73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"11" березня 2010 р. Справа № 2-а-14232/09/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бездрабка О.І.,
при секретарі - Кусик Г.С.,
за участю:
представника позивача - Осипової Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
встановив:
Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 3403,03 грн., з яких 3193,75 грн. - адміністративно-господарські санкції за порушення нормативів працевлаштування інвалідів, передбачених Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", та 209,28 грн. пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на те, що відповідачем у 2008 році не забезпечено норматив працевлаштування інвалідів, оскільки при нормативі 1 інвалід, не було працевлаштовано жодного, що є порушенням ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів". При цьому вказуює на те, що незабезпечення виконання нормативу допущено саме з вини відповідача, який не створив робоче місце інвалідів, не повідомив про вакантні посади Фонд соціального захисту інвалідів та центр зайнятості, не направив Форми № 10-ПІ та № 3-ПН, що є прямим обов"язком підприємця.
Відповідач у судове засідання не з"явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, направив до суду заперечення на позов, в яких просить відмовити в задоволенні позову, мотивуючи це тим, що відповідно до вимог ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів", п.10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів обов"язок працевлаштування інвалідів покладається на органи працевлаштування, а не на підприємства. З посиланням на п.13 вказаного Положення зазначає, що підприємства не повинні самостійно працевлаштовувати інвалідів, а лише мають створити для них робочі місця. Крім того, конкретні вимоги стосовно робочого місця інваліда визначені в індивідуальній програмі реабілітації інваліда, без наявності конкретного інваліда неможливо провести атестацію робочого місця для нього і його працевлаштувати.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з вимогами ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-ХІІ від 21 березня 1991 року для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою ст.19 Закону і забезпечують працевлаштування інвалідів. Підприємства, установи, організації самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Судом встановлено, що середньооблікова чисельність штатних працівників, які працювали у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 у 2008 році, становила 8 осіб. Чисельність інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідачем до чотиривідсоткового нормативу, у 2008 році становила 1 особу, у той час коли у звітному періоді відповідачем не було працевлаштовано жодного інваліда. ФОП ОСОБА_2 протягом 2008 року не надавала державній службі зайнятості звіт за фармою 3-ПН та не вжила заходів щодо створення робочих місць для інвалідів. Крім того, відповідач також не надавав до Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік (форми № 10-ПІ). Факт ненадання звіту форми № 10-ПІ також підтверджується актом перевірки від 04 листопада 2009 року щодо дотримання вимог ст.ст.19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" за 2008 рік, який складено в присутності відповідача. Жодних зауважень до акту перевірки від ФОП ОСОБА_2 не надходило.
Пуктом 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвержденого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70, визначено, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов"язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Обов"язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування визначені частиною третьою статті 18 Закону, згідно з вимогами якої підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов"язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, з урахуванням наведених приписів чинного законодавства нестворення ФОП ОСОБА_2 робочого місця для інваліда та неповідомлення центру зайнятості та Фонду соціального захисту інвалідів про наявність таких вакантних посад унеможливило направлення цими органами до підприємця інвалідів для працевлаштування у звітному періоді. У зв"язку з чим, суд приходить до висновку про те, що саме з вини відповідача допущено невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році.
Суд не бере до уваги посилання відповідача на вимоги Положення "Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів № 314 від 03.05.1995 р., оскільки адміністративно-господарські санкції до ФОП ОСОБА_2 застосовані за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів за 2008 р., і на той час вищевказане Положення втратило чинність відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. № 70 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"".
Відповідно до ст.20 Закону, Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70, роботодавці, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст.19 цього Закону, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, самостійно сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
З огляду на наведене, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, ФОП ОСОБА_2 повинна до 15 квітня 2009 року сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 3193,75 грн., які відповідачем своєчасно не сплачено, внаслідок чого нараховано пеню у сумі 209,28 грн. Загальна сума заборгованості становить 3403,03 грн. та підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -
постановив:
Позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 НОМЕР_1) на користь Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (73000, м.Херсон, просп.40-річчя Жовтня, 5а, отримувач: УДК у м.Херсоні, банк отримувача: ГУДКУ по Херсонській області, р/р 31219230700002, МФО 852010, ЄДРПОУ 24104230) 3403 (три тисячі чотириста три) грн. 03 коп. адміністративно-господарський санкцій та пені.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 12 березня 2010 р.
Суддя Бездрабко О.І.