"27" травня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1581/18
Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О. А. при секретарі судового засідання Заболотній Я. О., розглянувши справу № 916/1581/19:
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „АЛМІ ДИСТРИБЬЮШН" (65007, м.Одеса, вул..Болгарська, 1, код 40311584).
до відповідача Виробничо-комерційної фірми „ЮНА-СЕРВІС" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (65076, м. Одеса, вул. Щорса, буд. 2, код - 20974052)
про стягнення 679919,10грн.
з підстав порушення умов договору
За участю представників сторін:
від позивача: Рогозний І.М. - довіреність
від відповідача: Сорокін К.О. - довіреність
СУТЬ СПОРУ: 02.08.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю „АЛМІ ДИСТРИБЬЮШН" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Виробничо-комерційної фірми „ЮНА-СЕРВІС" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - відповідач ) про стягнення 679 919,1грн. боргу за поставлений товар за договором №19/16 від 22.04.2016р.
Ухвалою від 03.08.2018р. суд відкрив провадження по справі, ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні, встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
13.08.2018 року суд отримав заяву відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 14.08.2019р. судом відмовлено у задоволенні вказаного клопотання.
28.08.2018р. відповідачем надано відзив на позов, згідно якого позовні вимоги відповідач не визнано.
11.09.2018р. позивачем надано відповідь на відзив.
24.09.2018р. суд ухвалив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 17.10.2018р. о 16.20.
25.10.2018р. через канцелярію суд отримав позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Приватного підприємства „Партнергруп" до відповідача по справі про стягнення 679919,1грн. за договором №19/16 від 22.04.2016р.
Ухвалою від 30.10.2018р. вказану позовну заяву було повернуто третій особі.
Ухвалою від 05.11.2018р. провадження у справі зупинялось до закінчення апеляційного провадження і повернення справи.
06.11.2018р. справу направлено по Південно-Західного апеляційного господарського суду.
27.12.2018р. справа повернулась до Господарського суду Одеської області і ухвалою від 08.01.2019р. провадження по ній було поновлено.
Ухвалою від 16.01.2019р. суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 21.01.2019р.
Ухвалою від 17.01.2019р., у зв'язку з надходженням запиту та необхідністю направлення справи до Південно-Західного апеляційного господарського суду, провадження у справі судом було зупинено до повернення її до Господарського суду Одеської області справи.
17.01.2019р. справу направлено по Південно-Західного апеляційного господарського суду.
17.04.2019р. справа повернулась до Господарського суду Одеської області, ухвалою від 22.04.2019р. провадження по ній було поновлено і розгляд призначено на 26.04.2019р. о 11.00.
Ухвалою від 26.04.2019р. розгляд справи було відкладено на 20.05.2019р. о 12.00.
В судовому засіданні 20.04.2019р. оголошувалась перерва до 27.05.2019р. о 12.30.
Під час розгляду справи по суті позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Відповідач проти позову заперечив, з підстав, викладених у відзиві.
22.04.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „АЛМІ ДИСТРИБЬЮШН", в якості постачальника (далі - Позивач), та Виробничо-комерційною фірмою „ЮНА-СЕРВІС" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, в якості покупця (далі - Відповідач), було укладено Договір поставки з відстрочкою платежу № 19/16 з протоколом розбіжностей від 22.04.2016р.
Пунктом 1.1. вказаного договору було встановлено, що постачальник (позивач по справі) зобов'язується поставляти покупцю (відповідачу по справі), а покупець приймати і оплачувати товар відповідно до умов цього договору.
Протягом дії договору позивач по видатковим накладним поставляв відповідачу товари в асортименті.
Позивач, посилаючись на те, що відповідачем частково не були виконанні зобов'язання по оплаті товару, просить стягнути з ВКФ „ЮНА-СЕРВІС" ТОВ залишок непогашеного боргу в розмірі 679 919,10грн.
Відповідач, заперечуючи проти позову, стверджує, що розрахунки по договору з відповідачем були здійснені у повному обсязі і підстави для задоволення позову - відсутні.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходи з наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до спи 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов 'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Суд зазначає, що відповідно до вимог ст.ст.76, 77 ГПК України, спір по цій справі вирішується на підставі належних та допустимих доказів, що містяться в матеріалах справи.
В даному випадку під належними та допустимими доказами слід вважати первинні бухгалтерські документи, які підтверджують поставку позивачем та отримання відповідачем товару і здійснення відповідачем оплати за одержаний товар. Зокрема, до таких документів відносяться видаткові накладні та платіжні доручення.
Суд звертає увагу, що додані до матеріалів справи копії актів звірки взаєморозрахунків між сторонами складені за періоди з 01.01.2017р. по 28.09.2017р. та з 01.01.2017р. по 01.10.2017р. і включають в себе відомості щодо поставок товарів, повернення товарів та взаємозаліків, які не підтверджені, доданими до справи копіями видаткових накладних, оскільки позивачем до справи надані накладні лише за період з 01.08.2016р. по 23.12.2016р.
Вказані акти звірок взаєморозрахунків, як і копії угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 29.09.2017р. та додаткової угоди від 02.10.2017р. до договору поставки з відстрочкою платежу №19/16 від 22.04.2016р. - можуть вважатися лише скісними доказами існування у відповідача заборгованості перед позивачем в розмірі 676919,1грн. на час вирішення спору.
Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про проведення судової експертизи підпису директора ВКФ „ЮНА-СЕРВІС" ТОВ ОСОБА_1 в Додатковій угоді від 02.10.2017р. до договору поставки з відстрочкою платежу №19/16 від 22.04.2016р., оскільки в даному випадку суд вважає можливим взагалі не надавати вказаній Додатковій угоді оцінки, як доказу по справі, та прийняти рішення у справі по сукупності інших належних та допустимих доказів.
Відповідно до вищевказаних видаткових накладених, копії яких додано до матеріалів справи, позивач з 01.08.2016р. по 23.12.2016р. поставив відповідачу товару на загальну суму 1 400 489,15грн.
Відповідачем не надано належних доказів (платіжних доручень), які б підтверджували повне або часткове погашення вищевказаної суми боргу.
20.05.2019р. (вх.№ 9856/19) відповідачем до канцелярії надані письмові пояснення з „Реєстром документів по рахунку" ВКФ „ЮНА-СЕРВІС" ТОВ та Довідку про перерахування коштів ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" від 14.05.2019р.
Крім того, що вказані документи не є первісними бухгалтерськими документами, які слід було б вважати належним доказом оплати боргу, суд не може прийняти вказані докази, оскільки вони були подані під час розгляду справи по суті без клопотання про поновлення строків подання доказів через неможливість їх надання до суду з поважних причин під час підготовчого провадження.
Тобто, на момент вирішення спору, в матеріалах справи містяться докази поставки позивачем відповідачу товару на суму 1 400 489,15грн. та взагалі відсутні докази оплати відповідачем цього боргу.
Заявляючи позовні вимоги про стягнення 676 919,1грн., позивач скористався своїм правом на стягнення суми меншої, ніж підтверджена первісними бухгалтерськими документами, що містяться у справі.
За таких обставин, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в розмірі 676 919,1грн. з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Виробничо-комерційної фірми „ЮНА-СЕРВІС" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (65076, м. Одеса, вул. Щорса, буд. 2, код - 20974052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „АЛМІ ДИСТРИБЬЮШН (65007, м. Одеса, вул. Болгарська, 1, код 40311584) 679 919,1грн. боргу та 10 198,8грн. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України
та може бути оскаржено в порядку ст.ст.256-259 ГПК України .
Повне рішення складено 30 травня 2019 р.
Суддя О.А. Демешин