20 травня 2019 року м. ТернопільСправа № 921/214/19
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гирили І.М.
за участі секретаря судового засідання Бега В.М.
розглянув справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливторг", вул. Зелена, 115ж/42, м. Львів, 79035
до відповідача Квартирно-експлуатаційний відділ м. Тернопіль, вул. Галицька, 1, м. Тернопіль, 46001
про стягнення 2 472 564,60 грн боргу
За участі представників:
Позивача: Морганюк Ю.Є. - адвоката
Відповідача: Табас Х.В. - уповноваженої
В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Акорд”.
Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.
Суть справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Паливторг", надалі - позивач, звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль, надалі-відповідач, про стягнення 2472564,60 грн боргу.
Підставою позову визначено неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості природного газу, поставленого протягом січня-лютого 2019 року.
В підтвердження позовних вимог до матеріалів справи долучено належним чином засвідчені копії: актів приймання-передачі природного газу та видаткових накладних за № РН-0000188 від 31.01.2019, № РН-0000189 від 31.01.2019, № РН-0000231 від 31.01.2019, № РН-0000232 від 31.01.2019, №РН-0000291 від 28.02.2019, № РН-0000329 від 28.02.2019; акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2019 по 31.03.2019; вимоги за №20/03-12 від 20.03.2019 та доказів її надіслання на адресу відповідача, а також інші документи.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 29.03.2019, головуючим суддею для розгляду справи №921/214/19 визначено суддю Гирилу І.М.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 03.04.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливторг" № 28/03-11 від 28.03.2019 (вх. № 256 від 29.03.2019) було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 22.04.2019, враховуючи усунення позивачем недоліків позовної заяви, які було визначено в ухвалі від 03.04.2019, зазначену вище позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі 921/214/19; постановлено розгляд справи 921/214/19 здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі № 921/214/19 призначено на 14:00 год. 20.05.2019; запропоновано сторонам у справі надати суду визначені ст. ст. 165-167-169 ГПК України заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань (при наявності).
Окрім того, ухвалою суду від 24.04.2019 задоволено заяву ТзОВ "Паливторг" за №28/03-12 від 28.03.2019 (вх. №5567) про проведення підготовчого засідання 20.05.2019 о 14:00 год. у справі №921/214/19 в режимі відеоконференції; забезпечення проведення відеоконференції доручено Західному апеляційному господарському суд та визначено, що учасником судового процесу, який братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції є Товариство з обмеженою відповідальністю "Паливторг".
14.05.2019 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву за №14/914 від 13.05.2019 (вх. №8403), згідно якого Квартирно-експлуатаційний відділ м. Тернопіль Західного квартирно-експлуатаційного управління факт поставки позивачем протягом 2019 року на умовах домовленості природного газу на загальну суму 3 252 943,19 грн та наявності заборгованості на суму 2 472 564,60 грн підтвердив в повному обсязі. Стверджує, що КЕВ м. Тернопіль, як бюджетна установа, внесена до Реєстру неприбуткових організацій з 01.07.1999. Згідно із Законом України "Про джерела фінансування органів державної влади" та Бюджетним кодексом України фінансується виключно за кошти Державного бюджету України в межах, передбачених Законом України "Про Державний бюджет" на відповідний рік, є розпорядником коштів третього рівня і фінансується Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України. Забезпечуючим органом відповідача не було профінансовано необхідними коштами для сплати заборгованості за поставлений позивачем природний газ. Поряд із цим, зазначає, що при надходженні коштів КЕВ м. Тернопіль перерахує їх на рахунок позивача. З огляду на наведене, просить прийняти даний відзив та долучити його до матеріалів справи.
В підготовче засідання 20.05.2019 повноважний представник відповідача прибув. Підтвердив факт наявності станом на день проведення даного підготовчого засідання заборгованості перед позивачем за поставлений протягом січня-лютого 2019 року природний газ в заявленій до стягнення сумі. Просив суд прийняти викладене КЕВ м. Тернопіль у відзиві на позов визнання позовних вимог та врахувати, що заборгованість виникла внаслідок недостатнього фінансування установи.
Повноважний представник позивача в підготовче засідання 20.05.2019 прибув. Просив суд, зважаючи на визнання позову відповідачем, ухвалити рішення за результатами даного підготовчого засідання.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши в підготовчому засіданні доводи та пояснення повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне:
Протягом січня-лютого 2019 року на підставі актів приймання-передачі природного газу та видаткових накладних за № РН-0000188 від 31.01.2019, № РН-0000189 від 31.01.2019, № РН-0000231 від 31.01.2019, № РН-0000232 від 31.01.2019, №РН-0000291 від 28.02.2019, № РН-0000329 від 28.02.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Паливторг" (позивачем у справі) поставлено, а Квартирно-експлуатаційним відділом м. Тернопіль (відповідачем у справі) прийнято товар (природний газ) на загальну суму 3 252 943,19 грн.
Відповідачем вартість природного газу отриманого на підставі вказаних вище актів приймання-передачі та видаткових накладних, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб, оплачено частково (на суму 624 460,67 грн).
21.03.2019 ТзОВ "Паливторг" звернулось до відповідача з вимогою за №20/03-12 від 20.03.2019, згідно якої просило, з врахуванням здійсненої останнім часткової оплати в сумі 624 460,67 грн та наявної у попередні періоди переплати в сумі 155 917,92 грн, у семиденний строк з моменту отримання даної вимоги погасити заборгованість за поставлений протягом січня-лютого 2019 року природний газ в сумі 2 472 564,60 грн.
Однак, вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що і зумовило позивача звернутись з даним позовом до суду.
В силу приписів ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Ч. ч. 1, 3 ст. 181 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) визначено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Сторони є вільними в укладенні договору, а також у визначенні форми договору (усна чи письмова), що підтверджується ст. 218 ЦК України, яка передбачає, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорюваних окремих його частин може доводитися, в тому числі, письмовими доказами.
Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Оферта може мати письмовий вигляд коли вона має форму єдиного документа, тобто проекту договору, листа, телеграми тощо, що надсилаються акцептанту поштою чи за допомогою іншого технічного засобу зв'язку.
Наслідком надання оферти є те, що коли адресат оферти відізветься й у будь-якій формі висловить згоду укласти договір на зазначених в оферті умовах, його слід визнати укладеним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції (ст. 642 ЦК України).
Із змісту даної статті вбачається, що акцепт можливий й у вигляді конклюдентних дій, тобто здійснення особою, що отримала оферту, дій по виконанню вказаних в ній умов договору. Для конклюдентних дій характерно, що їх здійснення свідчить про волевиявлення особи укласти договір.
Отже, відповідно до зазначених вище норм ЦК України, матеріалами, які підтверджують волю сторін на встановлення правовідносин, є направлена позивачем до відповідача пропозиція укласти договір та прийняття відповідачем пропозиції позивача, що свідчить про відсутність будь-яких застережень щодо умов оферти у відповіді на пропозицію (видатковій накладній). Вказані видаткові накладні підписані представниками та скріплені печатками сторін, тобто розбіжностей щодо умов, зазначених в оферті не було, відповідачем прийнято товар без зауважень та застережень.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
З огляду на викладене, обов'язок по оплаті поставленого товару виникає у відповідача безпосередньо із самого факту поставки.
В силу вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).
В ст. 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ст. 74 ГПК України передбачено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 86 ГПК України).
Доказів, що підтверджують виконання відповідачем зобов'язань по оплаті вартості поставленого позивачем протягом січня-лютого 2019 року природного газу згідно наведених вище актів приймання-передачі та видаткових накладних в сумі 2 472 564,60 грн та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора (позивача) на момент розгляду спору судом матеріали справи не містять.
Поряд із цим, як вже зазначалось вище, 14.05.2019 відповідачем подано відзив на позовну заяву за №214/914 від 13.05.2019 (вх. № 8403), згідно якого Квартирно-експлуатаційний відділ м. Тернопіль позов ТзОВ "Паливторг" щодо стягнення 2 472 564,60 грн заборгованості за поставлений природний газ визнає в повному обсязі.
Відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу (п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України).
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому ст. 191 цього Кодексу.
Ст. 191 ГПК України, зокрема, визначено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
В силу приписів ч. 2 ст. 161 ГПК України заявами по суті справи є, зокрема, відзив на позовну заяву.
До ухвалення судового рішення у зв'язку з визнанням позову відповідачем суд роз'яснює стороні наслідки відповідної процесуальної дії, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на її вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (ч. ч. 2, 4-5 ст. 191 ГПК України).
Судом встановлено, що про визнання позову в повному обсязі відповідачем зазначено у відзиві на позовну заяву за №214/914 від 13.05.2019 (вх. № 8403), який було надано суду 14.05.2019, до початку першого підготовчого засідання. Відзив на позовну заяву за №214/914 від 13.05.2019 (вх. № 8403 від 14.05.2019) про визнання позову підписаний повноважною особою - начальником Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль В. Маланчуком.
За даних обставин, зважаючи на те, що факт поставки позивачем протягом січня-лютого 2019 року природного газу на суму 3 252 943,19 грн, згідно актів приймання-передачі та видаткових накладних за № РН-0000188 від 31.01.2019, № РН-0000189 від 31.01.2019, № РН-0000231 від 31.01.2019, № РН-0000232 від 31.01.2019, №РН-0000291 від 28.02.2019, № РН-0000329 від 28.02.2019 підтверджено матеріалами справи, наявні у справі письмові документи свідчать про часткове виконання відповідачем зобов'язань по оплаті вартості отриманого протягом вказаного періоду природного газу та наявності заборгованості в сумі 2 472 564 грн 60 коп., суд прийшов до висновку, що дії представника відповідача (начальника КЕВ м. Тернопіль Маланчука ОСОБА_1 .) щодо визнання позову щодо стягнення суми основного боргу не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.
Таким чином, позовні вимоги ТзОВ "Паливторг" про стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль 2 472 943 грн 60 коп. заборгованості за отриманий протягом січня-лютого 2019 року природний газ підлягають до задоволення як правомірно заявлені, документально підтверджені та визнані відповідачем.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Поряд з цим, ч. 1 ст. 130 ГПК України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Зазначена норма процесуального законодавства кореспондується з ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Слід зазначити, що за подання до суду позовної заяви за № 28/03-11 від 28.03.2019 (вх. №256 від 29.03.2019) з вимогою майнового характеру (стягнення 2 472 564,60грн) позивачем згідно платіжного доручення № 2917 від 20.03.2019 сплачено судовий збір в сумі 37 088 грн 47 коп.
Зарахування судового збору в сумі 37 088 грн 47 коп. згідно вказаного вище платіжного доручення до Державного бюджету України судом перевірено перед постановленням 03.04.2019 ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Яке вже зазначалось вище, заява про визнання позову відповідачем подана у підготовчому провадженні, до початку розгляду справи по суті.
Таким чином, відповідно до положень ч. 1 ст. 130 ГПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" позивачу слід повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви до суду згідно платіжного доручення №2917 від 20.03.2019, а саме: 18 544 грн 23 коп.
Витрати по сплаті судового збору в сумі 18 544 грн 24 коп., відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст.ст. ст. 12, 13, 73-74, 76-79, 86, 123, 129, 130, 185, 191, 232, 233, 236-238, 240, 241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Квартирно - експлуатаційний відділ м. Тернопіль, вул. Галицька, 1, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 08464162, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Паливторг”, вул. Зелена, 115ж/42, м. Львів, ідентифікаційний код 40220890, 2 472 564 грн 60 коп. боргу та 18 544 грн 24 коп. в повернення сплаченого позивачем судового збору.
3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Паливторг”, вул. Зелена, 115ж/42, м. Львів, ідентифікаційний код 40220890, з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 18 544 грн 23 коп., сплачений згідно платіжного доручення № 2917 від 20.03.2019.
4. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 30.05.2019
Суддя І.М. Гирила