1.1. контракту №15/02/2018 від 15.02.2018 передбачено, що продавець продає, а покупець купує товар, згідно з номенклатурою, в обсязі та з періодами поставок, визначених специфікаціями, які є невід?ємними частинами даного контракту.
15.02.2018 між сторонами було укладено технічну специфікацію №1 до контракту №15/02/2018 від 15.02.2018, якою позивач та відповідач погодили технічні вимоги до товару (а.с.14).
У відповідності до ст. 32,33 Закону України "Про міжнародне приватне право", зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження. Дійсність правочину, його тлумачення та правові наслідки недійсності правочину визначаються правом, що застосовується до змісту правочину.
Статтею 43 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.
Відповідно до п. 7.6. контракту №15/02/2018 від 15.02.2018, сторони погодились, що врегулювання всіх спорів, протиріч і розбіжностей, які можуть виникнути в результаті виконання Контракту чи у зв'язку з ним, здійснюється за взаємною згодою у ході переговорів між сторонами. У випадку, якщо сторони не можуть вирішити спір, який виник, шляхом переговорів, його вирішення передається на розгляд до Господарського суду Чернігівської області із застосуванням норм матеріального та процесуального права України. Мова, на якій буде здійснюватись судовий процес - українська.
Отже, при розгляді даної справи суд застосовує процесуальне право - Господарський процесуальний кодекс України та норми матеріального права України, які регулюють дані прововідносини.
Відповідно до ч. 1 статті 202 та ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ч.1,2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1,2 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлі-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За приписами ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Таким чином, укладений між сторонами контракт №15/02/2018 від 15.02.2018 за своєю правовою природою є договором поставки, до якого застосовуються загальні положення про купівлі-продаж.
Відповідно до п. 9.1. контракту №15/02/2018 від 15.02.2018, даний контракт вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2018.
Доказів розірвання контракту №15/02/2018 від 15.02.2018 чи визнання його недійсним на момент розгляду справи сторонами суду не надано.
У відповідності до п. 1.2. контракту №15/02/2018 від 15.02.2018, ціни на товар і умови його оплати визначені специфікаціями до даного контракту.
Специфікацією №1 від 15.02.2018, копія якої додана до матеріалів справи (а.с.15), сторони визначили асортимент товару (каучук натуральний TSR-10), кількість (241,92 тони); ціну (2219,20 USD); вартість (536868,86 USD); строк поставки (до 30.04.2018); строк оплати (до 31.03.2018); умови оплати за товар (100% передоплата); валюта платежу - євро, перерахунок по курсу Національного банку Республіки Білорусь на дату заявки на купівлю валюти.
Пунктами 3.1.-3.3. контракту №15/02/2018 від 15.02.2018 передбачено, що оплата за товар, що поставляється по контракту, здійснюється на рахунок продавця, відкритий у банківській установі, у валюті і сумі згідно з специфікацією та інвойсом.
Оплата товару здійснюється на користь продавця на умовах і в строки, зазначені в специфікації і відповідному інвойсі.
Вся сума, зазначена у специфікації та відповідному інвойсі, повинна бути перерахована на рахунок продавця без зборів та відрахувань комісії банку.
21.03.2018 між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до контракту №15/02/2018 від 15.02.2018, якою змінено підпункт 3.7.2. пункту 3.7. розділу 3 контракту, а саме: банківський рахунок позивача.
Додатковою угодою №2 до контракту №15/02/2018 від 15.02.2018 сторонами змінено пункт 7 специфікації №1 від 15.02.2018 в частині встановлення строку оплати за товар до 31.05.2018.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У відповідності до до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
На виконання умов контракту №15/02/2018 від 15.02.2018, позивачем було здійснено відповідачу попередню оплату за товар, а саме:
27.03.2018 - 50000,00 євро, згідно з платіжним дорученням в іноземній валюті або банківських металах №1 від 27.03.2018;
06.04.2018 - 25000,00 євро, згідно з платіжним дорученням в іноземній валюті або банківських металах №1 від 06.04.2018;
11.04.2018 - 20000,00 євро, згідно з платіжним дорученням в іноземній валюті або банківських металах №1 від 11.04.2018;
12.04.2018 - 25000,00 євро, згідно з платіжним дорученням в іноземній валюті або банківських металах №1 від 12.04.2018;
17.04.2018 - 70000,00 євро, згідно з платіжним дорученням в іноземній валюті або банківських металах №4 від 17.04.2018.
Всього по контракту №15/02/2018 від 15.02.2018, по вищезазначених платіжних дорученнях, здійснено оплати на загальну суму 190000,00 євро (а.с.19-23).
Відповідач не надав суду заперечень щодо факту отримання від позивача коштів в сумі 190000,00 євро, як попередню оплату за контрактом №15/02/2018 від 15.02.2018.
Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктами 4.1., 4.4. контракту №15/02/2018 від 15.02.2018 передбачено, що поставка товару покупцем здійснюється морським, залізничним або автомобільним транспортом на умовах FCA - порт Клайпеда, Литва, якщо інше не визначено сторонами в специфікаціях і відповідних інвойсах, в період, зазначений в специфікаціях. Пункт приймання-передачі товару - порт Клайпеда, Литва, якщо інше не визначено сторонами в специфікаціях.
Датою поставки товару вважається дата акта приймання-передачі.
Специфікацією №1 від 15.02.2018 сторони визначили строк поставки товару - до 30.04.2018.
Як свідчать матеріали справи, у порушення умов контракту №15/02/2018 від 15.02.2018, відповідач свого зобов'язання щодо поставки оплаченого товару не виконав, поставку продукції, за яку позивачем було сплачено кошти, не здійснив.
Відповідно до ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
При цьому, умовою застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.
Пунктом 3.8. контракту №15/02/2018 від 15.02.2018 сторони передбачили, що у випадку, якщо продавець протягом 80 календарних днів з моменту одержання від покупця передоплати не здійснить поставку товару, продавець зобов?язується здійснити повернення передоплати на розрахунковий рахунок покупця за письмовою вимогою покупця.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач листами №707 від 24.07.2018 та №742 від 03.08.2018 звертався до відповідача з проханням повернути 190000,00 євро, сплачених як попередню оплату по контракту №15/02/2018 від 15.02.2018 (а.с.26,27).
10.08.2018 відповідачем було частково повернуто лише 10000,00 євро, що підтверджується SWIFT-повідомленням від 10.08.2018 та випискою по рахунку №2603.4.005861.001 за 10.08.2018, копії яких додано до матеріалів справи (а.с.24,25).
Решта попередньої оплати у сумі 180000,00 євро відповідачем не повернута.
Невиконання відповідачем своїх зобов'язань призвело до звернення позивача до суду з вимогою про повернення суми передплати в розмірі 180000,00 євро, на підставі ст. 693 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч.2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.
Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями ст.599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.1,2,4 ст.538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Тобто, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він або взагалі не приступив до виконання зобов'язання, або якщо він не виконав зобов'язання в межах встановленого в договорі чи законі строку.
Згідно з положеннями ч.1 ст.670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Матеріалами справи підтверджено наявність зобов'язання у відповідача поставити позивачу товар по контракту №15/02/2018 від 15.02.2018 у строк, визначений специфікацією №1 від 15.02.2018 - до 30.04.2018.
Також судом встановлено, що відповідач не приступив до виконання свого зобов'язання, та не поставив позивачу товар: каучук натуральний TSR-10 у строк до 30.04.2018, у той час, коли позивач здійснив своє зобов'язання по передоплаті товару.
Враховуючи вищевикладене, у відповідності до вимог ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, відповідач є таким, що прострочив виконання взятого на себе зобов'язання.
Відповідач в заяві від 07.05.2019 року, отриманої судом 20.05.2019, повідомив про визнання вимог в повному обсязі та просить врахувати, щодо невиконання зобов'язань за контрактом №15/02/2018 від 15.02.2018 призвела вина контрагентів відповідача по поставці каучука натурального TSR-10.
Посилання на такі обставини судом не приймаються з огляду на приписи ст.617 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Всупереч наведеним нормам, відповідач не надав суду жодних належних доказів, які підтверджують неможливість здійснення ним повної та своєчасної поставки позивачу товару по контракту №15/02/2018 від 15.02.2018.
За таких обставин, дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що відповідач в порушення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, поставку оплачено товару позивачу не здійснив та на час розгляду справи строк дії контракту №15/02/2018 від 15.02.2018 закінчився, а тому позовні вимоги позивача про стягненню 180000,00 євро сплаченої попередньої оплати за контрактом №15/02/2018 від 15.02.2018 є правомірними і підлягають задоволенню.
У відповідності до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахувнням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.
Як вбачається із матеріалів справи, судовий збір в сумі 87798,23 грн позивачем було сплачено згідно з платіжним дорученням № 5318 від 12.09.2018.
Отже, еквівалент суми 180000 євро, яка є предметом позовних вимог, становить 5853215,52 грн (виходячи з даних офіційного сайту Міністерства фінансів України, курс євро до національної валюти станом на 12.09.2018 - 3251,7864 грн до 1 євро).
Відповідно, еквівалент задоволеної та присудженої до стягнення суми 180000,00 євро у національній валюті України становить 5853215,52 грн.
За приписами п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір”, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 87798,23 грн.
Відповідно до ст.367 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
Зміст і форма судового доручення про надання правової допомоги визначені ст. 368 Господарського процесуального кодексу України.
Суд приймає до уваги, що відповідачем у справі є іноземна юридична особа, а тому належне повідомлення відповідача про ухвалення рішення у даній справі має здійснюватися за правилами, встановленими у Договорі між Україною і Литовською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 07.07.1993, ратифікованого постановою Верховної Ради України від 17.12.1993 №3737-XII, набув чинності 20.11.1994.
Відповідно до ст.5 Договору, клопотання про надання правової допомоги і додатки до нього складаються мовою запитуючої Договірної Сторони і до них додаються завірені копії перекладу на мову іншої Договірної Сторони або російську мову. Переклад завіряється офіційним перекладачем або нотаріусом, або посадовою особою запитуючої установи, або дипломатичним представництвом чи консульською установою запитуючої Договірної Сторони.
З метою звернення до компетентного органу Литовської Республіки в порядку, визначеному Договором про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах між Україною та Литовською Республікою, для вручення відповідачу: ухвали Господарського суду Чернігівської області від 29.05.2019 про поновлення провадження у справі №927/705/18; рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.05.2019 у справі №927/705/18, виникла необхідність перекладу на литовську мову ухвали Господарського суду Чернігівської області від 29.05.2019 про поновлення провадження у справі №927/705/18; рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.05.2019 у справі №927/705/18, а також клопотання про надання правової допомоги, складеного відповідно до вимог вищевказаного двостороннього міжнародного договору, а тому суд вважає за доцільне покласти на позивача обов'язок щодо здійснення перекладу.
Керуючись ст.46, 73, 74, 76, 79, 86, 129, 191, 202, 207, 233, 238, 241, 367 Господарського процесуального кодексу України; ст. 4 Закону України „Про судовий збір”, господарський суд
1. Прийняти визнання позову UAB “BELTECHNIKA.LT” (вул. Калварію 270, м. Вільнюс, Литовська Республіка, juridical address: Kalvariju 270, Vilnius, Lithuania).
2. Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “УКРАЇНСЬКИЙ ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ “БЕЛШИНА” (вул. Щорса, буд. 100, м. Чернігів, 14011; код ЄДРПОУ 35237656) до UAB “BELTECHNIKA.LT” (вул. Калварію 270, м. Вільнюс, Литовська Республіка, код підприємства 302727122; juridical address: Kalvariju 270, Vilnius, Lithuania; code of company 302727122) про стягнення 180000,00 Євро (що за офіційним курсом НБУ станом на 12.09.2018 становить 5853215,52 грн), задовольнити повністю.
3. Стягнути з UAB “BELTECHNIKA.LT” (вул. Калварію 270, м. Вільнюс, Литовська Республіка, код підприємства 302727122; juridical address: Kalvariju 270, Vilnius, Lithuania; code of company 302727122) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “УКРАЇНСЬКИЙ ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ “БЕЛШИНА” (вул. Щорса, буд. 100, м. Чернігів, 14011; код ЄДРПОУ 35237656) 180000,00 Євро та 87798,23 грн.
4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
5. Зобов'язати позивача - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “УКРАЇНСЬКИЙ ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ “БЕЛШИНА” (вул. Щорса, буд. 100, м. Чернігів, 14011) у строк до 10.06.2019 включно: надати суду нотаріально засвідчений переклад ухвали Господарського суду Чернігівської області від 29.05.2019 про поновлення провадження у справі №927/705/18; рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.05.2019 у справі №927/705/18; клопотання про надання правової допомоги на литовську мову в трьох екземплярах.
6. Здійснити направлення судового доручення до компетентного органу Литовської Республіки про вручення ухвали Господарського суду Чернігівської області від 29.05.2019 про поновлення провадження у справі №927/705/18; рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.05.2019 у справі №927/705/18.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складено 30.05.2019.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
До відома сторін:
- адреса Господарського суду Чернігівської області: проспект Миру, 20, м. Чернігів, Україна;
- засоби зв'язку контактні телефони: 672-847; 676-311, факс 774-462; електронна адреса Господарського суду Чернігівської області: e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua.
Суддя Л. М. Лавриненко